
- •1. Вступ
- •2. Комунікативно-компетентнісна підготовленість фахівців, у тому числі й
- •3. Реформування сучасної системи принципів професійної діяльності
- •4. Вплив нових інформаційно-комунікаційних технологій, доступ і
- •5. Індивідуум у сучасному суспільстві має потребу в стабільній, високій
- •6. До складових частин ”професійної культури” можна віднести:
- •1. Барабанова, н. Р. Предметно-речевой аспект междисциплинарной координации
6. До складових частин ”професійної культури” можна віднести:
ерудованість, володіння методами роботи, стиль стосунків з людьми, поведінка
в умовах мікроклімату, уміння брати на себе відповідальність, визначати
шляхи, тенденції виробничої проблеми, толерантно, доброзичливо ставитись до
творчості інших. Професійна культура передбачає дотримання етичних норм.
6
Як керівник, так і підлеглий у процесі виробничої діяльності культивують своїм
прикладом шанування праці, принципи правдивості, справедливості, гуманізму.
Індикатором професійної культури, у свою чергу, виступає не лише
професійна підготовленість, але й складові інтелігентності – збереження
інтересу до знань, до історії народу, мистецтва, відповідальність при вирішенні
морально-етичних проблем.
Професійна культура - це сукупність загальної культури і професійних
знань. Це нова інтегративна якість майбутнього спеціаліста. Вона передбачає
завдання спрямування творчого потенціалу спеціаліста на розв'язання проблем
регіонального, національного, глобального масштабів у відповідності до
гуманістичних ідеалів демократичного суспільства. Професійна культура
спеціаліста – це системне утворення, яке включає мотиваційний, духовно-
моральний, інтелектуальний, діяльнісний компонент.
Безперечно, формування професійної культури спеціаліста вимагає
автономно іншої якості професійно-комунікаційної компетенції спеціаліста.
Розглядаючи питання професійного зростання спеціаліста, необхідно
відзначити відмінності між «навчанням спеціаліста» - терміном, що має на
увазі навчання навичкам і методам викладання, і «освітою спеціаліста», що
характеризує процес професійного розвитку протягом усього життя. Сучасні
визначення останнього терміна висвітлюють процес, за допомогою якого
спеціаліст обновлює і удосконалює знання у своїй галузі викладання, розширює
і поглиблює навички своєї професійної діяльності, а також розвиває свій
позитивний стиль, що має тенденцію пристосовуватися до обставин, що
змінюється, і ситуаціям, що виникають протягом усієї кар'єри.
Таким чином, можна узагальнити, що у професійній культурі фахівця (в т.ч.
й психолога) простежується структурний ланцюг або комплексна система
елементів, а саме: професійне мислення, професійний інтерес, професійні
знання, уміння, навички й здібності, професійний досвід, ступінь готовності
особистості до конкретного виду діяльності, професійний світогляд, професійна
майстерність, адаптованість до професійного середовища, професійна мораль
тощо. До сучасного працівника висуваються вимоги – чітко уявляти собі
моральний смисл, цінність, наслідки своєї діяльності, мати цілісний світогляд,
економічно, екологічно розвинене мислення, володіти культурою спілкування,
знанням правової системи суспільства, навичками організації виробництва
(управління) і т. ін. Професійна культура посідає особливе місце у структурі
культури особистості, оскільки в процесі професійної діяльності культура
особистості набуває свого всебічного й ефективного втілення. Більше того, у
такій діяльності зрештою акумулюються всі види культури особистості.
Елементи різних видів культур, які входять до складу професійної культури
фахівця (як субкультури), мають певну ієрархію залежно від спеціалізації та
професійної діяльності, а також від конкретних завдань, які розв’язує фахівець у
конкретній життєвій ситуації.
Висновок
Отже, у своїй роботі я дійшла висновку, що професійна культура забезпечує необхідний рівень виконання професійних функцій та можливість подальшого самовдосконалення фахівця. Вона виявляється через єдність особистісних та професійних якостей індивіда, ступеня володіння ним досягненнями й фаховими компетенціями, соціально-професійною мобільністю, що сприяє соціальному й духовному розвитку за умов входження в загальноєвропейський освітній простір. Сьогодні є потреба у вивченні, визначенні й аналізі саме цього комплексу якостей, які формуються у вищій школі й зазнають свого подальшого вдосконалення, застосовуються й реалізуються в трудовій діяльності.
Список літератури: