Тема 1 Кримінально-виконавча політика і кримінально-виконавче право України

1. Кримінально-виконавче право – це:

1) самостійна галузь права;

2) комплексна галузь права;

3) складова частина кримінального права;

4) складова частина кримінального та кримінально-процесуального права;

5) складова частина кримінології.

2.. За змістом система курсу кримінально-виконавчого права поділяється на частини:

1) Загальну та Спеціальну;

2) Загальну та Особливу;

3) Загальну, Особливу та Спеціальну;

4) Особливу та Спеціальну;

5) не поділяється взагалі.

3. Суб'єктом формування політики у сфері виконання покарань виступає:

1) Верховна Рада України;

2) Президент УкраЇни;

3) КМ України;

4) Державна пенітенціарна служба України;

5) Міністерство внутрішніх справ України.

4. Структурно КВК України складається з:

1) розділів і глав;

2) розділів;

3) параграфів;

4) розділів параграфів;

5) параграфів і пунктів.

5. За формою норми КВП поділяються на:

1) регулятивні, правоохоронні, спеціальні;

2) матеріальні, процесуальні;

3) зобов’язальні, заборонні, уповноважуючі, заохочувальні;

4) регулятивні, правоохоронні, заохочувальні;

5) матеріальні, процесуальні, регулятивні.

6. За характером встановленого правила норми КВП поділяються на:

1) регулятивні, правоохоронні, спеціальні;

2) матеріальні, процесуальні;

3) зобов’язальні, заборонні, уповноважуючі, заохочувальні;

4) регулятивні, правоохоронні, заохочувальні;

5) матеріальні, процесуальні, регулятивні.

7. Одним із завдань кримінально-виконавчого права є:

1) звільнення від відбування покарання, допомога особам, звільненим від покарання, контроль та нагляд;

2) здійснення матеріальної допомоги сім’ям засуджених;

3) відшкодування шкоди потерпілим від злочинів;

4) розкриття та розслідування злочинів;

5) допомога засудженим в отриманні загальної середньої освіти.

8. Кримінально-виконавчий кодекс України має:

1) розділів V; глав 24; статей 181;

2) розділів Х; глав 26; статей 130;

3) розділів VIII; глав 24; статей 166;

4) розділів ХI; глав 23; статей 170;

5) розділів V; глав 26; статей 166.

9. Чинний КВК України було прийнято (А); набрав чинності (В):

1) А – 25.12.91 р.; В – 25.01.92 р.;

2) А – 25.02.2002 р.; В – 01.01.2004 р.;

3) А – 11.07.2003 р.; В – 01.01.2004 р.;

4) А – 23.12.70 р.; В – 01.06.71 р.;

5) А – 23.12.2003 р.; В – 01.06.2004 р.;

10. Суб'єктом реалізації політики у сфері виконання покарань виступає:

1) Верховна Рада України;

2) Державна пенітенціарна служба України;

3) Міністерство юстиції України;

4) Міністерство внутрішніх справ України;

5) Верховний Суд України.

11. Основним методом правового регулювання у кримінально-виконавчому праві є:

1) диспозитивний;

2) заохочувальний;

3) імперативний;

4) порівняльно-правовий;

5) історичний.

12. За соціальним призначенням норми КВП поділяються на:

1) регулятивні, правоохоронні, спеціальні;

2) матеріальні, процесуальні;

3) зобов’язальні, заборонні, уповноважуючі, заохочувальні;

4) регулятивні, правоохоронні, заохочувальні;

5) матеріальні, процесуальні, регулятивні.

Тема 2 Органи та установи виконання покарань

1. Установами виконання покарань є:

1) Державна пенітенціарна служба України, її територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція;

2) арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи;

3) органи внутрішніх справ, органи прокуратури, судові органи, кримінально-виконавча інспекція;

4) підприємства, установи і організації різних форм власності;

5) органи державної влади та місцевого самоврядування.

2. Кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у виді:

1) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

2) арешту і позбавлення волі на певний строк;

3) штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

4) позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі;

5) штрафу і конфіскації майна.

