§ 4. Основи дактилоскопії

Шкірні візерунки на пальцях і долонях рук належать до перших об’єктів, про які навіть первісні люди мали певні відомості. Серед малюнків печерної людини є й такі, що зображують відбитки руки людини. Так, у 1832 р. під час розкопок курганів на Гавр-Інісе, малень- кому острові в Морбіганській затоці (Франція), було виявлено підзем- ний коридор завдовжки 13 м з двома рядами кам’яних стовпів, на 23 з них було знайдено малюнки у вигляді повної колекції папілярних ліній рук людини. Велике значення слідам рук приділялося у східних народів. Так, в Японії та Китаї здавна була відома дактилоскопія. Згідно з сімейним правом Японії, аби розірвати шлюб, чоловік повинен був видати жінці документ, який мав бути написаний його рукою, а у разі його непись- менності на ньому проставлявся відбиток його пальця. У ХІІ–ХІІІ ст.ст. китайці використовували відбитки пальців не тільки під час розірван- ня шлюбу, а й при розслідуванні злочинів. Сучасний стан криміналістики дає можливість з високою достовір- ністю встановити особу за слідами її долоней чи пальців рук. Сліди рук, що виявлені на місці події, є незаперечним доказом того, що пев-

63

Розділ 7. Трасологія

на особа знаходилася на цьому місці. Останнім часом в Україні ви- словлювалися пропозиції щодо необхідності введення системи загаль- ного дактилоскопіювання та створення відповідного банку даних. Дактилоскопія1 — це розділ трасології, що вивчає властивості і будову папілярних візерунків з метою використання їх відбитків для ототожнення особи та розкриття злочинів. У криміналістиці важливе значення приділяється слідам рук, оскільки: 1) контактування руки з яким-небудь об’єктом відбувається пере- важно долонною поверхнею кисті; 2) на пальцях і долонях рук є потожирові виділення, які залишають сліди нашарування; 3) шкіра руки має специфічні властивості. Шкіра на долонній поверхні рук людини складається з двох осно- вних шарів: верхнього — епідермісу та нижнього, що розташований під епідермісом, — дерми. Дерма має будову у вигляді сосочків, роз- міщених рядами, кожен з яких має незмінну структуру протягом усьо- го життя людини. Епідерміс копіює рельєф сосочків і утворює папі- лярні лінії — лінійні пагорби, розділені борозенками. Папілярні лінії становлять основу рельєфу шкіри долонної поверхні руки і підошви стопи. У дорослої людини ширина папілярної лінії сягає 0,4–0,6 мм, а висота — 0,1–0,4 мм. Основними властивостями папілярних ліній є їхня індивідуаль- ність, стійкість та відновлюваність. Індивідуальність папілярних ві- зерунків полягає в тому, що у кожної людини свої рисунки папілярних ліній, а будова їх ліній має таку сукупність ознак, яка дає змогу від- різнити один візерунок від іншого. Цікавий (і поки ще єдиний) випадок зафіксовано у мешканців Швеції Андреаса Даніельсона та його донь- ки Марі, у яких зовсім відсутні папілярні лінії на пальцях рук. Та навіть відсутність папілярних ліній — це яскрава індивідуальність відбитків пальців рук людини, яка дає можливість їх ідентифікувати. Стійкість папілярних візерунків виявляється в тому, що протягом усього життя людини їх будова не змінюється. На нігтьових фалангах вони виникають на третьому–четвертому місяці розвитку плода люди- ни, а остаточне їх формування відбувається на шостому місяці. Розви- ток організму людини пов’язаний зі збільшенням ширини, висоти та довжини папілярних ліній, але малюнок, його окремі деталі, кількість 1 Від грец. δακτυλοζ — палець і σκοπεω — дивлюся, розглядаю; букв. — пальцероздивляння. ´´

64

Частина друга. Криміналістична техніка

папілярних ліній залишаються незмінними. В експертній практиці тра- плялися випадки виявлення пересадження злочинцям, які перебували на дактилоскопічному обліку, ділянок шкіри папілярного візерунка. Од- нак і в цих випадках є певні ознаки, що дають змогу встановити факт пересадження шкіри та ідентифікувати особу. Про відновлюваність папілярних ліній свідчать такі дані. Ушкоджений епідерміс через певний час відновлюється у початковому вигляді, а ушкодження дерми призво- дить до порушення папілярних ліній та утворення шрамів або рубців. На різних ділянках долонної поверхні папілярні лінії утворюють різні за складністю візерунки. Більшість візерунків на нігтьових фа- лангах пальців складається з таких потоків папілярних ліній: 1) вну- трішнього рисунка у вигляді петель, кругів, завитків чи інших фігур; 2) верхнього потока зовнішнього рисунка; 3) нижнього потока зовніш- нього рисунка; 4) дельти — місця зближення чи з’єднання всіх трьох груп папілярних ліній; 5) основи, яка підкреслює рисунок. Папілярний візерунок — узор на нігтьових фалангах пальців рук, утворений папілярними лініями. Папілярні візерунки поділяються на три основні типи: дугові, петльові та завиткові (рис. 4). Якщо візерун- ки за своєю будовою не належать до жодного з основних типів, то це атипові (аномальні) візерунки.

Рис. 4. Типи папілярних візерунків: а — дуговий; б — петльовий; в — завитковий

Дугові папілярні візерунки є найпростішими за своєю будовою і складаються з одного-двох потоків папілярних ліній, які беруть початок біля одного бічного краю пальця та продовжуються до другого, утво- рюючи в середній частині візерунка дугоподібні фігури. Дугові візе- рунки поділяються на два види: прості дугові візерунки і дугові візе- рунки із зародковим внутрішнім малюнком. Дугові візерунки станов- лять близько 5 % від загальної кількості пальцьових візерунків. Петльові папілярні візерунки мають не менше трьох потоків ліній і одну дельту, а в їхньому внутрішньому малюнку є хоча б одна папі-

а б в

65

Розділ 7. Трасологія

лярна лінія, що утворює вільну петлю. Петльові візерунки поділяють- ся на ульнарні (основи петель звернено до мізинця) і радіальні (осно- ви петель звернено до великого пальця). Розрізняють такі види петльо- вих візерунків: прості, половинчасті, замкнуті, вигнуті, рівнобіжні, зустрічні. Петльові візерунки становлять близько 65 % від загальної кількості пальцьових візерунків. Завиткові папілярні візерунки — найскладніші за будовою, їх вну- трішній малюнок має хоча б одне коло, повний оберт спіралі або дві-три системи петель, голівки яких огинають одна одну, або хоча б одне пів- коло, опуклість якого звернена до основи візерунка. Завиткові візерун- ки мають дві дельти (іноді три-чотири). Завиткові візерунки поділя- ються на кругові, спіралеподібні, неповні зі складною будовою вну- трішнього малюнка. Завиткові візерунки становлять близько 30 % від загальної кількості візерунків.