UL0000031

При пересуванні у темряві необхідно уникати освітлених місць або долати їх якнайшвидше.

Якщо в групі переслідування є автоматник, він повинен пересу-

ватися в центрі групи (не позаду і не попереду), забезпечуючи прик-

риття групи вогнем; коли ж злочинці відкривають вогонь, автоматник своїм вогнем не дає їм можливості піднятися з землі і стріляти влучно. Автоматника потрібно страхувати від раптового нападу.

При переслідуванні злочинців на пересіченій місцевості, в населеному пункті, на будові, в руїнах старих будинків (іншими словами, в лабіринті), треба не стільки дивитися, скільки прислухатися. Не мо-

жна метушитися у лабіринті, шукаючи злочинців, бо є небезпека отримати кулю чи удар ззаду. Автоматник повинен контролювати положення, знаходячись зовні, та не заходити в лабіринт, оскільки там немає свободи маневрувати вогнем.

Основній групі все ж таки треба рухатися лабіринтом у пошуках злочинців. Велику допомогу в таких випадках можуть надати службові собаки.

Рухаючись між спорудами, перешкоди необхідно обходити справа. Ріг будинку слід огинати, знаходячись якнайдалі від нього. При цьому працівник страхує себе від раптового нападу, а злочинець, який заховався за рогом, «відкривається» працівнику поступово.

Рухаючись лабіринтом, працівники міліції повинні знаходитися один від одного в межах прямої видимості. У вузький та покручений лабіринт входити одному не рекомендується.

Входячи до темного підвалу або піднімаючись на горище, необхідно за допомогою ліхтаря оглянути приміщення праворуч та ліворуч від входу, а потім освітити його в глибину. На раніше освітлене місце різким стрибком перебігає перший із тих, хто буде оглядати приміщення далі, і негайно відходить убік від дверей. Він освітлює приміщення своїм ліхтарем, а за необхідності веде вогонь для прикриття працівників, які йдуть за ним.

При роботі в лабіринті до сторонніх шумів треба ставитися обачливо, оскільки злочинець може відволікати увагу, кидаючи вбік каміння та інші предмети.

Пістолет необхідно тримати лише біля стегна, адже із витягнутої руки його легко вибити.

11.4.4.Заходи безпеки під час проведення операції

зліквідації групових порушень громадського порядку

(масових заворушень)

При русі вулицями особливу увагу треба звернути на вікна, балкони верхніх поверхів, прохідні двори.

181

Щоб запобігти захопленню або знищенню техніки, вона повинна рухатися позаду військового ланцюга.

Про всі скупчення людей, їх переміщення, помічену зброю, а також предмети, які можуть бути використані як зброя або для створення загороджень, укріплень, негайно доповідати безпосередньому командирові.

Вести спостереження за можливою появою неформальних лідерів натовпу. У випадку виявлення негайно доповідати безпосередньому командирові.

У жодному разі не допускати розривів військового ланцюга. Командир підрозділу (начальник групи, обслуги екіпажу, наряду)

відповідає за організацію та здійснення заходів безпеки під час проведення спеціальної операції.

Він повинен:

–проводити зі своїм особовим складом інструктажі перед операцією;

–особисто перевіряти знання правил і заходів безпеки та виконання їх працівниками (військовослужбовцями);

–вимагати й забезпечувати виконання особовим складом заходів безпеки під час проведення оперативних дій із використанням озброєння та техніки;

–своєчасно забезпечити особовий склад засобами захисту;

–розслідувати нещасні випадки, аналізувати причини їх виникнення, доповідати своєму начальнику (командиру);

–слідкувати, щоб по закінченні операції (заходу) в підлеглих не залишилося бойових і холостих набоїв, спеціальних засобів;

–організовувати надання першоїмедичноїдопомоги потерпілому. Безпека під час проведення операції забезпечується чіткою її

організацією, точним і своєчасним виконанням команд керівника операції та командирів підрозділів (начальників груп), дисциплінованістю всіх працівників і військовослужбовців, які беруть участь в операції1.

Підчаспроведенняоперації(оперативнихзаходів) забороняється: для бойової техніки:

–перевозити особовий склад на необладнаній техніці;

–вести вогонь холостими набоями зі стрілецької зброї прямим наведенням;

–здійснювати маневрування без подання сигналів і при втраті орієнтації;

–––––––––––

1 Аналітична довідка щодо травматизму, загибелі особового складу ОВС України при виконанні службових обов’язків: вказівка МВС України №6190/Ан від 14.06.2002 р. – С. 69–70.

