Поняття прибутку підприємства
Прибуток – це додаткова вартість, що створюється у процесі виробництва понад вартості виробничих спожитих ресурсів і робочої сили.
Прибуток – це частина чистого доходу, створеного у процесі виробництва і реалізованого у сфері обігу, який безпосередньо отримують підприємства. Тільки після продажу продукції чистий дохід приймає форму прибутку.
Величина прибутку, рівень рентабельності залежить від обсягу операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Ці показники характеризують всі напрями господарювання.
Прибуток є джерелом нарощування капіталу підприємства, виплат дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів підприємства тощо. На основі прибутку підприємства визначається його рейтинг. Разом з тим, прибуток є інструментом управління діяльністю підприємства. На основі результатів аналізу прибутковості приймаються управлінські фінансові рішення, направлені на підвищення ефективності функцій, що виконує прибуток: оціночної, розподільчої, стимулюючої.
1. Оціночна. Використовується як показник, що характеризує ефект господарської діяльності підприємства. Реалізація у повному обсязі можливе тільки за умов ринкової економіки.
2. Розподільча. Зміст її полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства
3. Стимулююча. Виконання цієї функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання (фонд накопичення, фонд виробничого і соціального розвитку, фонд виплати дивідендів, фонд споживання та ін.).[4]
Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Поява прибутку безпосередньо пов’язана з появою категорії «витрати виробництва». Прибуток — це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.
Додатковий продукт — це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку. Прибуток — це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми. Отже, об’єктивна основа існування прибутку пов’язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма прояву вартості додаткового продукту. Таким чином, прибуток є об’єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.
Водночас прибуток — це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб’єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.
На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб’єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.
Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.
Прибуток — це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства — це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів.[1]
Прибуток є якісним показником, тому що в його величині відображаються зміна доходів підприємства, обсяг витрат, рівень використання ресурсів, пов’язаних з його діяльністю. Тобто, врешті–решт прибуток синтезує всі сторони діяльності підприємства та відображає її ефективність.
У зростанні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава. Розмір прибутку залежить не тільки від ефективності діяльності підприємства, але від факторів макроекономічного характеру.
З метою підвищення ефективності управління прибутковістю підприємству необхідно систематично здійснювати аналіз формування, розподілу та використання прибутку. Результати аналізу фінансових результатів мають важливе значення не тільки для підприємства, а й і для зовнішніх користувачів: фінансових органів, комерційних банків, податкових органів, акціонерів, власників, менеджерів та інших.
Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства. Для зростання прибутку підприємство зобов’язане [157, с. 126 – 127]:
– нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт,
послуг;
– розширювати орієнтуючись на ринок, асортимент, підвищувати якість продукції;
– впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;
– зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції;
– з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядження, в тому числі фінансові ресурси;
– зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні ціни;
– грамотно будувати договірні відносини з постачальниками й покупцями;
– вміти найдоцільніше розміщувати одержаний раніше прибуток задля досягнення оптимального ефекту.
Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання.
Резерв – це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розроблення заходів з їх мобілізації.
У процесі виявляння резервів виділяють три етапи:
1) аналітичний – на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви
2) організаційний – тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;
3) функціональний – коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.
Склад прибутку підприємства відображено на рис. 5.1.
Прибуток підприємства
Прибутоквiд звичайної дiяльностi
Прибуток вiднадзвичайнихподiй
Прибуток від операційної діяльності
Прибуток від фiнансових операцiй
Прибуток від iншої звичайної діяльності
Прибуток від надзвичайних подiй
Прибуток вilд основної дiяльностi
Прибуток від іншої операційної діяльності
Рис. 5.1. Склад прибутку підприємства
Прибуток займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів управління економікою, оскільки всі вони прямо або опосередковано пов’язані з прибутком. Це стосується і кредиту, ціни, собівартості та інших економічних важелів.
Зважаючи на ці обставини, прибуток є одним з основних об’єктів управління. Тому важливо визначити види прибутку. Досить розширену класифікацію видів прибутку подають Л. О. Коваленко та Л. М. Ремньова (рис. 5.2).
Види прибутку
За видами дiяльностi
За джерелами утворення
За складом
За напрямами використання
від операційної діяльності; вiд інвестиційної діяльності ;від фiнансової діяльності.
Вiд реалізації продукції;
Вiд реалізації активiв;
Вiд позареалiзацiйних операцiй.
від звичайної діяльності;
Маржинальний (валовий) ;операцiйний ;надзвичайний ;чистий.
Для перерахування в бюджет;
Для споживання;
Капiталiзований ;надзвичайний.
Рис. 5.2. Класифікація видів прибутку [69, с. 131]
Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку, прибуток поділяється на: валовий прибуток, прибуток від операційної діяльності, прибуток від звичайної діяльності до та після оподаткування, а також чистий прибуток.
