Класифікація абсцесів (за м. В. Путовим,1998 р.)

І. За характером перебігу абсцесів:

1. Гострий.

3. Підгострий.

3. Хронічний .

ІІ. За етіологією в залежності від виду мікроорганізму (в діагнозі вказувати не обов’язково):

спричинені аеробами, анаеробами або змішаною мікрофлорою.

ІІІ. За патогенезом (в діагнозі вказувати не обов’язково):

1. Бронхогенні (в т.ч. аспіраційні).

2. Гематогенні (в т.ч. емболічний).

3. Травматичні.

4. Пов’язані з безпосереднім переходом нагноєння із сусідніх органів і тканин (контактні) та інші.

ІV. За топографічними особливостями абсцесів:

1. Периферичний.

2. Центральний (прикореневий).

V. За розповсюдженістю патологічного процесу

(бажано вказувати точну локалізацію посегментарно):

1. Одиничний абсцес.

2. Множинні абсцеси (односторонні, двосторонні):

- З ураженням сегменту.

- З ураженням долі.

- З ураженням більш як однієї долі.

Vі. За важкістю перебігу :

1. Легкий (буває рідко, стосується лише деяких абсцесів).

2. Середньої важкості.

3. Важкий.

4. Вкрай важкий перебіг.

Vіі. За наявністю ускладнень:

1. Неускладнений (в діагнозі вказувати необов’язково).

2. Ускладнений (в тому числі: піопневмоторакс, емпієма плеври, легенева кровотеча, сепсис та інші).

Приклади формулювання діагнозу

1. Гострий аспіраційний абсцес нижньої частини лівої легені (S₆), важкий перебіг, ускладнений обмеженою емпіємою плеври. ДН  ІІІ ст.

2. Хронічний абсцес середньої частки правої легені, перебіг середньої важкості. ДН  ІІ ст.

Слід пам’ятати, що хронічні абсцеси можуть бути наслідком як гострих гнійних абсцесів, так і деструкцій гангренозного типу, що втрачають своєрідність при переході в хронічну форму. Виділення підгострих затяжних форм абсцесів легень має важливе клінічне значення, так як характеризує ситуацію, коли минає найбільш важкий період захворювання, наступає деяке покращення: стан стабілізується на тижні і навіть місяці при достатньо виражених клініко-рентгенологічних і лабораторних ознаках запально-некротичного процесу.

Клініка гострого абсцесу легень.

Клінічно в перебігові гострого центрального абсцесу легень розрізняють 2 періоди: до- і після прориву абсцесу в бронх. До прориву гною в бронх: висока температура тіла, озноби, профузні поти, дихальна недостатність, біль в грудях на стороні ураження, при перкусії легень – вкорочення перкуторного звуку над вогнищем ураження, аускультативно – дихання послаблене з жорстким відтінком, іноді бронхіальне. Після прориву в бронх: приступ кашлю з виділенням великої кількості харкотиння (100-150 мл) гнійного, смердючого. Температура тіла знижується, загальний стан швидко покращується. При перкусії легень – над вогнищем ураження звук вкорочений, рідше тимпанічний відтінок за рахунок повітря в порожнині, аускультативно-дрібноміхурцеві хрипи. Протягом 6-8 тижнів симптоматика абсцесу зникає.

Клініка гострого периферичного абсцесу до прориву (в плевральну порожнину) аналогічна перебігу до прориву центрального абсцесу (іноді – додатково відчуваться болі в місці ураження). Після прориву периферичного абсцесу полегшення не наступає, оскільки абсцес дренується не назовні через бронх, а в плевру з розвитком емпієми плеври (далі клініка, діагностика і лікування – див. емпієму плеври в розділі «Плеврити»).

При поганому дренуванні поступово розвивається хронізація абсцесу: стан хворого не покращується, температура тіла залишається високою, турбують озноби, поти, кашель, задишка, симптоми інтоксикації, втрата апетиту, потовщення кінцевих фаланг у вигляді «барабанних паличок» і нігтів у вигляді «годинникових скелець».

Лабораторні дані. В крові: лейкоцитоз, зсув формули вліво, токсична зернистість нейтрофілів, значно прискорене ШОЕ. При хронічному перебігу абсцесу – ознаки анемії. Біохімічний аналіз крові: збільшення вмісту сіалових кислот, серомукоїда, фібрину, гаптоглобіну, a_2- і g-глобулінів, при хронічному перебігу абсцесу – зниження рівня альбумінів. Харкотиння гнійне, з неприємним запахом, при стоянні розділяється на два шари, при мікроскопії – лейкоцити у великій кількості, еластичні волокна, кристали гематоїдину, жирних кислот.

