7. Теорії походження держави і права.

Держава і право не виникли разом з появою людини. На початку своєї історії, відомому як первіснообщинний лад, людство не знало таких інститутів, як держава і право. Однією з найбільш поширених теорій походження держави і права є соціально-економічна теорія, яка пояснює виникнення держави через складні економічні та соціальні процеси.

Згідно з цією теорією формою колективної організації в той період були роди – первісні колективи, які об’єднували істинних чи уявних кровних родичів. Члени роду спільно володіли знаряддями праці, продуктами, територією, вели спільне примітивне господарство. Всі важливі справи вони вирішували спільно на зборах членів роду.

Для розв’язання поточних справ із свого середовища члени роду обирали старійшин, які здійснювали управління, опираючись лише на власну силу, розум та авторитет. Така організація влади замінювала первісним людям державу.

Для регулювання суспільних відносин між людьми поступово формувалися соціальні норми – певні правила поведінки, яких люди дотримувалися з метою забезпечення порядку і стабільності.

Право замінювали переважно звичаї – вид соціальних норм, що склалися історично і від багаторазового повторення увійшли у звичку. Звичаї регулювали всі аспекти життя первісної людини. Чіткого поділу між правами і обов’язками не було, не було і апарату, який би стежив за дотриманням звичаїв. Люди дотримувалися звичаїв та інших соціальних норм добровільно або через страх перед надприродними силами.

Історичний прогрес удосконалював саму людину, змінював її знаряддя праці, господарське життя. Відбувся перехід від збиральництва до виробництва, людина стала виробляти певні продукти, а не лише користуватися готовими, які давала природа. Відбулися три великі суспільні поділи праці (виділення з загальної маси первісних племен скотарів, ремісників та купців), що призвело до ускладнення структури господарства та зростання продуктивності праці.

Внаслідок цього люди стали виробляти більше, ніж споживали. Надлишок продуктів захоплювали найсильніші члени роду, згодом вони стали присвоювати знаряддя праці та землю. Так виникла приватна власність та майнова нерівність. Слабшали і розривалися родинні, кровні зв’язки, і міцніли, ставали домінуючими майнові зв’язки. Це означало початок соціальної нерівності, люди об’єднувалися у соціальні групи в залежності від того, якою кількістю майна вони володіли.

Соціально неоднорідним суспільством, яке до того ж вело складне господарство, не можна було управляти, опираючись лише на особистий авторитет старійшин та звичаї. Здійснювати владу в такому суспільстві могла лише відповідна організація, здатна застосовувати примус. Такою організацією стала держава.

Між первісним ладом і державою у повному розумінні був ряд перехідних етапів, зокрема етап військової демократії, при якому зберігалася виборність вождів, але для здійснення влади вони спиралися не лише на власний авторитет, а й на озброєні загони.

Розрізняють три основні форми виникнення держави, в яких присутні як загальні передумови, так і специфіка, зумовлена історичними умовами і географічними факторами.

- Афінська держава. Виникла у класичній формі з внутрішніх протиріч;

- Римська держава. Соціальні протиріччя ускладнювалися боротьбою місцевої римської знаті (патриціїв) з прийшлим населенням (плебеями);

- Давньогерманська держава. Формувалася в процесі завоювання давніми германцями чужих територій, якими потрібно було управляти.

Все наведене вище становить суть соціально-економічної теорії походження держави.

Процес виникнення держав у деяких народів має свої особливості. Наприклад, у народів Стародавнього Сходу основою господарського життя було поливне землеробство, що вимагало будівництва спеціальних іригаційних споруд, у першу чергу каналів. Для цього потрібно було організовувати великі маси людей, що було під силу лише державі.

Певні особливості визначали і процес творення держави і в східних слов’ян. Східнослов’янські племена від первіснообщинного ладу перейшли до ранньофеодального і не знали розвинутого рабовласницького суспільства.

Соціально-економічна теорія, про яку йшла мова вище, є досить поширеною, але не єдиною. Відомі й альтернативні теорії:

- теологічна теорія. Держава, дана людям Богом, є вічною, непорушною і будь-яке посягання на неї накличе Божу кару. Правитель є представником Бога на землі і захищає всіх своїх підданих;

- патріархальна теорія. Держава – це результат природного розростання і розвитку сім’ї, а влада монарха – це продовження батьківської влади, вона не підлягає оскарженню, а лише виконанню;

- договірна теорія. Держава виникла і функціонує внаслідок добровільного договору людей, з яких одні управляють, а інші – виконують їх рішення;

- психологічна теорія. Психіці людей притаманні такі риси, як інертність, нездатність приймати рішення, тому люди потребують сильної особи, якій можна підкорятися і на яку можна перекласти відповідальність;

- теорія насилля. Держава – це та сила, яка утворюється одними племенами для утримання в покорі інших, завойованих племен;

- органічна теорія. Держава є політичним утворенням, аналогічним біологічному організмові. Як живий організм, вона народжується, розвивається, старіє і гине. Держава володіє різноманітними органами, кожен з яких виконує властиві йому функції.

Держава відрізняється від організації влади у первісному суспільстві за такими ознаками:

- поділ населення за територіями, а не за родовою ознакою. Політико-правовий зв’язок населення з територією оформлюється згодом в інститут громадянства чи підданства;

- поява спеціальних органів (апарату) управління та примусу;

- поява податкової системи, мета якої – накопичувати засоби для утримання органів управління.