Отже, прибуток – одне з основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку відбувається формування в значному обсязі бюджетних ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання робітників, вирішення соціально-культурних заходів тощо. У зв’язку з цим в плануванні та формуванні прибутку повинні бути зацікавлені не лише трудові колективи підприємств, але й держава в цілому.[15]
1.2 Методи формування прибутку підприємства
На формування величини прибутку впливає сукупність багатьох факторів, які можна розподілити на зовнішні та внутрішні.
Зовнішні фактори – це фактори, які не залежать від підприємницької діяльності.
Внутрішні фактори – фактори, які є безпосереднім об’єктом впливу з боку управлінської системи підприємства та джерелом збільшення прибутку. До них варто віднести виробничі, позавиробничі, екстенсивні, інтенсивні фактори (рис. 5.6).
Процес планування прибутку підприємства включає два основні напрями – планування доходів та планування витрат, балансування яких у результаті і визначає формування абсолютної величини прибутку суб’єкта господарювання.
Формування доходів суб’єкта господарювання здійснюється за такими складовими, у розрізі яких і формуються окремі складові сукупного прибутку суб’єкта господарювання [159, с. 140 – 141]:
– доходи від основної діяльності, що включають насамперед дохід від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг;
Фактори впливу
Зовнiшнi
Внутрiшнi
природні умови
Виробничi
транспортнi умови
iнфраструктура ринку
основнi засоби
матерiальнi ресурси
рiвень iнфляцiї
трудовi ресурси
конкуренцiя на ринку
Позавиробничi
комерцiйна дiяльнiсть
Екстенсивнi
обсяг виробничих ресурсiв
тривалiсть використання ресурсiв
непродуктивне використання ресурсiв
Iнтенсивнi
Ефективнiсть використання ресурсiв
доходи від іншої операційної діяльності, яка включає дохід від реалізації оборотних активів, реалізації курсових різниць, оренди, отримані штрафи, пені, неустойки, списання зобов’язань та ін.;
– доходи від фінансових операцій, які формуються за рахунок отримання доходів від вкладень в асоційовані та дочірні підприємства, спільної діяльності, доходи від портфельного інвестування та ін.;
доходи від звичайної діяльності, що визначаються формуванням доходів від фінансових інвестицій, реалізації необоротних активів, безоплатно одержаних активів тощо;
– доходи від надзвичайних подій.
Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) – за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.
Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.
Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов’язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану [159, с. 70].
Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).
Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).
Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.[15] Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств
Впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.
Прибуток від реалізації продукції
На відміну від виручки, надходження якої на розрахунковий рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (місяць, квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку. Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції (рис. 4.3).
Собівартість продукції. (робіт, послуг) — це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання).
Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість; витрати на виробництво та реалізацію — повну собівартість.
Підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому слід взяти до уваги те, що склад (перелік) витрат, які можна віднести на собівартість, регламентується державою, а саме "Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт та послуг)" від 2 лютого 2001 р. Витрати сфер виробництва й обігу, що включаються в собівартість продукції, групуються за такими елементами: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.
Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на: адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати.
Вплив підприємств на перелічені елементи витрат обмежений. Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, структура та джерела їх формування.
Змiни обсягу виробництва
Прибуток від реалізації продукції
Обсяг реалізації продукції
Собівартість продукції
Змiни обсягу виробництва
Змiни залишків нереалізованої продукції
Змiни частки прибутку в оптовій ціні(рентабельність продукції)
Змiни витрат
Матерiальнi
На оплату працi
Амортизацiйнi відрахування
Відрахування на соціальні заходи
Рис. 4.3. Структурно-логічна схема формування прибутку від реалізації продукції
Скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції, тобто зниження її собівартості, е важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Необхідно зазначити, що в сучасних умовах методика розрахунку собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) не пов'язана з методикою розрахунку валових витрат. Це пояснюється наявністю в Україні податкового та управлінського обліків, які не пов'язані між собою. Перший призначений для розрахунку оподаткованого прибутку, а другий — для розрахунку фінансово-економічних показників для потреб управління.
Методи розрахунку прибутку від реалізації
Визначення суми прибутку від реалізації продукції має деякі особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.
На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції.
1. Метод прямого рахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:
1) перелік і кількість продукції відповідної номенклатури, що планується до виробництва і реалізації;
2) повна собівартість одиниці продукції;
3) оптова ціна одиниці продукції.
2. Розрахунок прибутку на основі показника витрат на 1 грн продукції. Може застосовуватись по підприємству в цілому шляхом розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:
1) виробничі витрати;
2) реалізація продукції за попередній період;
3) очікувана зміна реалізації, що прогнозується в наступному періоді.
3. Економічний (аналітичний метод). Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а також і вплив на неї зміни окремих чинників. Розрахунок прибутку за цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція — це продукція, що вироблялася у попередньому періоді. Непорівнянна — не вироблялася у попередньому періоді.
Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:
1) визначаються очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;
2) порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;
3) виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;
4) розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.
Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні дані. Якщо їх немає, прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.
Якщо розрахунок прибутку здійснено розглянутими вище методами, виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції (Ппр):