Рентгенологічне дослідження: до прориву абсцесу в бронх затемнення з нечіткими контурами, частіше в сегментах ІІ, VІ, Х правої легені, після прориву в бронх порожнина з товстими інфільтрованими стінками, яка містить рідину з горизонтальним рівнем.

Ускладнення абсцесу. Піопневмоторакс, медіастінальна і підшкірна емфізема, емпієма плеври, легенева кровотеча, сепсис, метастатичний абсцес мозку.

Наслідки хвороби. Виздоровлення, формування залишкової порожнини, перехід у хронічний абсцес легень з ускладненим вторинним амілоїдозом.

Гангрена легень – прогресуючий обширний некроз і іхорозний (гнильний) розпад легеневої тканини, не схильний до чіткого відмежування.

Провідним синдромом є важка гнильна інтоксикація і гостра легенева недостатність.

Загальний стан хворого важкий, температура тіла гектична, озноби, похудіння, відсутність апетиту. виражені болі в грудях на стороні пораження, які посилюються при кашлі. Перкуторно на початку захворювання визначається тупість, площа якої швидко зростає; потім на фоні тупості появляються ділянки більш високого звуку внаслідок утворення порожнин. Може спостерігатись болючість при перкусії ( симптом Зауербуха) і пальпації (симптом Кісслінга) над зоною ураження, що свідчить про втягнення в процес плеври (іхорозний плеврит). В перші дні пальпаторно визначається посилене голосове тремтіння. Аускультативно – дихання над зоною ураження послаблене або бронхіальне. При утворенні порожнин і голосове тремтіння, і дихальні шуми різко слабнуть внаслідок виключення ураженої зони з дихання.

Лабораторні дані. Зміни з боку загального і біохімічного аналізу крові аналогічні, як і при абсцесі легень.

Харкотиння брудно-сірого кольору, при стоянні дає три шари: верхній – рідкий, пінистий, білуватого кольору, середній – серозний, нижній – гнійний детрит і секвестри легеневої тканини.

Рентгенологічне дослідження: до прориву в бронх масивна інфільтрація без чітких меж, яка займає одну-дві долі або більше, з появою на її фоні множинних порожнин, які зливаються між собою.

Диференційний діагноз ІДЛ.

Слід диференціювати ІДЛ з деструктивним туберкульозом легень, раком, який розпадається, кистою легені, бронхоектатичною хворобою, зрідка – аспергіломами, паразитарними порожнинами (ехінокок). На відміну від деструктивного туберкульозу легень, абсцес легень характеризується швидким розвитком та вираженою клінічною симптоматикою, частим зв’язком з пневмонією, виділенням великої кількості харкотиння з неприємним запахом, різкими порушеннями гемограми, біохімічними реакціями, змінами неспецифічної імунологічної реактивності, частішим розташуванням порожнин у нижніх відділах легень. Але основними диференціально-діагностичними ознаками є відсутність у харкотинні МБТ, висівання патогенної мікрофлори, позитивні результати терапії не туберкульозними протимікробними препаратами.

Для периферичного раку легень на відміну від абсцесу легень характерний похилий вік, поступовий малопомітний початок, відсутність зв’язку з пневмонією, менша температура тіла (37-38°). Часто біль в грудній клітці, відсутність гнійного харкотиння з неприємним запахом, часто з кров’ю, цитологічно – атипові клітини. Кисти легені частіше виникають в молодому віці, характеризуються незначним підвищенням температури тіла з 37-38,5°С, відсутністю болей в грудній клітці, інтоксикації, задишки. В харкотинні гній і кров відсутні, цитологічно можлива значна кількість нейтрофілів.

Бронхоектатична хвороба на відміну від гострого абсцесу легень характеризується менш вираженою гарячкою (37-38°), та інтоксикацією, вираженою задишкою, характерними рентгенологічними змінами (бронхоектази).

Лікування ІДЛ.

