lek_statistika

Розрахунок сезонної хвилі за наявності тенденції подано в таблиці 11.4 на прикладі щоквартальної динаміки продажу безалкогольних напоїв (млн дкл).

Тенденція ряду описується рівнянням Yt = 48,2 + 1,445 t, де t змінюється в межах від t1 = –5,5 до tn = +5,5.

Таблиця 11.4 – Тренд і сезонні коливання продажу безалкогольних напоїв

110

Групові таблиці відрізняються тим, що в підметі розміщуються групи елементів сукупності по одній ознаці. Найпростішим видом групових таблиць є ряди розподілу.

В підметі комбінаційних таблиць групи по одній ознаці розділяються на підгрупи по інших ознаках. Іноді в комбінаційних таблицях групи по одній ознаці розміщують в підметі, а по іншому - в присудку.

Розробка присудка таблиці буває простою та комбінованою. При простій розробці присудка показники, що характеризують підмет, розташовуються паралельно, при комбінованій - представляються в комбінації.

Розробка присудка не змінює вид таблиці, при цьому таблиця все також може бути простою, груповою або комбінаційною. Вид таблиці залежить тільки від представлення підмета.

Обов'язковими атрибутами таблиці є загальний та внутрішні заголовки. Загальний заголовок повинен коротко та чітко характеризувати її зміст. В бічних заголовках розкривається зміст підмета, у верхніх - зміст присудка. Сукупність горизонтальних рядків та вертикальних стовпців без представлення числових даних утворює макет таблиці.

При складанні таблиць необхідно дотримуватися наступних правил:

1.Таблиця по можливості повинна бути невеликою за розмірами.

2.Всі заголовки повинні формулюватися чітко, коротко, змістовно.

3.Якщо число показників присудка велике, їх необхідно пронумерувати. При цьому стовпці, в яких приведений перелік об'єктів або груп, позначають заголовними буквами алфавіту, а стовпці з показниками присудка - арабськими цифрами.

4.Якщо немає відомостей про величину явища, то у відповідній клітці записують "Не має відомостей" або проставляють багатокрапку; відсутність явища позначають тире (-).

5.Кількісні показники в межах одного стовпця повинні приводитися з однаковою точністю (наприклад, до десятих, сотих).

6.Таблиці повинні бути закритими, тобто з підсумковими результатами; виключенням є аналітичні таблиці, в яких розрахунок підсумків не обов'язковий.

2.Основні елементи статистичних графіків.

Статистичний графік – це спосіб наочного подання і викладення статистичних даних за допомогою геометричних знаків та інших графічних засобів з метою їх узагальнення й аналізу.

Основна відмінність статистичних графіків від інших видів графічних зображень полягає в тому, що предметом зображення завжди є статистичні дані, цифрові показники, які дістають у результаті статистичного дослідження масових явищ і процессів, що характеризують ту чи іншу їх особливість, рису. З цієї причини графіки промислових процесів (наприклад, виплавки сталі), графіки відпусток і таке інше не належать до статистичних.

112

Графічне зображення статистичних даних здійснюється за допомогою геометричних площинних знаків – крапок, ліній, площин, фігур і різних їх комбінацій.

Поле графіка – це простір, у якому розміщуються геометричні або інші графічні знаки.

Розмір поля залежить від призначення графіка. Здебільшого графіки бувають прямокутної форми. Відношення сторін формується за правилом з назвою «золотий переріз», коли висота прямокутника відноситься до його основи, як основа до висоти плюс основа. У цілих цислах це виражається як 3:5, 5:8, 8:13 і т.д.

Графічний образ – це сукупність геометричних або графічних знаків, за допомогою яких відображуються статистичні дані. Вони є основою графіка.

Серед геометричних знаків важливе значення мають крапки, за допомогою яких відображують значення ознак окремих елементів сукупності або певних груп. Важливе місце займають також площинні геометричні фігури та їх частина: кола, прямокутники, квадрати, півкола, сектори та ін. Ці фігури застосовують для зображення абсолютних і відносних розмірів явищ і складових частин з метою їх порівняння.

При побудові графіків використовують і негеометричні знаки-символи, які повинні відповідати змісту явищ, що відображуються (наприклад, силуети людських фігур для зображення населення).

Просторові орієнтири використовують для визначення порядку розміщення графічних знаків у полі графіка.

У прямокутній системі координат положення будь-якої точки визначається довжиною двох перпендикулярів, опущених з цієї точки на вісь абсцис і ординат.

