1. Поняття та механізм захисту прав і законних інтересів суб‘єктів господарювання та споживачів.

Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господа­рювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різ­них форм власності. У цілому ж, господарське законодавство України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України (254к/96—ВР), утвердити суспільний господарський порядок в економіч­ній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними сис­темами.

Законодавством України ще на по­чатку самостійного її існування передбачено право споживачів на гарантію, що придбана ними продукція вироблена з додержанням санітарно-гігієнічних, у тому числі радіологічних, протиепідемічних норм і правил та інших вста­новлених вимог, які виключають небезпеку для життя і здоров'я людей або заподіяння шкоди їх майну.

Виконання суб'єктами підприємницької діяльності своїх завдань і функцій забезпечується державою — політичними, економічними та юридичними гарантіями, встановленням сприятливого правового режиму їхньої діяльності. З цією метою в законодавчо­му порядку визначається їх компетенція, правове становище, внаслідок чого вони можуть бути учасниками державних, адмініст­ративних, трудових, цивільних, господарських, господарсько-процесуальних та інших правовідносин.

Суб'єкти господарювання мають право брати участь у цивільному судочинстві як суб'єкти захисту своїх прав та інтересів, оскіль­ки вони задовольняють державні, колективні та громадські інтереси.

Виконання суб'єктами господарської діяльності зазначених функцій забезпечується сукупністю господарсько-процесуальних засобів, що визначають їх цивільну правосуб'єктність, гарантують їхню участь у процесі, спрямованому на захист майнових та немайнових інтересів суб'єктів.

Гострі суперечності виникають у стосунках суб'єктів підприємницької діяльності та дер­жавних контролюючих органів, тому існує спеціальна проблема захисту перших від останніх.

Метою захисних заходів є не надання надмірних переваг певним учасникам господарських відносин, а встановлення балансу інтересів держави, суб'єктів господарювання та спожива­чів. Адже на ефективність господарювання негативно впливають як відсутність необхідного регулювання з боку держави, так і недосконала законодавча регламентація. Державні органи постійно намагаються, при цьому досить часто необґрунтовано, розширити сфери свого впливу в своїх відомчих інтересах. І проблема ця не є суто українською. Загальновизнано, що регулюючі органи держави часто керуються власним інтересом щодо посилення своєї влади і статусу, заявляючи, що дбають про інтереси суспільства.

Суб'єкт господарювання має будувати свої стосунки з державними органами (перш за все — з контролюючими) виключно на засадах законності. Він повинен точно виконувати покладені на нього законні і тільки законні вимоги державних органів, ігноруючи явно про­типравні.

У цілому, право на захист — це вид і міра можливої поведінки суб'єктів права щодо захисту своїх прав.

Реалізація суб'єктивних господарських прав щодо захисту прав суб'єктів господарювання здійснюється на основі та­ких цивільно-правових принципів:

1. Непорушення прав та інтересів інших осіб.

2. Забезпечення захисту прав власності.

3. Дозволеність всього, що не заборонено законом.

Захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів — це діюча система правових та організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації прав і законних інтересів цих суб'єктів та недопущення їх порушень.

Сукупність взаємопов'язаних правових засобів, способів і форм, за допомогою яких пове­дінка суб'єктів господарювання, їх контрагентів (у тому числі споживачів) та державних ор­ганів у їх правовідносинах приводиться у відповідність до вимог, заборон і дозволів, що містяться у нормах права, і тим самим забезпечується захист прав і законних інтересів цих суб'єктів, складає механізм захисту.

Висновки з 1 питання.

Отже, механізм захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів – це сукупність взаємопов'язаних правових засобів, способів і форм, за допомогою яких пове­дінка суб'єктів господарювання, їх контрагентів (у тому числі споживачів) та державних ор­ганів у їх правовідносинах приводиться у відповідність до вимог, заборон і дозволів, що містяться у нормах права.