Лікування інфекційної деструкції легень проводиться тільки в стаціонарі, бажано – у відділі торакальної хірургії. Велике значення має ретельний догляд за хворими і високоякісне харчування, яке забезпечує достатню кількість білка і вітамінів, парентеральне введення вітамінів і анаболічних гормонів, інфузії харчових сумішей. Антибактеріальна терапія починається після забору біологічного матеріалу для проведення бактеріологічного дослідження. Переважний шлях введення антибіотиків – внутрішньовенний через поставлений катетер у підключичну вену. Для монотерапії застосовують тільки карбапенеми (тієнам, меронем) і фторхінолоновий препарат таванік (левофлоксацин). Тієнам призначають у добовій дозі по 2-4 г, таванік – по 0,5-1 г. Для комбінованої терапії слугують цефалоспорини ІІІ-IV генерацій, сучасні аміноглікозиди і фторхінолони. Кожний іх цих препаратів необхідно поєднувати з лінкозамідами і метронідазолом. Препарати призначають у середніх і високих терапевтичних дозах. Обов΄язковим є поєднання із протигрибковими препаратами і засобами, що запобігають дисбактеріозу.

Таблиця 1.6.

Схема емпіричного лікування абсцесу легень.

Препарати 1-го порядку	Комбінація	Поєднання
1. Цефалоспорини ІІІ-IV генерацій (цефотаксим, цефтріаксон, цефепім) 2. Фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин, пефлоксацин) 3. Аміноглікозиди (амікацин)	1. Лінкозаміди (лінкоміцин, кліндаміцин) 2. Метронідазол	1.Протигриб-кові препарати (флуконазол) 2. Засоби проти дисбактеріозу (лінекс, біфі-форм)
Монотерапія: 1.Карбапенеми (тієнам, меронем) 2.Левофлоксацин (таванік)

Для інфузійної терапії, спрямованої на зменшення інтоксикації, корекцію водно-електролітного і кислотно-основного порушень використовують введення ізотонічних розчинів глюкози і мінеральних солей до 3л на добу. При гангрені легень інтенсивна інфузійна терапія доповнюється методами екстракорпоральної детоксикації – сеансами плазмаферезу і гемосорбції. Плазмаферез може проводитись щоденно (на курс – 5-8 процедур). Білкові втрати компенсують введенням нативної плазми, білкових гідролізатів і розчинів амінокислот.

Для покращення мсікроциркуляції застосовують гепарин і низькомолекулярні гепарини (фраксипарин, клексан). Сережня добова доза гепарину становить 40000 ОД. До комплексної терапії включають інгібітори протеаз – антиферментні препарати (контрикал, гордокс). Середня доза контрикалу становить 100000 ОД на добу. При стафілококовій деструкції до комплексної терапії включають 2 курси антистафілококового гама-глобуліну або довенне краплинне введедення антистафілококової плазми.

Природне виділення продуктів розпаду легеневої тканини через дренуючий бронх, можна покращити д/в введенням 10-20 мл 2,4% р-ну еуфіліну, прийманням в середину 2% р-ну йодиду калію, ацетилцистеїну, бромгексину, паровими інгаляціями 2% р-ну гідрокарбонату натрію, постуральним дренажем. Ефективними є бронхофіброскопія з активною евакуацією харкотиння.

В період активного інфекційного процесу широко використовують середники замісної (пасивної) імунотерапії. До них відносяться інфузії свіжоцитратної крові і плазми. Широко використовують протикоревий гамаглобулін, антистафілококовий гамаглобулін, а також імуноглобулін з підвищеним вмістом антитіл до синьогнійної палички, протею і інших грам-від’ємних бактерій. У важких хворих показані д/в введення нормального людського гамаглобуліну (25-50 мл щодня або через день на протязі 5-7 днів). Певний позитивний вплив мають імуномодулюючі медикаментозні середники. Левамізол – по 150 мг одноразово в середину на протязі тижня. Діуцифон – призначають в середину по 0,2г 3 рази на день на протязі 2-3 тижнів. Т-активін вводять підшкірно 1 раз на добу по 40-100 мкг на протязі 5-7 днів. Тімалін вводять домязево по 10-30 мг на протязі 5-20 днів.

При неефективності засобів проводиться оперативне втручання (5-8% хворих). Показаннями до нього є ускладнення гострих абсцесів легень: кровотечі або масивне кровохаркання, піопневмоторакс, емпієма плеври, поширена гангрена, підозріння на пухлину. Хронічні абсцеси легень підлягають хірургічному лікуванню в тих випадках, коли при рентгенологічно визначеній порожнині, клінічні прояви зберігаються 3-6 місяців після ліквідації гострого періоду. Переважно проводиться резекція пораженоі долі і більшої частини легень. Усі середні і великі абсцеси, особливо при їх периферійній локалізації, підлягають оперативному лікуванню.