182

–залишати бойову техніку без нагляду (охорони);

–у районі проведення операції пересуватися з відкритими люками та жалюзями;

–здійснювати висадку з транспорту на ходу й без команди;

–розташовувати бойову техніку поблизу сховищ вибухових речовин, паливних і мастильних матеріалів, дерев’яних будівель та інших легкозаймистих предметів;

особовому складу:

–перебувати між машинами;

–розміщувати техніку ближче 300 м від високовольтних ліній;

–проводити операцію на несправній техніці й з несправним озброєнням.

Крім того, необхідно:

–при спішуванні слідкувати, щоб не зачепитися за зовнішні деталі бойових машин предметами обмундирування, спорядженням, засобами захисту;

–при поганій видимості та втраті орієнтації припинити рух;

–вдосконалювати й обладнувати техніку відповідно до вимог і умов, у яких вона використовується під час подібних операцій;

– своєчасно здійснювати розрядження наявного озброєння (на БМП, БТР, БМД, БРДМ та ін.).

Дляпідрозділів, групбойовихпорядків, обслуг інарядівнеобхідно:

–обирати місце розташування, тактику дії в безпечному місці, на відстані від натовпу, яке забезпечить безпеку особового складу;

–правильно використовувати всі наявні засоби захисту;

–під час операції бути уважним до команд (сигналів) та обстановки, яка складається;

–використовувати спеціальні засоби згідно з вимогами та правилами їх застосування;

–слідкувати за діями товаришів і не допускати порушень заходів перестороги з їх боку;

–при чисельності натовпу понад 100 чоловік розосередження здійснювати з використанням бойової та спеціальної техніки;

–у міліцейському (військовому) ланцюгу в разі ускладнення обстановки самостійно вкриватися щитами;

–при поводженні з громадянами (правопорушниками) тримати необхідну дистанцію і припиняти можливу агресію;

–у разі вимушеного відступу під натиском слідкувати за недопущенням розривів у бойовому порядку, які можуть призвести до втрат або поранень особового складу;

–при використанні службової собаки слідкувати за безпекою її поведінки;

183

–при затриманні правопорушника (злочинця) якісно проводити особистий огляд його одягу та речей;

–при застосуванні сльозогінних засобів враховувати умови застосування (вітер, дальність, об’єм, ТТХ тощо);

–активно використовувати наявні пристрої для вилучення заколотників, активних учасників заворушень (захвати, петлі тощо);

–у разі необхідності використовувати маски для укриття обличчя («Вуаль»);

–при виконанні завдання в натовпі враховувати його настрій, тактику поведінки та необхідне маскування;

–при застосуванні водометів для гасіння пожежі дотримуватися техніки електробезпеки;

–забезпечувати належною охороною всі елементи бойових порядків, посадових осіб, важливі державні та службові об’єкти.

11.5. Заходи особистої безпеки на прикінцевому етапі проведення спеціальних операцій.

З метою запобігання втрат особового складу керівник операції

повинен:

–дати команду про закінчення операції;

–контролювати виконання заходів з виявлення поранених та надання їм медичної допомоги;

–організувати огляд місця бойових дій і місця затримання злочинців;

–виводити групи (наряди) до району зосередження, перевіряти наявність особового складу озброєння, майна;

–здійснювати розбір дій керівників груп (нарядів) у ході операції;

–оформити документально проведення та підсумки операції.

Про результати проведеної операції її керівник готує письмо-

вий рапорт, у якому доповідає про:

–заходи, що були виконані під час підготовки операції та її здійснення;

–сили та засоби, що були задіяні при проведенні операції;

–особливості тактики дій органів внутрішніх справ (груп, нарядів, окремих працівників);

–помилки та прорахунки, що були допущені, а також їх негативні наслідки;

–наявність втрат, поранень серед особового складу та сторонніх осіб;

–перелік працівників, які відзначилися при проведенні операції,

іпропозиції щодо заохочення чи подання до нагородження.

184

Питання для самопідготовки

1.Що таке спеціальний комплекс заходів і на основі чого він здійснюється?

2.На які категорії можна умовно поділити операції?

