ЛЕКЦІЯ 3. СТИЛІСТИЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ. СОЦІАЛЬНА ТА ЛІНГВІСТИЧНА СУТНІСТЬ ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО СТИЛЮ МОВЛЕННЯ. ДОКУМЕНТ ЯК ОСНОВНИЙ РІЗНОВИД ОДС
Підготувала: доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін
Н.В. Руколянська
ПЛАН ЛЕКЦІЇ
1.Історія й значення (широке й вузьке) поняття «документ». Основні властивості документів та вимоги до них.
2.Класифікація документів.
3.Реквізити як обов’язкові елементи документа.
Питання 1. Історія та значення (широке й вузьке) поняття «документ». Основні
властивості документів та вимоги до них.
Писемна форма офіційно-ділового стилю реалізується і фіксується, передусім, у ділових паперах. Документ – основна форма існування ділового тексту (від лат. doceo – “пояснює, викладає справу”, documentum – “зразок”, “взірець”, “доказ”).
Поява цього слова в українській мові пов’язана з діяльністю російського царя Петра І в кінці XVII – на поч. XVIII ст., котрий віддавав перевагу всьому іноземному, запозиченому. Це слово спочатку позначало папери, які підтверджували чиїсь права, законність володіння чимось, законність певних дій – тобто мали юридичну силу, значення. Воно витіснило з ужитку наявні українські – грамота, лист, листовне письмо – на позначення таких же реалій.
Слово «документ» має кілька значень:
1)матеріальний об’єкт, у якому міститься та або інша інформація, призначений для передачі її у часі
йпросторі (фотоплівка, диск, дискета тощо);
2)діловий папір, що підтверджує будь-який факт або право на щось; у праві – складений відповідно до закону акт, що посвідчує факти, які мають юридичне значення (диплом про освіту, заповіт тощо);
3)офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова книжка).
На практиці поняття «документ» використовують як у широкому, так і вузькому значенні:
◦У широкому значенні документ – це засіб фіксації (закріплення) різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища дійсності та розумову діяльність людини.
◦У вузькому значенні документ – це будь-яке офіційне посвідчення, доказ достовірності дії, предмета, поняття.
До якого б із підстилів вони не належали, документи повинні відповідати таким конкретним вимогам:
видається повноважним органом або особою відповідно до їхньої компетенції;
документ не повинен суперечити чинному законодавству і директивним указівкам керівних органів;
повинен бути достовірним і відповідати завданням конкретного керівництва, тобто базуватися на фактах і містити конкретні пропозиції або вказівки;
документ повинен відповідати своєму призначенню й укладатися за встановленою формою;
документ має бути бездоганно відредагований та оформлений (порушенням в оформленні вважаються неохайність, нерозбірливість тексту, тонкий, прозорий папір тощо).
Під час укладання документів необхідно дотримуватись основних принципів стилю і мови
ділових паперів:
дотримання норм літературної мови взагалі і норм стилю зокрема;
уніфікація ділової мови;
стислість текстів через використання простих речень, введення мовних кліше, зворотів, абревіатур.
Логічні вимоги:
використання засобів логічної оцінки матеріалу для зв’язності окремих частин, зазначення черговості здійснення (у першу чергу, одночасно, після тощо);
врахування таких елементів, як актуальність фактів та їх своєчасність;
послідовність викладення тексту та його частин.
Технічні вимоги:
для укладання будь-якого документа існує відповідний формат паперу: загальновизнаний формат А4 (1,5 інтервали), А5 (1 інтервал);
колір паперу – білий, хоча останнім часом використовуються й різні кольори;
дотримання поля документа (ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм);
дотримання державного стандарту.