У фазі затихання і ремісії запального процесу, а також у післяопераційному періоді важливе значення мають методи функціональної реабілітації (ЛФК, масаж, фізіопроцедури) і санаторно-курортне лікування.

Повне одужання відмічається у 25-35% хворих; клінічне одужання – у 50% хворих. Хронічний перебіг абсцесу зустрічається у 15-20%, летальний кінець – у 3-10% випадків. Загальна летальність від гангрени легень становить від 9 до 20%.

Тести до теми: Інфекційно-деструктивні захворювання бронхолегеневої системи.

1. Хворий 56 р., скарги на озноб, підвищення t° до 40°С, пітливість, біль в грудній клітці при диханні та кашлі. Хворіє 7 днів. Об-но: ЧД - 26/хв. Права половина грудної клітки відстає при диханні, перкуторно нижче лопатки притуплення звуку, при аускультації - ослаблене дихання. На 10-й день при кашлі почало відходити гнійне харкотиння до 300 мл, при його відстоюванні - два шари; мікроскопія: лейкоцити, еластичні волокна. . Який діагноз є найбільш імовірний?

A. Правобічна емпієма плеври

B. Бронхоектатична хвороба

C. Правобічна плевропневмонія

Д. Інфільтративно - кавернозний туберкульоз легенів

E. Гострий абсцес правої легені.

2. Чоловіка, 26 років, після перенесе­ного в дитинстві кору постійно турбує кашель з виділенням слизисто-гнійного мокротиння до 200 мл, переважно вранці. Періодично підвищується температура тіла до 38 °С. Вислуховуються сухі, а у нижніх ділянках легень вологі хрипи. На рентгено­грамі: великосітчаста деформація легеневого малюнка. Який найбільш імовірний діагноз?

А. Пневмонія.

В. ХОЗЛ.

С. Бронхоектатична хвороба.

Д. Туберкульоз легень.

Е. Пневмосклероз.

3. Хворого, 50 років, госпіталізовано на 9-й день після початку захворювання зі скаргами на підвищення температури тіла до 38,5 °С, різку загальну слабкість, біль у ділянці правої лопатки під час дихання, сухий кашель. ЧД - 28 за 1 хв, пульс - 100 за 1 хв., ознаки інтоксикації. У ділянці правої лопатки визначають притуплення перкуторного звуку, бронхіальне дихання, поодинокі дрібнопухирчасті та крепітуючі хрипи. Через З доби виник напад кашлю з виділенням 200 мл гнійного мокротиння, після чого темпера­тура тіла знизилася. На рівні кута правої лопатки на фоні інфільтрації легені виявлено округле просвітлення з горизонтальним рівнем. Який найбільш імовірний діагноз?

А. Рак правої легені з розпадом.

В. Киста правої легені.

С. Гострий абсцес правої легені.

Д. Бронхоектатична хвороба.

Е. Обмежена емпієма плевральної порожнини.

4. Хворий, 52 років, хронічний алкого­лік, звернувся по допомогу у зв'язку з сильним кашлем і виділенням великої кількості мокротиння. Рентгенобстеження останній раз було 5 років тому. Захворю­вання почалося гостро, з ознобу, високої температури тіла (39—40 °С), яка трималася З тиж. Відзначає сильне схуднення. Під час вислуховування в нижній частці правої легені - багато вологих різнокаліберних хрипів, у міжлопатковій ділянці біля нижнього кута правої лопатки — амфоричне дихання. На оглядовій рентгенограмі в шостому сегменті правої легені відзначається велика порожнина розпаду 6x7 см з горизонтальним рівнем рідини. Мікобактерії туберкульозу в мокротинні мікроскопічно не виявлено. Який попередній діагноз?

А. Бульозна емфізема легень.

В. Кавернозний туберкульоз легень.

С. Кіста легень.

Д. Гострий абсцес правої легені.

Е. Пухлина з розпадом.

5. Чоловік 40 років після алкогольно­го сп'яніння протягом 4-5 годин про­спав на вулиці. Через 2 дні у нього під­вищилася температура, з'явилися болі в грудній клітці. Поступове підвищення температури до 39°С. Через 2 тижні ра­птово при кашлі відійшло близько 200 мл гною з неприємним запахом. Який найбільш імовірний діагноз?