3.При проведенні операцій щодо затримання злочинців які основні чинники необхідно враховувати?

4.Назвіть етапи проведення спеціальних операцій при затриманні небезпечних злочинців.

5.Які оперативні плани бувають?

6.З ким узгоджується оперативний план «Грім» і які підстави його введення?

7.Заякихобставинвводитьсявдіюоперативнийплан «Сирена»?

8.Хтоприймає участь упроведенніоперативного плану«Хвиля»?

9.З ким узгоджується оперативний план «Перехват» і коли він застосовується?

11.У чому полягає оперативний план «Фортеця»?

12.З ким узгоджується оперативний план «Заручник» і які підрозділи та служби беруть участь у проведенні цієї спецоперації?

13.Для чого призначений оперативний план «Набат»?

14.Що таке «Єдина дислокація»?

15.Які основні сили залучаються при розшуку злочинця при введенні в дію плану «Спіраль»?

16.Що таке масові заворушення і яке покарання за організацію масових заворушень?

17.Які спеціальні засоби застосовуються для припинення групових порушень громадського порядку?

18.Хто приймає рішення про застосування силових методів, передбачених законодавством України, та з ким погоджує?

19.Яким наказом МВС України регламентується проведення оперативного плану «Хвиля»?

185

Розділ 12

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ВИДІВ ЗАНЯТЬ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ «ТАКТИКО-СПЕЦІАЛЬНА ПІДГОТОВКА»

12.1. Методика використання групових вправ, тактичних занять і навчання в процесі викладання курсу

Важливе значення для підготовки працівників органів внутрішніх справ мають заняття з військових і тактико-спеціальних дисциплін. На них застосовують такі форми організації навчального процесу, як групові вправи, тактичні заняття і навчання.

Навчання є вищою формою практичного навчання, яке сприяє перевірці, уточненню і закріпленню теоретичних знань, та прищеплює курсантам навички у виконанні оперативно-службових завдань в умовах, максимально наближених до реальної діяльності. Їх проводять у формі і за методами ділових ігор, за спеціально розробленим планом, у якому визначена тема, навчальна мета, учасники, місце і час проведення, а також подають короткі організаційно-методичні вказівки. Для проведення навчання складається методична розробка.

Групові вправи – це специфічний вид практичного навчання з оперативно-тактичних, тактичних і тактико-спеціальних дисциплін, при якому курсанти на тлі єдиної оперативно-тактичної обстановки набувають, закріплюють і поглиблюють теоретичні знання і практичні навички в оцінці обстановки, прийнятті рішення щодо організації діяльності підрозділів ОВС у надзвичайних ситуаціях та забезпечення ними в таких умовах збереження належного громадського порядку. Одночасно групові вправи дають можливість удосконалювати навики курсантів у веденні необхідної в таких ситуаціях документації. Їх проводять на картах у класах, полігонах і на місцевості, на основі конкретної оперативної тактичної обстановки. Під час групових вправ всі курсанти, як правило, грають одні і ті ж ролі, виконуючи функції відповідної посадової особи. Дії правопорушників та порушників громадського порядку виконує керівник занять або за необхідності створена група, яка підіграє.

Також необхідно враховувати, що групові вправи проводять з групою курсантів не в значенні кількісного показника, а в значенні колективу. Ця особливість відіграє важливу роль у соціально-психо- логічному аспекті заняття.

186

Особливість організації групових вправ полягає у тому, що їх проводять для вирішення завдання, яке поєднують із загальним задумом і оперативно-тактичною обстановкою. Тактичне завдання передбачає навчальний план, на його вироблення виділяють значний обсяг часу. На кожній із групових вправ послідовно опрацьовують певні питання, при цьому кожна наступна вправа є продовженням і розвитком попередніх.

Науково-педагогічний склад кафедри складає план опрацювання завдання, що включає оформлений на карті задум завдання і пояснювальну записку до нього. Тактичний єдиний задум завдання утримує вихідну обставину, задум дій сторін, розрахунок часу на проведення групових вправ. Задум дій сторін відображає обстановку, яка створена під час занять з відпрацювання всіх запланованих питань, а також інші відомості, що відображають специфіку тактичних дій. Основні вимоги до розробки задуму полягають у тому, щоб була створена динамічна навчальна обстановка, реально відображаючи сучасні погляди на організацію і ведення певних дій. Ця обстановка повинна стимулювати розробку чітких, нестандартних рішень.

