ЛЕКЦІЯ 5. ЖАНРОВЕ РОЗМАЇТТЯ ДІЛОВИХ КОНТАКТІВ

Підготувала: доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін

Н.В. Руколянська

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

Жанри публічного виступу.

Інтерв’ю як спосіб донесення інформації до населення.

Мовні особливості телефонного спілкування.

Питання 1. Жанри публічного виступу

Публічне мовлення - це промова на широкий загал слухачів. Тому промова – це основний вид тексту публічного мовлення, в якому реалізується система мисленнєво-мовленнєвої діяльності людини.

Публічне мовлення має два види ознак: а) квалітативні; б) квантитативні.

Квалітативні (якісні) ознаки публічного мовлення:

1)писемно-усна форма реалізації публічного мовлення.

Готуючи промову, необхідно занотувати її план, щоб бути логічним і лаконічним, а також треба (краще на картках) записати окремі вислови, цитати, статистичні дані, щоб їх прокоментувати. Але ніколи не можна повністю читати своїх промов, оскільки це справляє враження про непрофесіоналізм оратора

2)підготовлено імпровізований характер. Кожна промова має довго і ретельно готуватися. Але мовець ніколи точно не знає, як відбуватиметься спілкування, якою буде реакція слухачів, їхні запитання, контраргументи. Ось чому кожна промова досвідченого оратора сприймається слухачами найчастіше як імпровізація, до якої він готувався, можливо, не один місяць

3) книжно-розмовний тип публічного мовлення. Публічне мовлення обов’язково повинно мати розмовні елементи: невимушеність мовлення, природність, емоційність (публічний виступ має збуджувати розум і серце слухачів); несловесні елементи: правильність мови (відповідність нормам), точність мови (значення за словником); стислість мови, яскравість мови (використання епітетів, метафор, порівняння, гіпербол); елементи

Квантитативні (кількісні) параметри - це співвідношення у часі структурних частин промови.

Структура публічного виступу:

1) вступна частина (вступ, передмова, пролог) складає приблизно 10-12%;

2) основна частина (виклад основних думок і пропозицій) – 80-85%;

3) заключна частина (висновки, епілог) - 5-8%.

Питання 2. Інтерв’ю як спосіб донесення інформації до населення

Інтерв’ювання є обов’язковою складовою діяльності будь-якого юриста незалежно від галузі права. Термін «інтерв’ювання клієнта» юристи усього світу розуміють як співбесіду з клієнтом з метою одержання від нього максимум корисної інформації, що має правове значення, для досягнення позитивного результату.

Уміння юриста, необхідні для проведення інтерв’ювання: виявляти увагу до клієнта, спрямовувати інтерв’ювання у потрібному напрямку, показати, що Ви стежите за думками клієнта і розумієте його переживання, чітко формулювати свої думки, почуття, повідомляючи факти, тлумачити ситуацію клієнта.

У юридичній діяльності консультування – це бесіда між двома людьми, один з яких – оповідач, а інший – слухач. У цьому процесі задіяні обидві особи, і якщо застосувати це визначення до практики, то результату, на думку юристів, може не бути.

Принцип: РОЗПОВІДЬ + УМІННЯ СЛУХАТИ = РОЗУМІННЯ діє лише за умови взаємодії осіб, інакше – це монолог, а не діалог. Якщо людина, з якою Ви проводите співбесіду, відчуває, що Ви її не слухаєте, вона не розповість Вам потрібну інформацію.