A. Загострення хронічного бронхіту

B. Плеврит

C. Рак легені з розвитком пневмоніту Д. Гострий абсцес легень

Е. Бронхоектатична хвороба.

6. У хворого, 39 років, 10 днів тому з'явилася гарячка, температура тіла — 39 °С, озноб, кашель із кров'янистим мокротинням з неприємним запахом. Кількість мокро­тиння з кожним днем збільшувалась. Об'єктивно: стан середньої тяжкості. Над легенями зліва нижче від кута лопатки - вкорочення перкуторного звуку, вислу­ховуються вологі хрипи. У крові: л. -14 • 10⁹/л, токсична зернистість нейтрофілів , ШОЕ — 50 мм/год. Про яке захворювання слід думати в першу чергу?

А. Рак легені.

В. Крупозна пневмонія.

С. Бронхопневмонія.

Д. Бронхоектатична хвороба.

Е. Абсцес легень.

7. У хворого було діагностовано пневмонію. Незважаючи на лікування, з'явилася гектична гарячка, а потім виділення мокротиння «повним ротом». Яку хворобу можна запідозрити в першу чергу?

А. Бронхоектатичну хворобу,

В. Абсцес легень.

С. Крупозну пневмонію.

Д. Казеозну пневмонію.

Е. Стафілококову пневмонію.

8. Під час перкусії легень визначено ділянку з тимпанічним звуком, амфоричним диханням. Яку хворобу можна запідозрити в першу чергу?

А. Прорив у бронх абсцесу легені.

В. Гангрену легені.

С. Сухий плеврит.

Д. Бронхоектатичну хворобу.

Е. Пневмонію.

9. Чоловік, 38 років, захворів 2 тижні тому, з'явився кашель, загальна слабкість, підвищилась температура тіла до 38 °С. Стан різко погіршився до кінця 1-го тижня, коли з'явився озноб, проливний піт, надвечір температура тіла підвищилась до 39°С. За 2 дні до госпіталізації у хворого з кашлем виділилась велика кількість смердючого мокротиння з кров'ю, після чого стан покращився. Пульс - 80 за 1 хв, ЧД - 20 за 1 хв, температура тіла - 37,6°С .Які зміни можливі на рентгенограмі органів грудної порожнини?

А. Однорідна округла тінь у легеневому полі.

В. Наявність порожнини з горизонтальним рівнем рідини.

С. Зміщення середостіння в бік гомогенної тіні.

Д. Тінь у нижньому відділі з косою верхньою межею.

Е. Затемнення частки легені.

10. Хворий, 18 років, скаржиться тривалий час на кашель з гнійним мокротинням до 150 мл на добу, випадки кровохаркання, експіраторну задишку, субфебрилітет, загальну слабкість, схуднення. Неодноразово хворів на пневмонію. Об'єктивно: зниженого харчування, шкіра бліда, ціаноз губ, пальці у вигляді барабанних паличок. Тимпанічний відтінок легеневого звуку, ослаблене везикулярне дихання, множинні різнокаліберні звучні вологі хрипи. У крові: ер. – З • 10 ¹²/л, л. - 5,2• 10 ⁹/л, ШОЕ - 55 мм/год. Рентгенологічно: легеневі поля емфізематозні, лівий корінь деформований, розширений. Який найбільш імовірний діагноз?

А. Бронхоектатична хвороба з локалізацією бронхоектазів у лівій нижній частці.

В. Пневмонія лівої нижньої частки.

С. Хронічний абсцес лівої нижньої частки.

Д. Лівобічна кистозна гіпоплазія.

Е. Лівобічна бронхопневмонія.

11. Чоловіка, 26 років, після перенесе­ного в дитинстві кору постійно турбує кашель з виділенням слизисто-гнійного мокротиння до 200 мл, переважно вранці. Періодично підвищується температура тіла до 38 °С. Вислуховуються сухі, а в нижніх ділянках легень вологі хрипи. На рентгено­грамі: великосітчаста деформація легеневого малюнка. Який найбільш імовірний діагноз?

А. Пневмонія.

В. ХОЗЛ.

С. Бронхоектатична хвороба.

Д. Туберкульоз легень.

Е. Пневмосклероз.

