14.2.Аналіз беззбитковості

При аналізі залежності витрат і прибутку від виробництва, коли треба вибрати найкращі варіанти проектних рішень користуються графічним зображенням процесу.

Q = Ц * N

C = Cпв + Сзм * N

Nкрит (точка беззбитковості)

У точці беззбитковості витрати дорівнюють результатам

Ц * Nкрит = Спв + Сзм * Крит

Nкрит= Спв/(Ц- Сзм)

Критичний обсяг виробництва (точку беззбитковості) можна визначити і в грошовому виразі, що є більш прийнятним для багатопродуктового виробництва.

Вкр – критичний обсяг виробництва у грошовому вимірі

Сз – загальна величина змінних витрат.Спв–постійнівитрати.В-виручка. Коефіцієнт марж. прибутку km

Для визначення формули розрахунку точки безбитковості в грошових одиницях використовуємо коефіцієнт маржинального доходу (km) як відношення маржинального доходу від реалізації одиниці продукції до її ціни. Маржинальний дохід (МД) (брутто-прибуток) – це різниця між доходом від реалізації продукції та змінними витратами. Km = (B – Сз)/В.Вкр = Спв/ k_м

Чим більший обсяг виробництва ніж критична його величина (т. безбитковості), тим вищою є економічна безпека виробництва, яка вимірюється коефіцієнтом kv і обчислюється за формулою:

Kб = (N – Nкр)/N.Kб – коефіцієнт безпеки виробництва;N – факт. або плановий обсяг виробництва у натуральному виразі.

По іншому цей показник ще називають коефіцієнтом запасу міцності, що є виміром ризику нерентабельності роботи підприємства. Чим більше значення коефіцієнта (до 1), тим менша ймовірність збитків при зменшенні обсягу реалізації.

Для розрахунку обсягу реалізації та ціни реалізації, які забезпечать отримання бажаного прибутку є формула (в грошовому вимірі):

В = (Свп + бажаний прибуток)/km

Для визначення прибутку при певному обсязі реалізації можна застосувати рівняння

(в гр.) П = В * km – Cпв

(в нат) П = N * МДоп – Спв

14.1.Витрати

Витратами звітного періоду є або зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що вони достовірно оцінені.1.Прямі та непрямі витрати. Прямі витрати – це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкту витрат економічно можливим шляхом. Непрямі – витрати, що не можуть бути віднесені до певного об’єкту економічно можливим шляхом. Прямі витрати безпосередньо зв’язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути прямо обчисленні на її одиницю. Якщо виготовляється один вид продукції – усі витрати прямі. Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити для окремих різновидів продукції, бо вони зв’язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому: з/п обслуговуючого та управлінського персоналу; зростання частки прямих витрат підвищить точність обчислення е/в одиниці продукції. Сукупність всіх прямих виробничих витрат ще називають основними витратами, а непрямі – виробничими накладними витратами (загальновиробничими), які розподіляються між виробами пропорційно до обраної бази. 2.Витрати, які формують собівартість продукції, та витрати періоду. На практиці не всі витрати, що відносяться до звітного періоду, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції, тому для визначення с/в продукції або товарів розрізняють витрати, які формують с/в та витрати періоду. с/в продукції (товарів) – це витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції або придбанням товарів для реалізації. У виробничій сфері до таких належать витрати, пов’язані з функцією виробництва продукції, що формують її історичну с/в. На торгівельному підприємстві витратами на продукцію є чиста вартість придбання товарів для реалізації. Витрати періоду – це витрати, що не включають до с/в продукції та запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. (управління, маркетинг, дослідження, розробки). На виробничих підприємствах витрати, які відносяться на с/в продукції називаються виробничими витратами, а витрати періоду – витратами діяльності.

3.Змінні та постійні Зростання або зниження обсягу виробництва викликає відповідне зростання або зниження рівня певних витрат. При цьому інші витрати залишаються незмінними. Змінні витрати – це витрати, загальний розмір яких зростає або зменшується прямо пропорційно зміні обсягу виробництва. Н: прямі матеріальні витрати. Змінні витрати поділяються на пропорційні та непропорційні Пропорційні – це витрати, розмір яких перебуває у пропорційній залежності від обсягів виробництва (кількості виготовленої продукції) Непропорційні поділяється на прогресуючі і регресуючі. Прогресуючі – зростають більшою мірою, або скоріше, ніж обсяги виробництва Н: відрядно-прогресивна оплата праці.

Регресуючі – зростає повільніше, ніж обсяг виробництва

Змінні витрати залишаються постійними в розрахунках на одиницю продукції. Постійні витрати – це витрати, загальна величина яких залишається незмінною при зміні обсягу діяльності. Загальні витрати – це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Їх сума залежить від тривалості періоду й кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюється як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. Поділ витрат на змінні та постійні дає можливість визначення їхньої загальної суми за певний період за формулою:

С = Сзв * N + Cпв, де

С – загальні (сукупні витрати)

Сзв – змінні витрати на одиницю продукції. N – обсяг виробництва продукції (у натуральних одиницях) Спв – постійні витрати за даний період.

Загальні витрати на одиницю продукції Соп становитимуть:

Соп = Сзм + (Спв/N) зі зростанням обсягу виробництва (N) продукції її с/в знижується за рахунок постійних витрат.

4.За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції. Під економічними елементами витрат слід розуміти сукупність еко­номічно однорідних витрат в грошовому виразі за їх видами. Витрати операційної діяльності групуються за такими економіч­ними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

Статті калькуляції "показують" як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції При цьому один елемент витрат може бути присутнім у кількох статтях калькуляції. 5.Витрати на підприємстві формуються залежно від видів його діяль­ності. Основна діяльність — операції, пов'язані з виробництвом або реалі­зацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створен­ня підприємства і забезпечують основну частку його доходу. Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Інвестиційна діяльність - це придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Фінансова діяльність — це діяльність, яка призводить до змін роз­міру та складу власного і позикового капіталу підприємства.

Надзвичайна діяльність — події або операції, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства; не очікується, що вони повторювати­муться періодично або в кожному наступному звітному періоді.