Учасники інвестиційного процесу
Здійснення інвестиційного процесу охоплює послідовність певних дій, які направлено на досягнення поставленої мети. Враховуючи, що інвестиційні процеси характеризуються різноманітністю, зміст, масштабність, тривалість цих дій можуть суттєво відрізнятися. Але уніфікованими є основні етапи реалізації інвестицій, які включають планування, створення (придбання) інвестиційного об'єкту, його експлуатацію і в завершенні ліквідацію. На кожному з цих етапів вирішуються специфічні задачі. Так планування починається з виникнення ідеї, її детальної проробки з урахуванням альтернативних можливостей досягнення певних цілей і завершується розробкою проекту як планово-аналітичного документу, в якому відображаються особливості інвестиції, необхідні ресурси, джерела їх отримання, ефективність здійснення. На етапі реалізації проекту створюється інвестиційний об'єкт шляхом його придбання або будівництва, монтажу, освоєння. Перші два етапи є витратними. Очікувані доходи отримуються на етапі експлуатації, в ході якого інвестиційний об'єкт виконує свої функції. Цей етап завершується шляхом ліквідації об'єкту, причинами якої може бути економічна чи інша недоцільність використання, або втрата можливостей виконання своїх функцій.
На кожному з етапів приймають участь певні суб'єкти господарювання, які визначаються його сутністю. Основні з них мають безпосереднє відношення майже до всіх етапів інвестиційного процесу – це інвестор і об'єкт інвестування. Інші виконують специфічні задачі на певному етапі. Розглянемо основних учасників інвестиційного процесу на прикладі підприємства як типового об'єкту капіталовкладення. У загальному вигляді вони подані на рис. 6.
Інвестори – це суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Масштаби, темпи та ефективність інвестиційних процесів прямо залежать від активності інвесторів, їх зацікавленості в здійсненні капіталовкладень. В якості інвесторів можуть виступати різні суб'єкти. Їх класифікацію наведено на рис. 7.
Загальною рисою є процедура здійснення ними капіталовкладення. В той же час вони суттєво відрізняються по ряду ознак, серед яких: схеми здійснення інвестиційних процесів, можливості, цілі, умови капіталовкладень та інше. Так, по організаційно-правовій формі, яка визначає статус інвестора, його права, обов'язки, потенційні вкладники цінностей поділяються на фізичних і юридичних осіб, їх об'єднання, органи держави і місцевого самоврядування.
Рис. 6. Учасники інвестиційного процесу
По формі власності капіталу інвестори розподіляються на часні, державні та муніципальні. Суттєво відрізняється мотивація дій цих груп інвесторів, інтереси, цілі інвестування і, як наслідок, процедура планування, оцінки ефективності, рівень господарської компетенції, делеговані повноваження з володіння і використання майна.
Рис. 7. Класифікація інвесторів
В залежності від місця постійного проживання фізичних осіб та реєстрації юридичних осіб інвесторів розподіляють на резидентів, які є національними інвесторами та нерезидентів, які є іноземними інвесторами. До іноземних інвесторів відносяться іноземні держави, іноземні фізичні і юридичні особи, міжнародні фінансові організації. Такий розподіл необхідно здійснювати в зв'язку з можливою різницею в законодавчому регулюванні діяльності фізичних та юридичних осіб, які виступають в якості інвестора. Ці особливості впливають на формування вартісних характеристик витрат та доходів по інвестиційному проекту.
По відношенню до ризиків уособлюють консервативних, помірно-агресивних та агресивних інвесторів. Консервативний інвестор серед характеристик проекту віддає перевагу високому рівню безпеки інвестиції, надійності і гарантованості отримання результатів. Критеріями прийняття рішень такого інвестора є низький рівень ризикованості та впливу інфляційних процесів. Помірно-агресивні інвестори використовують інструменти капіталовкладення і вибирають такі об'єкти, які забезпечують зростання капіталу при середньому рівні ризикованості, тобто здатні здійснювати як високо- так і низькоризикові інвестиції, що взаємно компенсує загальний рівень цієї характеристики. Агресивний інвестор прагне тільки високого рівня доходності, швидких темпів зростання капіталу і тому вибирає об'єкти по критерію максимізації прибутку, які як правило є високоризиковими.
По напрямку основної діяльності інвестори поділяються на індивідуальних та інституціональних. Індивідуальні – це інвестори, які здійснюють інвестиції для розвитку своєї основної діяльності, для досягнення своєї власної мети і рішення конкретних задач соціально-економічного характеру. Інституційний інвестор уявляє собою фінансового посередника, який акумулює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює інвестиційну діяльністю від своєї особи.
По характеру цілей інвестування інвесторів розподіляють на стратегічних і портфельних. В якості головної цілі стратегічного інвестора, як правило, виступає забезпечення реальної участі в управлінні діяльністю конкретного об'єкта з різною мірою доходності та ризиків з метою отримання бажаного середнього рівня прибутковості.