12. Чоловік, 54 років, скаржиться на біль у грудній клітці, посилення задишки, кашель з виділенням мокротиння з прожилками крові. В анамнезі: тривалий кашель з гнійним мокротинням до 200 мл на добу, більше зранку, періодичне підвищення температури тіла до 37,8°С, пітливість, озноб. Палить з 14-річного віку. Об'єктивно: маса тіла знижена, шкіра із землистим відтінком, обличчя набрякле, пальці у вигляді барабанних паличок. У легенях на фоні ясного легеневого звуку визначаються ділянки притуплення, сухі та гучні велико- та середньопухирчасті хрипи. У крові: лейкоцитоз, помірно прискорена ШОЕ. Яка найбільш імовірна причина легеневої кровотечі у хворого?

А. Бронхоектатична хвороба.

В. Туберкульоз.

С. Хронічний бронхіт.

Д. Абсцес легені.

Е. Рак легені.

13. Хворий скаржиться на нестерпний кашель з виділенням до 600 мл за добу гнійного мокротиння шоколадного кольору з гнилісним запахом. Захворів гостро, температура тіла - 39 °С, гарячка не­правильного типу. На рентгенограмі: практично тотальне затемнення лівої легені з множинними дрібними просвітленнями. Яку хворобу можна запідозрити в першу чергу?

А. Бронхоектатична хвороба.

В. Абсцес легені.

С. Кавернозний туберкульоз.

Д. Гангрена легені.

Е. Рак легені з розпадом.

14. Хворий скаржиться на раптовий початок хвороби: гарячка до 39 °С, непра­вильного типу, з гострим болем у грудях. Мокротиння гнилісне з домішками крові, запахом, до 400 мл за добу. Під час перкусії над усією правою легенею визначається укорочення перкуторного звуку, посилене голосове тремтіння. У мокротинні був виділена анаеробна флора. Яку хворобу можна запідозрити насамперед?

А. Абсцес легені.

В. Гангрену легені.

С. Туберкульоз.

Д. Бронхоектатичну хворобу.

Е. Абсцедуючу пневмонію.

15. Протягом 8 років хворого турбує кашель зранку з відходженням невеликої кількості мокротиння, задишка. Палить більше як 10 років. Об'єктивно: ціаноз, збільшення тривалості видиху, сухі хрипи. Який найбільш імовірний діагноз?

А. ХОЗЛ.

В. Хронічний необструктивний бронхіт.

С. Ідіопатичний фіброзивний альвеоліт.

Д. Бронхоектатична хвороба.

Е. Бронхіальна астма.

16. У хворого, 49 років, у стані алкогольного сп'яніння — неодноразове блювання, порушувалося дихання, застосовували штучну вентиляцію легень. Через 4 дні з'явився кашель з гнійним мокротинням до 250 мл/год, задишка. Об'єктивно: загальний стан хворого тяжкий, вимушене положення тіла на правому боку, шкіра бліда, тахіпное - 24 за 1 хв, Перкуторно: під правою ключицею притуплення, там же — везикулярне ослаблене дихання, поодинокі великопухирчасті хрипи. У крові: л. - 16,8 • 10 ⁹/л, ШОЕ - 58 мм/год. Рентгенологічно: справа в II і III сегментах негомогенне інтенсивне затемнення з множинними просвітленнями. Який діагноз найбільш імовірний?

А. Центральний рак правої верхньої частки.

В. Інфільтративний туберкульоз легень у фазі розпаду.

С. Правобічна зливна бронхопневмонія.

Д. Множинні аспіраційні абсцеси правої верхньої частки.

Е. Периферійний рак верхньої частки справа.

17. Чоловік, 64 років, скаржиться на кашель із слизовим мокротинням і прожил­ками крові, ядуху, субфебрилітет, загальну слабкість. Хворіє протягом 3 міс. Палить з дитинства. Об'єктивно: температура тіла -37,4 °С, ЧД - 26 за 1 хв., пульс - 82 за 1 хв., ритмічний, АТ - 130/85 мм рт. ст. Права половина грудної клітки відстає в акті дихання, у цьому самому місці визначається притуплення перкуторного звуку і різке ослаблення дихання. Рентгенологічне дослідження: гомогенне затемнення легене­вого поля справа зі зміщенням середостіння в бік ураження. Який найбільш імовірний діагноз?

А. Ексудативний плеврит.

В. Центральний рак легень.

С. Плевропневмонія.

Д. Туберкульоз легень.

Е. Бронхоектатична хвороба.

18. Хвору, 32 років, з хронічним абсцесом легень, з частими загостреннями протягом 5 років направлено на стаціонарне обсте­ження для визначення найбільш ефек­тивного лікування. В стаціонарі встановлено діагноз: хронічний абсцес верхньої частки правої легені з перебігом середньої тяжкості у фазі неповної ремісії. Яке лікування найбільш ефективне?

А. Антибіотики.

В. Оперативне втручання.

С. Бронхолітики.

Д. Фізіотерапія.

Е. Санаторно-курортне лікування.

19. Хворий 27р., скарги на кашель з гнійним харкотинням, з запахом до 250 мл/добу, виділяється в положенні на лівому боці, кровохаркання. Об-но: t -37,3°, ціаноз, відставання правої половини грудної клітки при диханні. Перкуторний звук притуплений. Дихання жорстке з вологими хрипами. Харкотиння тришарове, еластичні волокна відсутні, лейкоцити та еритроцити, Rö - ОГК- деформація легеневого малюнка. Який діагноз є найбільш ймовірний?

A. Рак легенів.

B. Туберкульоз легенів.

C. Хронічний бронхіт.

Д. Бронхоектатична хвороба.

E. Крупозна пневмонія.

20. Основним методом діагностики наявності порожнини в легенях є:

A. Перкусія

B. Аускультація

C. Загальний аналіз мокротиння

D. Загальний аналіз крові

E. Рентгенобстеження.

21. Чоловік, 50 років, перебуває терапевтичному відділенні з приводу гострої пневмонії. Скаржиться на загальну слабкість, кашель з гнійним кривавистим мокротинням. Об'єктивно: стан тяжкий, температура тіла — 39,2 °С. ЧД - 30 за 1 хв., ЧСС - 96 за 1 хв, АТ - 110/70 мм рт. ст, легенях справа вислуховуються вологі хрипи. Тони серця приглушені, ритм правильний, тахікардія. На рентгенограмі легень визначаються кілька невеликих тонкостінних порожнин з рівнем рідини. Який збудник спричинив пневмонію?

А. Мікоплазма.

В. Пневмокок.

С. Стафілокок.

Д. Паличка Фрідлендера.

Е. Стрептокок.

22. Чоловік, 29 років, з полінаркотичною залежністю, скаржиться на кашель з помірною кількістю іржавого мокротиння, біль у грудній клітці, який посилюється на вдиху, задишку, загальну слабкість, підви­щення температури тіла. Захворів 4 дні тому після переохолодження, тоді з'явився головний біль, озноб, температура тіла підвищилася до 39,8 °С. Об'єктивно: стан тяжкий. Шкіра бліда, ЧД - 28 за 1 хв, ЧСС - 104 за 1 хв, АТ - 105/80 мм рт. ст. Справа нижче від кута лопатки посилене голосове тремтіння, вкорочений перкуторний звук, бронхіальне дихання. Тони серця приглушені, ритм правильний, помірна тахікардія. Який найбільш імовірний діагноз?

А. Абсцес легені.

В. Бронхоектатична хвороба.

С. Вогнищева позалікарняна пневмонія.

Д. Крупозна позалікарняна пневмонія.

Е. Ексудативний плеврит.

23. Під час епідемії грипу у хворого, 59 років, після зниження температури тіла з'явився біль у грудній клітці, кашель із жовто-зеленим мокротинням (100 мл на добу), інколи з домішками крові. Об'єктивно: ЧД - 26 за 1 хв. Над легенями справа під лопаткою - притуплення перкуторного звуку, жорстке дихання, середньо- і великопухирчасті хрипи. У крові: л. -18,6-10⁹/л, ШОЕ - 64 мм/год. Аналіз мокротиння: л. - 80- 100 в полі зору, ер. -40 - 50 у полі зору, еластичні волокна, коки. Рентгенологічно: корені розширені, справа нижня частка неоднорідно затемнена з двома ділянками просвітлення. Який найбільш імовірний попередній діагноз?

А. Ексудативний плеврит.

В. Інфільтративний туберкульоз легень у фазі розпаду.

С. Інфаркт-пневмонія.

Д. Периферійний рак нижньої частки правої легені.

Е. Гострий абсцес легень.

24. У чоловіка, 45 років, раптово підвищилася температура тіла до 39,2 °С. Скаржиться на озноб, головний біль, біль у боці, який посилюється під час глибокого вдиху, задишку, кашель. Пульс - 110 за 1 хв., ШОЕ - 32 мм/год. На рентгенограмі: у перші дні захворювання в нижніх частках легень — затемнення без чітких контурів, посилення легеневого малюнка, корені розширені. Через 10 днів після антибактеріальної та протизапальної терапії рентгенологічно спостерігається позитивна динаміка (зменшення площі та інтенсивності інфільтративних змін). Який найбільш імовірний діагноз?