Послідовність проведення групових вправ і розрахунок часу визначається на підставі обговорюваної теми і навчальної мети завдання. Всі обґрунтування і розрахунки задуму, деталізація обстановки і характеру дій сторін, інші необхідні дані відображаються у пояснювальній записці, яка є додатком до задуму. На підставі задуму кафедра розробляє основні оперативно-тактичні (тактичні) завдання – головний вихідний документ для підготовки курсантів до кожної групової вправи. Як правило, він має чотири основних розділи: загальну обстановку, часткову обстановку, довіднівідомостіівказівкищодо підготовкидозанять.

У ВНЗ МВС під час викладання курсу «Тактико-спеціальної підготовки» з курсантами проводяться також тактичні заняття, як правило, із загальної тематики. Вони є основою практичного навчання курсантів організації дій підрозділів ОВС у надзвичайних ситуаціях і управління ними. На тактичних заняттях курсанти діють на посадах командирів підрозділів. Якщо на них використовують штатне озброєння і спеціальні та технічнізасоби підрозділу, тоїхназиваютьтактико-спеціальними.

Наступною формою тактичної підготовки курсантів є тактичні (тактико-спеціальні) навчання. Їх проводять з метою удосконалення вмінь і навичок з організації дій і управління підрозділами. Навчання проходять на місцевості, як правило, за комплексними темами, що охоплюють декілька видів дій підрозділів, в умовах, наближених до реальних. Вони можуть бути двосторонніми і односторонніми з позначенням супротивника. Курсанти виконують на навчаннях обов’язки

187

командирів частин, підрозділів, офіцерів штабів та інших посадових осіб відповідно до задуму навчання.

Різновидом тактичних є показові навчання, на яких курсантам демонструються доцільні методи роботи командирів та інших посадових осіб, прийоми і способи дій підрозділів та їх з’єднань, застосування озброєння і спеціальних засобів у реальній обстановці.

Найвищою формою оперативно-тактичної підготовки є ко- мандно-штабні навчання. Їх проводять за найважливішими темами на місцевості із використанням засобів зв’язку і управління, на спеціальних полігонах і у спеціалізованих класах. Командно-штабні навчання можуть бути односторонніми і двосторонніми, одноступеневими і двоступеневими.

Підготовка будь-якого навчання – відповідальний етап, який багато в чому визначає його проведення. Розглянемо послідовність проведення підготовки навчання.

Наказом ректора призначається керівник навчань і його заступники, штаб керівництва і посередники, визначається тема навчання, терміни і порядок проведення та забезпечення, вихідні дані, перелік посадових осіб та ін. Штаб керівництва навчання розробляє календарний план підготовки, задум і план проведення вчення, тактичні завдання для навчання, методичну розробку, матеріали для розбору тощо. У календарному плані підготовки навчання відображено порядок розробки навчальних матеріалів, заходи з підготовки до навчання викладачів і слухачів, а також матері- ально-технічне забезпечення. План проведення навчання, складений на підставі його задуму, визначає роботу штабу, керівництва і посередників під час навчання. Відповідно до цього плану розробляють практичне завдання для курсантів, яке введе їх у створену обстановку, не розкриваючи задумуіпланупроведення.

Робота викладачів, які беруть участь у проведенні навчань, відображається у методичній розробці. В ній можуть викладатися мета навчання, зміст питань, методичні рекомендації до підготовки і проведення навчання, вказуються питання матеріально-технічного забезпечення, а також розроблені раніше варіанти доцільності дій і доповідей курсантів за обставинами і ввідними.

За 10–15 днів до початку навчань проводиться установчий збір (групова консультація), на якому курсантам подається завдання на вивчення і оголошується їх розподіл на посади у складі бойових розрахунків (груп). У період після збору і до початку навчань курсанти вивчають функціональні обов’язки за закріпленими посадами, зміст оперативно-тактичного завдання, рекомендовану літературу, а також готують робочі карти, виконують попередні довідні розрахунки.

188

Можливі різні варіанти проведення навчання, особливо у початковій його частині. У всіх випадках курсант, який виконує на навчанні роль старшого начальника, приймає рішення і доводить його до підлеглих. Прийняте рішення заслуховують і після обговорення затверджують керівником навчання або його заступником, а також заслуховують доповіді курсантів (слухачів), що виконують обов’язки інших посадових осіб.

Штаб керівництва, згідно з планом проведення навчання, безперервно нарощує обставини, підводячи курсантів до прийняття нових адекватних рішень. Викладачі не нав’язують їм своїх висновків і рішень. Вони оцінюють прийняті рішення, звертають увагу на організацію взаємодії різних посадових осіб, оформлення різних документів та ін. При заслуховуванні доповідей викладачі слідкують за повнотою засвоєння завдань, грамотністю оцінки ситуації, обґрунтованістю прийнятих рішень, штабною культурою, роботою з картами. Якщо курсант подає рішення, які не випливають із обставин, викладачі-посередники підводять їх до обґрунтованих рішень шляхом видання додаткових ввідних або інших методичних заходів. Практикується використання оперативних пауз під час навчання, коли виникає необхідність у розборі складних ситуацій. У процесі навчання курсанти можуть запропонувати свій варіант, який виявиться не гіршим за кафедральний. Це один із способів уникнення шаблонного підходу в організації навчання. Суть ввідних, методика їх видання повинні у всіх випадках створювати умови, що потребують творчих роздумів, глибокого знання теорії, сучасних поглядів на дії особового складу та підрозділів у надзвичайних ситуаціях, забезпечення охорони громадського порядку в таких умовах, це не можна припускати спрощення і догматизму.

Важливим етапом проведення навчання є його заключний етап – роз’яснення навчання, під час якого курсантам роз’яснюють основні положення оперативного мистецтва з теми, дають оцінку їхнім діям, аналізуються позитивні аспекти і недоліки. Роз’яснення можна проводити в два етапи. На першому етапі заступник керівника навчання детально аналізує дії кожного курсанта, на другому – керівник навчання проводить загальне роз’яснення.

Викладена послідовність і методика підготовки та проведення навчань має рекомендаційний характер. У кожному конкретному випадку ці завдання вирішуються зважаючи на особливості теми навчань, накопиченого досвіду, матеріально-технічних умов, рішень керівництва ВНЗ.

189

12.2. Методика проведення ділової гри як пізнавально-прогресивний вид заняття

У Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки МВС України передбачено вирішення ряду питань. Велика увага приділяється максимальному використанню і впровадженню у навчальний процес форм і методів оперативно-службової діяльності. Вони позитивно зарекомендували себе на практиці шляхом впровадження наукових рекомендацій зарубіжного досвіду, адаптації до умов, які склалися в Україні. Основним проблемним напрямом підготовки фахівців слід вважати створення нової системи методичного та інформаційного забезпечення відомчої освіти.

Пріоритетним напрямом розвитку методики викладання курсу «Тактико-спеціальна підготовка» у вищих навчальних закладах системи МВС України можна вважати впровадження занять у формі ділових ігор, тобто як форми активного навчання (Додатки 7–9).

Ділові ігри є імітаційними методами рольового навчання. Вони активізують процес засвоєння знань, навичок і вмінь. Максимальної наближеності до реальної і практичної діяльності керівників та спеціалістів досягають шляхом використання моделей реальних службовопрактичних систем. Учасники гри виступають у різноманітних ролях і приймають управлінські рішення, які узгоджують з інтересами цих ролей. Найчастіше гравцям доводиться приймати рішення у конфліктних ситуаціях. При проведенні ділових ігор виникає можливість отримання зворотного зв’язку. Під час гри людина може не лише придбати нові уміння, але й експериментувати з різноманітними стилями відносин між партнерами.

Навички вирішення конфліктних ситуацій можуть переноситися з ігрової ситуації до реального життя, сприяючи вирішенню міжособових проблем, що виникають не лише у фаховій сфері.

Непередбачуваність ділової гри робить її специфічною формою пізнавальної діяльності. Ділові ігри збільшують результативність навчання за рахунок глибини і швидкості засвоєння інформації, дозволяють у короткий термін опанувати методами прийняття рішень.

Ділова гра несе в собі такі навчальні цілі:

–навчити вирішувати конкретні управлінські завдання;

–навчити аналізували вихідну ситуацію, можливі альтернативи

іїх наслідки для відповідного виду діяльності;

–перевірити рівень підготовки у відповідному виді діяльності;

–навчити приймати управлінські рішення в екстремальних ситуаціях.

190