ЛЕКЦІЯ 4. УСНЕ МОВЛЕННЯ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ПРОФЕСІЙНОГО
СПІЛКУВАННЯ. МОВНА КУЛЬТУРА – НАЙВАЖЛИВІША ОСОБЛИВІСТЬ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ЮРИСТА
ПІДГОТУВАЛА: ДОЦЕНТ КАФЕДРИ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН
Н.В. РУКОЛЯНСЬКА
ПЛАН ЛЕКЦІЇ
1.Усне мовлення у діяльності правника. Види усного спілкування. Фатичне спілкування.
2.Культура мови й культура мовлення. Комунікативні ознаки культури мовлення.
3.Культура ведення діалогу. Правила спілкування для мовця і слухача.
4. .Класична ділова візитка. Види візитних карток.
ПИТАННЯ 1. УСНЕ МОВЛЕННЯ У ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВНИКА. ВИДИ УСНОГО СПІЛКУВАННЯ.
ФАТИЧНЕ СПІЛКУВАННЯ
Усне мовлення – це така форма реалізації мови, яка виражається за допомогою звуків і є процесом мовлення. За походженням усне мовлення – первинна форма існування мови. Має дві форми – діалогічну й монологічну, характеризуватися темпом, тембровими особливостями, тривалістю, гучністю, артикуляційною чіткістю тощо.
Жанрами реалізації усного мовлення є нарада, виступ, промова, розмова, бесіда, інструктаж, інтерв’ю, інтерв’ювання та консультування.
ОЗНАКИ ЗРАЗКОВОГО МОВЛЕНЯ
правильніст |
змістовність |
послідовніст |
ь |
ь, |
багатство |
точність |
виразність |
|
доречність |
доцільність |
ПИТАННЯ 2. КУЛЬТУРА МОВИ Й КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ. КОМУНІКАТИВНІ ОЗНАКИ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ
Культура мови
якість зразкових текстів, закріплених у пам’ятках писемності, а також виразові й смислові можливості мовної системи; це система вимог, регламентацій стосовно вживання мови
Культура мовлення
конкретна реалізація мовних якостей, рис і можливостей в умовах повсякденного й масового спілкування; тільки через високу культуру мовлення проявляються невичерпні можливості (потенції) мови, гармонія її функцій
Мовленнєвий етикет - мікросистема національно специфічних стійких формул спілкування, прийнятих і приписаних суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримання спілкування у певній тональності. Такі стійкі формули спілкування, або стереотипи спілкування є типовими, повторюваними конструкціями, що вживаються у високочастотних побутових ситуаціях.
Мовленнєвий службовий етикет – це правила мовленнєвої поведінки на роботі.
ПИТАННЯ 3. КУЛЬТУРА ВЕДЕННЯ ДІАЛОГУ. ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ ДЛЯ МОВЦЯ І СЛУХАЧА
Діалог (dialog) – двосторонній обмін інформацією між двома людьми, людиною та ЕОМ в вигляді питань та відповідей.
Монологічний і діалогічний тексти розрізняються між собою як з погляду структури, що лежить в основі мовленнєвої ситуації, так і з погляду закономірностей текстоутворення, що в них діють.
Діалогічне спілкування являє собою не один якийсь вид мовленнєвої діяльності його учасників, а мовленнєвий акт (обмін інформацією), у якому говоріння і слухання – нерозривно пов'язані види мовленнєвої діяльності.
Основні ознаки діалогу:
намір, цілеспрямованість, правила ведення розмови