А. Бронхоектатична хвороба

В. Бронхіальна астма.

С. Гострий бронхіт.

Д. Ексудативний плеврит.

Е. Позалікарняна пневмонія.

25. Хворий, 29 років, скаржиться на загальну слабкість, періодичне підвищення температури тіла, поганий апетит, кашель з виділенням мокротиння. Хворіє 2 місяці. Лікувався антибіотиками широкого спектра, однак покращення не було. Фізикально патології не виявлено. Рентгенологічно – справа у верхній частці легені визначається тінь слабкої інтенсивності з нечіткими контурами. Про яке захворю­вання слід думати в першу чергу?

А. Рак легені.

В. Туберкульоз легень.

С. Пневмонію.

Д.Хронічний абсцес верхньої частки правої легені.

Е. Гострий абсцес верхньої частки правої легені.

26. У хворої на 4-ту добу після оператив­ного втручання з приводу доброякісної пухлини лівого яєчника раптово з'явився біль у лівій половині грудної клітки з відходженням мокротиння рожевого кольору, підвищилася температури тіла до 37,7 °С. Об'єктивно: притуплення легеневого звуку в нижніх відділах зліва, там же вислуховуються поодинокі вологі хрипи. Яке постопераційне ускладнення найбільш імовірне?

А. Абсцес лівої легені.

В. Інфаркт лівої легені.

С. Пневмонія.

Д. Ексудативний лівобічний плеврит.

Е. Пневмоторакс.

27. Хворий, 65 років, скаржиться на експіраторну задишку, малопродуктивний кашель, загальну слабкість. В анамнезі: хворіє 18 років. Палить 25 років. Об'єктивно: ціаноз губ, обличчя набрякле, грудна клітка бочкоподібна, коробковий перкуторний звук, жорстке дихання, розсіяні сухі свистячі хрипи, тахікардія, печінка на 3 см виступає з-під краю ребрової дуги. У крові: ер. - 6,2 • 10 ¹²/л, Нв - 170 г/л, ШОЕ - 4 мм/ год. Рентгенологічно: легеневі поля підвищеної прозорості, легеневий малюнок посилений, корені розширені, тяжисті, гіпертрофія правого шлуночка. ОФВ1- 36%. Який найбільш імовірний діагноз?

А. Бронхоектатична хвороба.

В. Бронхіальна астма.

С. ХОЗЛ ІІ ст.

Д. ХОЗЛ ІІІ ст.

Е. Первинна емфізема легень.

28. Хвора, 46 років, скаржиться на задишку, відчуття стиснення в правій поло­вині грудної клітки, підвищення темпера­тури тіла до 38,9 °С, кашель з виділенням невеликої кількості слизисто-гнійного мокротиння. Хворіє понад тиждень. Скарги пов'язує з переохолодженням. Об'єктивно: легкий акроціаноз губ, пульс ритмічний, 90 за 1 хв, АТ 140/85 мм рт. ст. Права половина грудної клітки відстає в акті дихання. Перкусія: справа нижче від кута лопатки - тупість. В цій ділянці дихання різко ослаблене, відсутнє. Який найбільш імовір­ний діагноз?

А. Гострий абсцес правої легені (до прориву).

В. Правобічний ексудативний плеврит.

С. Ателектаз правої легені.

Д. Правобічна вогнищева пневмонія.

Е. Правобічна нижньочасткова плевропневмонія.

29. Хворому К., 54 р., в комплексному лікуванні гострого метапневмонічного центрального абсцесу нижньої частки правої легені призначено внутрішньовенне введення бета-лактамного антибіотика з підгрупи карбапенемів. Назовіть приклад препарату з даної підгрупи:

А. Фезам.

В. Мезим.

С. Тієнам.

Д. Аспартам.

Е. Азтреонам.

30. На фоні бронхоектатичної хвороби у паціента М., 58 р. поступово розвинулися зміни в нирках, характерні для амілоїдозу. Який нирковий лабораторний синдром найбільш характерний для амілоїдозу нирок?

А. Глюкозуричний синдром.

В. Нефритичний синдром.

С. Гематуричний синдром.

Д. Нефротичний синдром.

Е. Дизуричний синдром.