ТОПОГЕОДЕЗИЯн / Способы опр дирекц угл 15
.doc
Геодезичний спосіб
|
Астрономічний спосіб ( по часовому куту світила, по таблиці завчасно вирахуваних дирекційний кутів світила для заданих точок )
Q = М — С A = a + Q = А — γ = a + М — С — γ — дирекційний кут на орієнтирну точку α — азимут світила А — азимут на орієнтирну точку М — відлік по орієнтиру С — відлік по світилу Q — горизонтальний кут між направленнями на орієнтирну точку та світилом, що вимірюється проти ходу годинникової стрілки на момент часу наведення на світило γ — зближення меридіанів в даній точці ( ПАБ – середньоарифметичне з двох прийомів : Ен ср= 0-01 )
|
||
Гіроскопічний спосіб За допомогою гірокомпаса визначають азимут істиний на орієнтир. = А –
ф – формулярна
поправка
Принцип роботи гірокомпаса полягає у використанні властивості важкого гіроскопа (гіромаятника), розташованого на Землі, що обертається відносно своєї осі, здійснювати періодичні коливання відносно площини меридіана, що проходить через нього. Гранична широта використання гірокомпаса: B ≤ 70˚. Формулярна поправка: – залежить від широти B та конструктивних осбливостей ГК. Поправка гироскопічного азімуту еталонного напрямку i-го прийому: ( 1Г11 : Ен ср= 0-00,3; 1Г17 : Ен ср= 20″; 1Г25 : Ен ср= 0-00,5) |
За
допомогою магнітної стрілки бусолі
На
широті В< 65˚,
при зміні магнітного градієнту ≤
0 -10 на 10 км відстані. Визначення
:
—
незмінна
в R
≤
10 км
від
місця вивірці
Дирекційний
кут початкового
напрямку
ор
н
визначається: геодезичним,
гіроскопічним
або
астрономічним
способом.
Зміна
поправки контрольної
бусолі у новому районі: В R ≤ 30 км (— по Х точки в км і Дкм = Yн – Yс). При переміщенні в суміжну зону (знаки: верхні – на схід; нижні – на захід ) ( R ≤ 4 км : Ен ср = 0-02 ; R ≤ 10 км : Ен ср = 0-04 ) |
Способи визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямків