Мета лекції:

Ознайомити слухачів з поняттям митної справи в Україні, принципами митного регулювання та особливостями дії законодавства з питань митної справи, структурою та функціями митних органів, правовим положенням центрального апарату Державної митної служби України, правовому регулюванню органів Держмитслужби з іншими державними органами, підприємствами, установами.

1. Роль і місце митної справи в економічному розвитку України

На сьогодні митна політика і митна справа є одним із най­важливіших проявів суверенітету держави, що зумовлює особ­ливу увагу до них з боку законодавчої та виконавчої влади при формуванні міжнародно-правової позиції та вирішенні внут­рішніх проблем держави.

Україна активно співпрацює з митними адміністраціями багатьох країн світу, є членом Ради митного співробітництва, продовжує процес приєднання до міжнародних конвенцій з питань митної справи та працює над гармонізацією українсь­кого митного законодавства із загальноприйнятими в міжна­родній практиці нормами та стандартами.

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з уста­новленням та справлянням податків і зборів, процедури мит­ного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та по­рушеннями митних правил спрямовані на реалізацію митної політики України і становлять митну справу.

Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовніш­ньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна використовує визнані у міжнародних відносинах системи кла­сифікації та кодування товарів, єдину форму декларування ек­спорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжна­родних норм і стандартів. Діяльність юридичних та фізичних осіб, пов'язана з переміщенням через митний кордон України товарів, предметів, транспортних засобів, валюти й цінностей здійснюється відповідно до Закону України "Про зовнішньо­економічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ. В осно­ву товарної класифікаційної системи покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування то­варів, відповідно до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983 р., до якої Україна приєдналася 17 травня 2002 р.

Засади митної справи, зокрема розміри податків і зборів та умови митного обкладання, спеціальні митні зони і митні ре­жими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, ви­значаються виключно законами України та Митним кодексом України (далі — МКУ).

Кабінет Міністрів України організовує та забезпечує здій­снення митної справи відповідно до МКУ та інших законів України, а також міжнародних договорів, укладених в уста­новленому законом порядку, координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в га­лузі митної справи, інших органів виконавчої влади під час ви­рішення питань, що стосуються митної справи.

Безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої вла­ди в галузі митної справи. Покладення обов'язку на митні ор­гани України безпосередньо здійснювати митну справу від­повідає закріпленому в п. З та п. 11 МКУ принципу митного регулювання, відповідно до якого здійснення митної справи є виключною компетенцією митних органів України.

Поняття "засоби реалізації митної політики" є ширшим, ніж поняття "завдання щодо здійснення митної справи", оскільки включає крім митних операцій, організації та боротьби з конт­рабандою й порушеннями митних правил міжнародного спів­робітництва тощо, й інші заходи: роботу з кадрами, пропаган­ду митної політики в засобах масової інформації, відомчу нормотворчу діяльність, контроль за дотриманням законодавс­тва брокерами й митними перевізниками, власниками складів тимчасового зберігання та ін.

Для здійснення митної справи митні органи мають відповід­ну структуру (департаменти, управління, відділи, відділення, служби, сектори тощо), кадрове, матеріально-технічне забез­печення, бюджетне фінансування.

Безпосередність здійснення митної справи означає, з одного боку, неприпустимість передання своїх повноважень у цій га­лузі іншим юридичним чи фізичним особам, а з іншого, — не­припустимість втручання у митну діяльність інших органів державної влади крім випадків, передбачених Конституцією України, законами України.

Митні органи виконують поставлені перед ними завдання, виступаючи необхідним і обов'язковим елементом державно-правового механізму митної політики, під яким мають на увазі "сукупність державних інституцій, задіяних у процесі форму­вання і впровадження митної політики, їхню роль та відноси­ни, що підпорядковані чіткій ієрархії правових норм та прин­ципів". Отже, митні органи не є єдиним суб'єктом митної діяльності, будучи водночас невід'ємною частиною централь­ної виконавчої влади, на яку покладена реалізація митної полі­тики.

До складу органів державної влади та управління, що бе­руть участь у реалізації митної політики, крім Державної мит­ної служби України (далі — ДМСУ), входять Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської ін­теграції України, Міністерство фінансів України, Державна служба експортного контролю, Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей, Митно-тарифна рада, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі та ін.

Завдання виконувати та контролювати виконання митного законодавства іншими юридичними та фізичними особами пов'язане із двоїстою природою митної служби. З одного боку, ДМСУ належить до системи центральних органів виконавчої влади, її діяльність "має вторинний, підзаконний, виконавчо-розпорядчий характер...", адже здійснюється на підставі та з метою виконання закону; з іншого — ДМСУ є органом держав­ного надвідомчого контролю.

Контроль за виконанням законодавства України з питань митної справи є митним контролем у широкому розумінні цьо­го поняття й включає всю сукупність контрольних заходів ДМСУ, спрямованих на забезпечення законності у сфері пере­міщення товарів, предметів, транспортних засобів через мит­ний кордон.

Захист економічних інтересів держави є пріоритетним на­прямком у роботі тих державних органів, які є суб'єктами за­безпечення економічної безпеки, — складової цілісної системи національної безпеки України. Зокрема, це такі органи: Рада національної безпеки та оборони України, Служба безпеки України, Державна податкова адміністрація України, Міністерство транспорту та зв'язку України, Міністерство закор­донних справ України, інші міністерства та відомства.

З метою захисту економічних інтересів України, українсь­ких виробників та у випадках, передбачених Законами Украї­ни "Про Єдиний митний тариф" та "Митний тариф" у разі вве­зення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита, можуть за­стосовуватись особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове та компенсаційне мито. Митні органи уповноважені контро­лювати дотримання суб'єктами переміщення законодавства, що регулює застосування заходів щодо захисту економічних інтересів України.

Митний тариф України — це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з то­варів, що ввозяться на митну територію України.

Шляхом забезпечення виконання міжнародних договорів з питань митної справи Україна бере участь у міжнародному митному співробітництві (ст. 34 МКУ), яке ґрунтується на прин­ципі дотримання загальновизнаних у світових митних від­носинах норм і стандартів щодо класифікації й кодування товарів, встановлення митних режимів, формування даних митної статистики тощо.

Укладеними в установленому законом порядку вважаються міжнародні договори, згоду держави на обов'язковість яких виражено підписанням договору, обміном документами, за­твердженням, приєднанням до нього або будь-яким іншим спо­собом, про який домовились.

Захист права інтелектуальної власності учасників зовніш­ньоекономічних зв'язків, інших юридичних і фізичних осіб відбувається шляхом здійснення митного контролю за пере­міщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності (див. гл. 45 МКУ).

Заходи тарифного (економічного) та нетарифного (адмі­ністративного) регулювання належать до двох основних груп заходів реалізації митної політики держави. Застосовуються ці заходи, по-перше, на підставі закону, а не підзаконного акта, по-друге, лише за умов переміщення товарів через митний кордон України. Отже, п. 5 ст. 11 МКУ визначає правову підставу застосування заходів тарифного чи нетарифного митного регу­лювання, а також окреслює предметну компетенцію митних органів України.

Здійснення митного контролю та митного оформлення то­варів, що переміщуються через митний кордон держави, разом із нарахуванням та стягненням податків і зборів є основними митними операціями, виконання яких покладено на митні ор­гани України.

Вдосконалення форм і методів митного контролю та митно­го оформлення полягає у запровадженні таких прийомів і за­собів, які, з одного боку, дають змогу прискорити товарообіг та пасажиропотік, відповідають визнаним у світовій практиці митним стандартам і правилам, а з іншого — забезпечують точне й неухильне виконання митними органами своїх за­вдань, не задають шкоди законним правам і інтересам суб'єктів переміщення (наприклад, введення у практику митної діяль­ності аналізу ризику вчинення митного правопорушення, електронне декларування тощо).

Контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей спрямований на недопущення незаконного пере­міщення через митний кордон України валютних цінностей.

У ст. 4. Закону України "Про захист прав споживачів" ви­значається, що держава забезпечує громадянам захист їх інте­ресів як споживачів, гарантує придбання або отримання інши­ми законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Захист митними органами прав споживачів передбачає насамперед завершення митного офор­млення лише після закінчення державного санітарного, вете­ринарного, фітосанітарного, радіологічного й інших видів кон­тролю, перевірки дотримання суб'єктами переміщення вимог щодо якості товарів і послуг, передбачених міжнародною та державною системами якості товарів і послуг.

Здійснюючи заходи щодо захисту інтересів споживачів то­варів і дотримання учасниками зовнішньоекономічних відно­син державних інтересів на зовнішньому ринку, митні органи взаємодіють і з іншими державними органами виконавчої влади — Міністерством економіки та з питань європейської інтег­рації, Державним комітетом стандартизації, метрології, сер­тифікації та захисту прав споживачів, Антимонопольним ко­мітетом України.

Прискорення товарообігу та пасажиропотоку є завданням більшості митних установ та адміністрацій країн світу, пов'язане із процесом світового розподілу праці, а також роз­витком туризму, створенням спільних ринків робочої сили, ін­шими інтеграційними процесами.

Виконання правоохоронної функції митних органів перед­бачає організацію та здійснення ефективної боротьби з контра­бандою та порушеннями митних правил як силами власних підрозділів, так і у взаємодії з іншими правоохоронними орга­нами, наприклад, для здійснення контрольованого постачання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів чи переміщення під негласним контролем (ст. 317, 318 МКУ), а також для проведення спеціальних операцій на державному кордоні для запобігання вчиненню митних правопорушень.

Митні органи сприяють розвиткові міжнародного співробіт­ництва в митній справі через участь у міжнародних митних та торговельних організаціях, встановлення договірних відносин із суміжними державами, організацію спільного митного кон­тролю за єдиною технологічною схемою та в інших формах.

Ведення митної статистики передбачає об'єктивний та до­стовірний облік даних про переміщувані товари, предмети, транспортні засоби, інші операції із статистичною інформа­цією з питань митної справи (ст. 303 МКУ). Ведення митної статистики здійснюється за методологією, яка забезпечує порівнюваність даних митної статистики зовнішньої торгівлі України з даними державної статистики інших держав (напри­клад, Єдина методологія митної статистики зовнішньої торгів­лі держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 9 грудня 1994 р.).

Порядок ведення УКТЗЕД визначає Кабінет Міністрів Украї­ни (ст. 312 МКУ) і передбачає заходи щодо відстеження змін та доповнень до класифікації товарів, деталізацію її на націо­нальному рівні та введення додаткових одиниць вимірювання, розроблення пояснень та рекомендацій щодо застосування УКТЗЕД, прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД і виконання інших функцій, необхідних для ведення УКТЗЕД.

Згідно із вимогою частини першої ст. 315 МКУ верифікація сертифікатів про походження товарів з України здійснюється митними органами у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Здійснення верифікації (встановлення до­стовірності) сертифікатів походження товарів з України відбу­вається у таких двох формах: перевірка сертифіката на автен­тичність (справжність) шляхом проведення експертизи, перевірки правильності заповнення граф, наявності відбитка печатки й підпису уповноваженої особи, а також місця та дати видачі; перевірка правильності визначення країни походжен­ня товару, зазначеного в сертифікаті походження, на відповід­ність установленим правилам.

Відповідно до цих та інших завдань, покладених на митні органи, вони виконують складні та багатоманітні функції, а саме: захисну (економічну), фіскальну, правоохоронну та ста­тистичну.

Перелік завдань, визначених у цій статті Кодексу, не є ви­черпним. На митні органи покладено виконання й інших за­вдань, що випливають з їх адміністративно-правового статусу органів державної влади у сфері митної справи.

Новий Митний кодекс України набрав чинності 1 січня 2004 р., майже утричі більший за обсягом від Митного кодек­су, який діяв з 1 січня 1992 р. Якщо старий Кодекс складався з 11 розділів, 24 глав, 164 статей, то новий має 21 розділ, 67 глав, 432 статті.

Необхідність деталізації назріла давно. Практика засвідчи­ла, що деякі норми були недосконалими, містили прогалини, неоднозначні тлумачення і, як наслідок, породжували спірні ситуації під час виконання митними органами покладених на них обов'язків. Нові розділи було введено з метою зміцнення законності діяльності митних органів. Справа в тому, що від­повідно до Конституції України органи державної влади, поса­дові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повно­важень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проте в умовах стрімкого розвитку вітчизняного законодавства та покладення на митні органи нових завдань від­повідні зміни до Митного кодексу своєчасно не вносилися. Внаслідок цього цілий ряд важливих питань, таких як здій­снення верифікації сертифікатів про походження товарів з України, захист прав інтелектуальної власності при перемі­щенні товарів через митний кордон України, ведення Українсь­кої класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності тощо регулювався не законами, а постановами Кабінету Міні­стрів України та відомчими наказами ДМСУ. Тепер ці питання регулюються нормами МКУ.

Новим МКУ встановлено, що митне регулювання здій­снюється за принципами:

• виключної юрисдикції України на її митній території;

• виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

• законності;

• єдиного порядку переміщення товарів і транспортних за­собів через митний кордон України;

• системності;

• ефективності;

• додержання прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, які охороняються законом;

• гласності та прозорості.

Важливим нововведенням є положення ст. 9 Кодексу, якою встановлено чіткі правила набрання чинності законами та ін­шими нормативно-правовими актами з питань митної справи. Запровадження цих правил дає змогу уникнути суперечок між посадовими особами митних органів — з одного боку, та суб'єк­тами зовнішньоекономічної діяльності і громадянами — з ін­шого, щодо правомірності застосування того чи іншого норма­тивно-правового акта під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Одним з першочергових завдань Кодексу є також демокра­тизація та уніфікація процедур митного контролю та митного оформлення товарів, що належать як підприємствам, організа­ціям, установам усіх форм власності, так і громадянам. Зокре­ма, Кодексом були запроваджені технологічні схеми контролю, які відповідають сучасним міжнародним стандартам ("червоний" та "зелений" коридори).

Заслуговує на увагу й те, що в новому Кодексі визначено такі важливі чинники процедури декларування, як терміни подання митної декларації. З метою спрощення митних проце­дур упроваджується подання тимчасової, неповної, періодич­ної та попередньої декларації.

Нормами нового Кодексу більш ефективно регулюється по­рядок переміщення товарів через митний кордон України гро­мадянами. Це, зокрема, дає змогу посилити контроль за тимча­совим увезенням товарів громадянами та сприяє попередженню ухилення громадянами від сплати митних платежів.

Позитивною ознакою нового МКУ є й те, що він визначає особливості здійснення митних процедур при переміщенні то­варів через митний кордон України різними видами транспор­ту, а також при переміщенні товарів у міжнародних поштових та експрес-відправленнях.

Ще однією особливістю Кодексу є нова методика визначен­ня митної вартості товарів, розроблена з урахуванням вимог Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Кодексом запрова­джується декларування митної вартості, що забезпечить пов­ноту справляння податків і зборів при митному оформленні товарів. Такий порядок відповідає світовій практиці та забез­печує рівність умов всім імпортерам.

Новим Митним кодексом установлено, що у митній справі Україна додержується загальновизнаних у міжнародній прак­тиці систем класифікації та кодування товарів, митних ре­жимів, митної статистики, інших загальноприйнятих у світо­вих митних відносинах норм і стандартів, а також забезпечує виконання міжнародних договорів України. Новий Кодекс в цілому відповідає міжнародним стандартам, оскільки його розроблення здійснювалося з урахуванням положень Митного кодексу Європейського Співтовариства та основних міжнарод­них конвенцій і угод, до яких приєдналася або має намір при­єднатися Україна, як-от: Міжнародна конвенція про спрощен­ня та гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція), Угоди Уругвайського раунду переговорів країн — членів ГАТТ/ СОТ, Угода з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТКІР8), яка також є однією з 28 угод ГАТТ/СОТ, Міжна­родна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодуван­ня товарів, Міжнародна конвенція про гармонізацію митних процедур на кордоні, Митна конвенція про міжнародні дорож­ні перевезення (Конвенція МДП), Конвенція про тимчасове ввезення (Стамбульська конвенція), Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розсліду­ванні та припиненні порушень митного законодавства (Найробська конвенція).

У закордонних державах питання участі митних органів у розробці національної митної політики розрізнено. Митний кодекс Європейського Союзу не містить положень, що відпові­дають терміну "митна політика". Кодекс базується на концеп­ції внутрішнього ринку, містить загальні правила і процедури, що забезпечують застосування тарифних та інших заходів, які здійснюються на рівні Європейського Союзу в зв'язку з торгів­лею товарами між Європейським Союзом і третіми країнами, реалізацію загальних заходів сільськогосподарської і торго­вельної політики, виходячи з вимог цих загальних політик.

Національна митна політика тісно пов'язана і прямо або не­прямо підпорядковується митній політиці багатьох міжнарод­них організацій, зокрема таких як Світова організація торгівлі і Всесвітня митна організація.