3. Органами виконання покарань є:

1) Державна пенітенціарна служба України, її територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція;

2) арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи;

3) органи внутрішніх справ, органи прокуратури, судові органи;

4) кримінально-виконавча інспекція;

5) виправні центри.

4. Слідчі ізолятори виконують функції:

1) виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування;

2) виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування;

3) виправних колоній мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами тримання;

4) виправних центрів;

5) виправних колоній середнього рівня безпеки.

5. Виправні колонії виконують покарання у виді:

1) позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;

2) арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк;

3) арешту, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;

4) обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;

5) конфіскації майна, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі.

6. Кримінально-виконавчі установи поділяються на:

1) кримінально-виконавчі установи трьох рівнів безпеки;

2) кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (виправні колонії);

3) кримінально-виконавчі установи з правом вибору місця проживання і кримінально-виконавчі установи без права вибору місця проживання;

4) кримінально-виконавчі установи із полегшеними умовами тримання і кримінально-виконавчі установи із загальними умовами тримання;

5) виправні та виховні колонії.

7. Державна пенітенціарна служба України є:

1) складовою частиною МВС України;

2) складовою частиною Збройних Сил України;

3) центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом;

4) складовою частиною Міністерства юстиції України;

5) складовою частиною Генеральної прокуратури України.

8.На центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань покладається завдання:

1) забезпечення фінансування органів та установ виконання покарань;

2) здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;

3) контроль за діяльністю установ виконання покарань;

4) здійснення адміністративного нагляду за особами звільненими з місць позбавлення волі;

5) працевлаштування осіб, що звільнились з місць позбавлення волі.

9. Державна виконавча служба виконує покарання у виді:

1) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

2) штрафу;

3) штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;

4) штрафу і конфіскації майна;

5 конфіскації майна.

10. Виправні центри виконують покарання у виді:

1) позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;

2) арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк;

3) арешту, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;

4) обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;

5) обмеження волі.

Тема 3. Кримінально-виконавчі правовідносини

1. Кримінально-виконавчі правовідносини - це:

1. врегульовані нормами кримінального, кримінально-виконавчого та інших галузей права суспільні відносини, які виникають між органами і установами виконання покарань;

2. врегульовані нормами кримінально-виконавчого права суспільні відносини, які виникають між органами й установами виконання покарань і засудженими з приводу виконання та відбування кримінальних покарань;

3. врегульовані Конституцією, КК і КВК України суспільні відносини, які виникають під час призначення і виконання кримінальних покарань;

4. врегульовані нормами КК і КВК України суспільні відносини, які виникають між органами і установами виконання покарань, судами, прокуратурою та громадськими організаціями з приводу виконання та відбування покарань;

5. врегульовані чинним законодавством суспільні відносини, які виникають між їх суб’єктами та іншими учасниками з приводу виконання та відбування покарань.

2. Кримінально-виконавчі правовідносини складаються з таких елементів:

1. суб’єкти, об’єкти правовідносин;

2. суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин;

3. суб’єкти, зміст правовідносин;

4. об’єкти, зміст правовідносин;

5. суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин, юридичні факти.

3. Суб`єктами кримінально-виконавчих правовідносин є:

1. фізичні особи;

2. юридичні особи;

3. фізичні та юридичні особи;

4. засуджені;

5. засуджені, органи і установи виконання покарань.

4. Об`єктами кримінально-виконавчих правовідносин можуть виступати:

1. правомірна поведінка персоналу ОУВП;

2. правомірна поведінка засуджених під час відбування покарання;

3. правомірна і протиправна поведінка засуджених;

4. матеріальні і нематеріальні блага засуджених і персоналу ОУВП;

5. продукти духовної творчості засуджених.

5. Виникнення кримінально-виконавчих відносин пов`язують з:

1. рішеннями Верховної Ради України;

2. декриміналізацією діяння;

3. комплексом юридичних фактів (юридичних складів);

4. Указом Президента України про помилування;

5. Постановами Пленуму ВС України.