Висновки по третьому питанню

Основними засадами державної політики, визначеної Зако­ном України "Про основи національної безпеки України" від­повідно до п. 17 частини першої ст. 92 Конституції України, є захист національних інтересів і гарантування в Україні безпе­ки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз у всіх сферах життєдіяльності. Діяльність усіх державних органів має бути зосереджена на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні та нейтралізації зовнішніх і внут­рішніх загроз національній безпеці, захисті суверенітету і те­риторіальної цілісності України, безпеки її прикордонного простору, піднесенні економіки країни, забезпеченні особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини й громадянина, викоріненні злочинності, удосконаленні системи державної влади, зміцненні законності й правопорядку та збереженні со­ціально-політичної стабільності суспільства, зміцненні пози­ції України у світі, підтриманні на належному рівні її оборон­ного потенціалу і обороноздатності, радикальному поліпшенні екологічної ситуації.

Митна політика є складовою внутрішньої та зовнішньої політики, яка визначає зміст діяльності держави та її компе­тентних органів у сфері регулювання зовнішньоекономічних відносин та організації митної системи, а її головним функціо­нальним завданням є забезпечення захисту національних інте­ресів та національної безпеки України в економічній, а також, опосередковано, в політичній, соціальній, екологічній та ін­ших сферах.

Природа митної політики зумовлює, крім національних ін­тересів і національної безпеки взагалі, наявність певних галу­зевих принципів формування та здійснення митної політики, які розкривають зміст національних інтересів держави на пев­ному етапі.

У ст. 2 МКУ визначено, що МИТНА ПОЛІТИКА становить систе­му принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпе­чення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовніш­ньої торгівлі, зокрема: принципів діяльності держави в економічній сфері; напрямів діяльності держави в цій галузі; економічних інтересів держави; економічної безпеки держави; митно-тарифних заходів регулювання зовнішньої тор­гівлі; нетарифних заходів регулювання; функцій митної політики; митної діяльності держави; митних інтересів держави; митної безпеки держави.

4. Митна територія України та митний кордон України

Територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України.

Території спеціальних митних зон, розташованих в Україні, вважаються такими, що знаходяться поза межами митної тери­торії України, крім випадків, визначених законами України.

Межі митної території України є митним кордоном Украї­ни. Митний кордон України збігається з Державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України Державним кордоном України є лінія і вертикальна поверх­ня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України — суші, вод, надр, повітряного простору.

Державний кордон України визначається Конституцією, Законом України "Про Державний кордон України" від 4 лис­топада 1991 р. № 1777-ХИ, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Ра­дою України.

Державний кордон України, якщо інше не передбачено між­народними договорами України, встановлюється:

• на суші — по характерних точках і лініях рельєфу або чітко видимих орієнтирах;

• на морі — по зовнішній межі територіального моря України;

• на судноплавних річках — по середині головного фарва­теру або тальвегу річки; на несудноплавних річках (ручаях) — по їх середині або по середині головного рукава річки; на озерах та інших водоймах — по прямій лінії, що з'єднує вихо­ди Державного кордону України до берегів озера або іншої во­дойми. Державний кордон України, що проходить по річці (ру­чаю), озеру чи іншій водоймі, не переміщується як при зміні обрису їх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла річ­ки (ручаю) в той чи інший бік;

• на водосховищах гідровузлів та інших штучних водой­мах — відповідно до лінії Державного кордону України, яка проходила на місцевості до їх заповнення;

• на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через прикордонні ділянки судноплав­них і несудноплавних річок (ручаїв), — по середині цих спо­руд, або по їх технологічній осі, незалежно від проходження Державного кордону України на воді.

Державний кордон України на місцевості позначається ясно видимими прикордонними знаками, форми, розмір і порядок встановлення яких визначаються законодавством України і міжнародними договорами України.

До територіального моря України належать прибережні морські води шириною 12 морських миль, що відраховуються від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки. Географічні координати цих точок затверджуються в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України. В окремих випадках інша ширина тери­торіального моря України може встановлюватись міжнарод­ними договорами України, а при відсутності договорів — від­повідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

До внутрішніх вод України належать:

• морські води, розташовані в бік берега від прямих вихід­них ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України;

• води портів України, обмежені лінією, що проходить че­рез постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря;

• води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не пере­вищує 24 морські милі;

• води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що істо­рично належать Україні;

• обмежена лінією державного кордону частина вод річок, озер та інших водойм, береги яких належать Україні.

Перетинання Державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з дотриманням встановленого порядку.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, пові­тряне та пішохідне сполучення через Державний кордон Укра­їни здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Ка­бінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України.