Підприємство-реципієнт уявляє собою об'єкт інвестування. Це також основний учасник інвестиційного процесу. Слід відзначити, що об'єкти інвестування за формою вкладення розподіляються на три групи: матеріальні, фінансові, нематеріальні. Матеріальними об'єктами може бути будь-яке майно (основні фонди, оборотні кошти). Наведені на рис. 1.6 – відносяться саме до цієї групи. Фінансові об'єкти – це цінні папери (акції, облігації, ощадні сертифікати та інші). Група нематеріальних об'єктів включає майнові права, ліцензії, науково-технічну продукцію, інтелектуальні цінності.
Створення матеріального об'єкту вимагає проектної проробки, яка потребує науково-технічного обґрунтування ідеї, визначення шляхів її реалізації, кількісної оцінки можливостей та результатів. Ці функції покладаються на науково-дослідні і проектні організації, що здійснюють формування проекту в вигляді проектно-кошторисної документації, на основі якої створюється матеріальний об'єкт.
Можливість здійснення інвестиційного процесу забезпечується наявністю ресурсів, які можуть бути вкладені в інвестиційний об'єкт, а саме грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, майнових прав, "ноу-хау" та інших цінностей. Що стосується грошових коштів, то вони можуть бути власністю інвестора або запозиченими ним на певний час і на певних умовах. Враховуючи важливість інвестиційних процесів, в інфраструктурі держави створюються спеціальні організації, які здійснюють перерозподіл інвестиційного капіталу і таким чином створюють можливість здійснення інвестиційних процесів. В їх складі банки, лізингові, страхові компанії.
Важлива роль належить банківським установам, функціями яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян, здійснення фінансування капіталовкладень за дорученням власників або розпорядників інвестиційних коштів, придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду чи лізинг.
Лізингові компанії здійснюють інвестування власних чи залучених фінансових коштів та надають суб'єктам господарювання майно, яке є їх власністю або придбається за дорученням. Їх діяльність надає можливість отримання обладнання без значних одноразових витрат та дозволяє уникнути втрат, пов'язаних з моральним старінням техніки. Основною функцією страхових компаній є захист майнових інтересів власників і товаровиробників, відшкодування збитків шляхом страхування ризиків. Страхові компанії можуть також приймати участь в інвестиційних процесах як інвестори і здійснювати капіталовкладення за рахунок страхових резервів.
Державні органи та органи місцевого самоврядування також приймають участь в здійснення інвестиційних процесів. Вони не являються суб'єктами господарювання. Основною формою їх участі є створення умов для активізації та підвищення ефективності інвестицій. В межах наділеної господарської компетенції і владних повноважень ними розробляється економічна і соціальна політика, стратегія, тактика в загальнодержавному, структурно-галузевому, регіональному розрізі, створюються умови для залучення і концентрації коштів; регулюються питання амортизації, ціноутворення, зовнішньоекономічної діяльності та інші. Основними інструментами регулюючого впливу держави на інвестиційні процеси є державне замовлення, ліцензування, патентування, квотування, сертифікація, стандартизація; встановлення нормативів і лімітів; надання дотацій, компенсацій, субсидій; надання інвестиційних податкових пільг.
Місія законодавчих органів також зводиться до створення умов для здійснення інвестиційних процесів через правове закріплення державної політики та створення правових основ інвестиційної діяльності для регулювання взаємовідносин між її учасниками в різних сферах господарювання.
Безпосередніми учасниками здійснення інвестиційних процесів є поставники матеріальних ресурсів та споживачі продукції, що створюється на інвестиційному об'єкті. Поставники впливають на можливості реалізації інвестиційного проекту, а саме створення об'єкту та його експлуатацію. Матеріально-технічне забезпечення обумовлює інноваційний рівень і в значній мірі економічну ефективність капіталовкладень. Споживачі продукції чи послуг, що надаються за допомогою інвестиційного об'єкту, забезпечують реальний попит, створюють можливість для компенсації витрат і отримання прибутків через доходи від реалізації.
Конкуренти, хоч і не приймають безпосередньої участі в здійсненні конкретного інвестиційного проекту, але суттєво впливають на його складові. Від них залежить місткість ринків, рівень цін, попит на продукцію, що створюється, доходи від збуту і реалізації продукції. Конкуренти завдяки власним досягненням і перевагам створюють для споживачів продукції можливості альтернативного вибору а виробників ставлять перед необхідністю підвищення якості продукції та удосконалення виробництва. Тільки монопольне становище суб'єкта господарювання забезпечує обмеження конкуренції на ринку певного товару (робіт, послуг) та створює привілеї в ціноутворенні, надає можливості в підвищенні прибутків.
Таким чином, всі учасники інвестиційних процесів виконують певні функції, здійснюють вплив на створення можливостей інвестування, обумовлюють активність капіталовкладень і впливають на рівень ефективності.