IV. Порядок проведення референдумів в україні

Голосування виборців іноді називають ще плебісцитом. Цей термін зазвичай вважають синонімом поняття «референдум». Проте в основних законах Бразилії та Колумбії ці терміни вживаються разом, що свідчить про відмінність позначуваних ними явищ. Зокрема, в Колумбії референдумом є конституційно визнане всенародне голосування щодо внесення змін до основного закону. Звідси можна припустити, що тут плебісцит – це голосування з інших питань.

Існують також інші трактування терміна «плебісцит» як такого, що позначає певну форму безпосередньої демократії. За змістом ст. 76 Конституції Єгипту плебісцитом є всенародне голосування щодо заміщення поста президента, на яке вноситься єдина кандидатура, визначена законодавчим органом.

У французькій юридичній літературі термін «плебісцит» вживають для позначення референдуму, формальним предметом якого є підтримуваний президентом законопроект, а реальним – політика президента, відображена у змісті такого законопроекту. Деякі автори вважають плебісцитом будь-який референдум, призначений главою держави.

Поняття плебісциту пов'язують також з голосуванням щодо питань форми державного правління. Певні дослідники ототожнюють плебісцит з консультативним референдумом, причому таке співвіднесення іноді визнається в конституції (Чилі) або в законодавстві (Бразилія).

У міжнародному праві плебісцит – це голосування індивідів, які мають статус виборців і проживають у межах певної частини відповідно матеріалізованого простору, з метою визначення державної незалежності цієї частини або її статусу як новоутвореної держави. Починаючи з середини XIX ст. до плебісциту (за наведеним визначенням) нерідко вдаються з метою мирного врегулювання міжнародних спорів з територіальних питань. Згодом його почали застосовувати у процесі реалізації права націй на самовизначення.

За авторитарних режимів референдум використовується диктаторською владою для того, щоб «обійти» представницькі установи, виносячи найважливіші державні рішення безпосередньо на розгляд виборців, які досить часто не мають можливості розібратися в їх суті. Наприклад, у 30-х pp. XX ст. інститут референдуму був суттєво дискредитований підтримкою голосуванням у нацистській Німеччині в 1933 р. виходу держави з Ліги Націй; в 1934 р. – поєднанням посади рейхсканцлера і президента країни; у 1938 р. – аншлюсом Австрії з Німеччиною.

Однак і в демократичних державах референдум може бути використаний як противага представницькій демократії. Це може мати місце тоді, коли право призначення референдуму входить до таких повноважень глави держави чи уряду, що здійснюються ними за власним розсудом.

Всеукраїнський референдум є однією з форм безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України (далі – громадяни) рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування в порядку, встановленому Законом.

Предметом всеукраїнського референдуму можуть бути будь-які питання за винятком тих, вирішення яких референдумом не допускається Конституцією України, законами України.

На всеукраїнський референдум можуть виноситися декілька питань з однієї проблеми.

За предметом всеукраїнський референдум може бути:

1) про схвалення нової редакції Конституції України, внесення змін до Конституції України, скасування, втрату чинності чи визнання нечинним закону про внесення змін до Конституції України (конституційний референдум);

2) про зміну території України (ратифікаційний референдум);

3) щодо прийняття чи скасування закону України або внесення змін до чинного закону України (законодавчий референдум);

4) з будь-якого питання за винятком тих, щодо яких референдум не допускається згідно з Конституцією України (загальний референдум).