Полярну систему координат будують навколо певної точки, яку називають центром обертання або полюсом (прикладом є рисунок 12.1). У полярній системі координат можна побудувати координатну сітку у вигляді концентричних кіл з центром у полюсі.

Рисунок 12.1 – Діаграма індикаторів конкурентоспроможності підприємства

У полярній системі координат положення будь-якої точки визначається двома координатами, одна з яких являє собою відстань певної точки від полюса

113

(полярний радіус), а друга – кут між полярною віссю і прямою, яка з'єднує полюс з цією точкою (полярний кут)

Масштабні орієнтири – масштаб, масштабна шкала і масштабний знак застосовують для визначення розмірі геометричних та інших графічних знаків.

Масштабні знаки – це знаки-еталони, за допомогою яких зображують статистичні величини у виглядів квадратів, кругів, силуетів тощо. Їх використовують для визначення розмірі і співвідношень величин, зображених на графіку.

Експлікація графіка – це словесні пояснення його змісту і основних елементів, яка включає в себе загальний заголовок графіка, підписи вздовж масштабних шкал, пояснювальні надписи, які розкривають зміст окремих елементів графічного образу.

3. Класифікація графіків.

Грфіки, які використовують для зображення статистичних даних, дуже різноманітні. За загальним призначенням графіки поділяють на аналітичні, ілюстративні й інформаційні. За функціонально-цільовим призначення виділяють графіки групувань і рядів розподілу, графіки рядів динаміки, графіки взаємозв'язку і графіки порівняння. Графіки рядів розподілу і групувань поділяють на графіки за номінальною ознакою і графіки варіаційних рядів, серед останніх виділяють графіки дискретних рядів і графіки інтервальних рядів розподілу.

Основною формою графічного образу розподілу за номінальною ознакою є площинні фігури, в основу яких покладено принцип пропорційності площ фігур. Найпростішим їх видом є одностовпчикові чи однострічні діаграми. Побудова такох діаграми ґрунтується на поділі неширокого прямокутника на стільки елементарних прямокутників, скільки різновидів ознаки має сукупність. Висоту основного прямокутника вибірають довільно, а висота елементарних прямокутників, а отже, і площі їх, мають бути пропорційні частотам або часткам відповідних складових частин сукупності. Графіки слід супроводжувати позначками різновидів номінальної ознаки, а також значеннями частот (часток). При цьому використовують різну штриховку або колір.

Для зображення комбінаційного розподілу за двома номінальними ознаками використовують серійні багатостовпчикові чи багатострічкові діаграми. Принцип їх побудови полягає в тому, що кожний різновид однієї з групувальних ознак зображується стовпчиками, ширина яких однакова, а висота (або довжина) різні пропорційно частотам (часткам) відповідно до різновидів номінальної ознаки. Стовпчики і стрічки розміщують серіями відповідно до різновидів другої групувальної ознаки (див. рис. 12.2 та 12.3)

114

Вона будується так, що на осі абсцис відкладаються рівні відрізки, які в прийнятому масштабі відповідають величині інтервалів варіаційного ряду. На відрізках будують прямокутники, площі яких пропорційні частотам (або частостям) інтервалу.

Рисунок 12.6 - Гістограма розподілу робітників за денної заробітною платою (в грн.)

Ряд розподілу з нерівними інтервалами також зображається у вигляді гістограми, але її побудова грунтується на щільності частоти.

Щільність частоти – це кількість елементів сукупності, яка доводиться на одиницю ширини інтервалу груповочної ознаки.

Наприклад, по кількості робочих місць 400 підприємств знаходиться в інтервалі від 800 до 1000. Результат від ділення 400:(1000-800)=2 є щільністю розподілу. При побудові гістограми для ряду з нерівними інтервалами необхідно по осі ординат наносити показники щільності інтервалів.

Гістограма може бути перетворена в полігон розподілу, якщо середини верхніх сторін прямокутників з'єднати відрізками прямих. Дві крайні точки прямокутників замикають по осі абсцис на середини інтервалів, в яких частоти (частості) рівні нулю.

Збільшення числа груп інтервального ряду приводить до зменшення величини інтервалу. При цьому число сторін полігону розподілу ростиме, й ламана лінія матиме тенденцію перетворюватися на плавну криву, яку називають кривою розподілу.

У ряді випадків для зображення варіаційних рядів використовується кумулятивна крива (кумулята або кумулятивний полігон). Для її побудови треба розрахувати накопичені частоти або частості. Накопичені частоти показують, скільки одиниць сукупності мають значення ознаки не більше, ніж дане значення, й визначаються послідовним підсумовуванням частот інтервалів (рисунок 12.7 за даними таблиці 12.1).

117