Мета лекції:
Знати: поняття, зміст та види способів забезпечення виконання зобов’язань; специфіку застосуваня способів забезпечення виконання зобов’язань.
Уміти: орієнтуватися в чинному цивільному законодавстві щодо способів забезпечення виконання зобов’язань; аналізувати юридичні факти, які є підставами встановлення способів забезпечення виконання зобов’язань; правильно застосовувати норми цивільного права до конкретних життєвих ситуацій.
Вступ
Роль і значеня теми зумовлена тим, що розвиток економіки України певною мірою залежить від виконання договірних зобов'язань. Як правило, зобов'язання виконуються сторонами належним чином, тобто у встановлений строк і згідно з вимогами закону або умовами договору. Тому суб'єкти зацікавлені у застосуванні різних засобів, спрямованих на забезпечення належного виконання зобов'язань. У зв'язку з цим у цивільному праві розроблено складну систему видів забезпечення виконання зобов'язань. Сучасний цивільний обіг засвідчує велику потребу у використанні цих забезпечувальних інструментів на практиці. Їх функціональне призначення в сучасних умовах важко переоцінити.
Тож, визначивши актуальність, необхідність та мету лекції, слід перейти до розгляду першого питання, яким є :
I. Питання
Забезпечення виконання зобов’язань – це передбачені законом або договором спеціальні заходи, спрямовані на додаткове стимулювання належного виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення невигідних наслідків у разі невиконання чи неналежного виконання останнього. Згідно з ЦК до них належать: неустойка, порука, гарантія, застава, притримання та завдаток. Використання залежить від сутності забезпечуваного зобов'язання: для зобов'язань, що виникають з договору позики чи кредитного договору, найбільш прийнятними є такі забезпечення, як застава, порука, гарантія. Якщо ж мова йде про зобов'язання з виконання робіт чи надання послуг, доцільніше використовувати неустойку, оскільки інтерес кредитора полягає не в отриманні від боржника певної суми грошей, а у одержанні певного результату. Учасники зобов'язання можуть передбачити декілька видів забезпечення одночасно. Забезпечення може надаватися: а) боржником за основним зобов'язанням (неустойка, завдаток); б) третьою особою (порука, гарантія); в) а також чи то боржником, чи то третьою особою (застава).
Способи забезпечення виконання зобов'язань класифікуються за різними критеріями. Зокрема, вони можуть бути поділені на особисті та речові забезпечення. У разі встановлення особистого забезпечення (неустойка, порука, гарантія) попереднє виділення майна з метою забезпечення не відбувається. Кредитор покладається лише на ділову репутацію, порядність боржника або третьої особи (поручителя, гаранта) та свою оцінку їх платоспроможності. Речове забезпечення (застава) зменшує ризик кредитора, бо у цьому випадку він «вірить» не особі, а конкретному, заздалегідь визначеному (виділеному) майну, на яке у разі необхідності буде звернене стягнення для задоволення його інтересів.
Характерні риси:
Загальна спрямованість, яка полягає у наданні кредиторові певних гарантій стосовно задоволення його вимог.
Виникнення особливого (акцесорного) зобов’язання, специфіка якого полягає у додатковому характері щодо головного зобов’язання. Недійсність головного зобов’язання тягне за собою недійсність додаткового зобов’язання.