
- •2.Джерела та історіографія 2-го періоду нової історії.
- •3.Паризька комуна 1871 та її і роль в історії Франції.
- •4. Політична боротьба у Франції 1870 р. Конституція ііі республіки
- •5.Внутрішньополітичний розвиток 80-90-рр. 19 ст. Буланжистька криза.
- •7.Завершення і об»єднання Німеччини.
- •8.Внутрішня політика уряду Бісмарка. «Культуркампф».
- •9.Зовнішня політика Німеччини у 70-90 рр. 19 ст.
- •10.Зовнішня політика Німеччини.
- •11.Політичний розвиток німецької держави 19-20 ст.
- •12.Особливості соціально-економічної еволюції Англії.
- •13.Політика англійських лібералів і консерваторів.
- •14.Зовнішня політика Англії у 70-90 рр. 19 ст. Колоніальні загарбання.
- •15.Причини швидких темпів економічного зростання сша.
- •16.Внутрішньополітичний розвиток сша у 70-90 рр. 19 ст.
- •17.Активізація політики сша в ост. Чверті 19 ст.
- •19.Соц.-економ. Розвиток Італії
- •18.Внутрішня політика правої та лівою Італії у 70-80 р. 19 ст. Режим Кріспі.
- •20.Зовнішня політика Італії. Союз з Німеччиною, Австро-Угорщиною.
- •22.Прискорення економічного розвитку Австрії.
- •21.Австро-угорська дуалістична угода 1867 р.
- •23.Зовнішня політика Австро-Угорщини. Союз з Німеччиною.
- •32.Німецький робітничий та соціалістичний рух кінця 19-20 ст.
- •36. Робітничий та соціалістичні рух в Англії.
- •34.Внутрішньополітичний розвиток Англії. Посилення суперечностей між лібералами і консерваторами.
- •35.Політика лойд–джорджизму в Англії.
- •37.Криза 1900-1903 рр. І процес монополізації економіки.
- •38. Блискуча ізоляція.
- •39.Боротьба ірландського народу за незалежність в ост. Третині 19 поч. 20 ст.
- •42.Економічний розвиток Франції на поч. 20 ст.
- •40.Внутрішня і зовнішня політика французьких радикалів.
- •41. Робітничий та соціалістичний рух у Франції.
- •43.Президенство Пуанкаре і підготовка до війни
- •24.Особливості політичного та соціального-економічна розвитку Іспанії.
- •25.Колоніальна політика Іспанії.
- •54.Політичнийта соціально-економічний розвиток Іспанії в 1900-1914 рр.
- •52.Зовнішньополітичний курс Іспанії на п. 20 ст. Колоніальна політика Іспанії в Марокко.
- •48.Економічний розвиток Австо-Угорщини на п. 20 ст.
- •49.Загострення національних суперечностей.
- •50.Національний і робітничий рух в Австро-Угорщині
- •33.Експансійні плани на Балканах.
- •30.Створення двох ворожих блоків у Європі.
- •31.Політичний устрій Німеччини в 19-20 ст.
- •44.Економічний розвиток сша на початку 20 ст.
- •45. «Справедливий курс» Рузвельта.
- •46.Внутрішня і зовнішня політика президента Вільсона »Нові свободи».
- •47.Зовнішня політика сша на поч.. 20 ст.
- •51.Новий курс Джолітті в Італії.
- •53.Зовнішня політика Італії.
- •55.Політичний та соціально-економічний розвиток Румунії.
- •56.Зовнішня політика Румунії в к. 19 поч. 20 ст. Балканські війни.
- •57.Албанія в 1900-1914 рр., її незалежність
- •58.Греція в останній третинні 19 поч. 20 ст.
- •59.Політичний розвиток скандинавських країн.
- •60.Капіталістична індустріалізація у скандинавських країнах.
- •61.Визвольна війна кубинського народу. В 90-х. Рр.. Хосе Марті.
- •62.Мексиканська революція 1910-17 рр.
- •63.Залежне становище Латинської Америки.
- •64. Сараєвське вбивство і липнева криза.
- •66.Військові дії та дипломатична боротьба у 1914-16 рр.
- •67.Країни німецького блоку 1914-17 рр.
- •68.Країни згоди 1914-1917 рр.
- •69.Хід війни 1917-18 рр.
- •70.Німецька зовнішня політика.
- •71.Франко-прусська війна та її наслідки.
- •73.Проголошення державної незалежність Румунія.
- •75.Селянське повстання 1907 р.
Какую работу нужно написать?
33.Експансійні плани на Балканах.
В 1928 р. відбулася анексія Боснії та Герцоговини. Приєднання Боснії і Герцоговини до Австрії і запровадження в цих областях абсолютиського австрійського режиму дедалі більше ускладнювали національне питання в Австр-Угорщині. Пригнобленні народи Словаччини, Хорватії,, Боснії і Герцоговини звернули свої погляди до незалежної Сербії. З 1906 р. південні словяни висували програму політичного об»єднання південних слов»ян. У зв»язку з балканськими війнами, що зумовили скорочення експорту промислових товарів, багато підприємств Австрії та Угорщини змушені були скоротити виробництво, а деякі промислові і торговельні установи збанкрутували, зросло безробіття. У зв’язку з цим погіршилось економічне становище всіх трудящих, збільшилась кількість страйків.
30.Створення двох ворожих блоків у Європі.
20 травня 1882 р. було підписано договір між Німч., Австро-Угорщиною, Італією – Троїстий союз. Договір було укладено на 5 років, але через кожні 5 років він поновлювався і проіснував до 1915 р. Ті держави які підписали союзний договір домовились у разі «неспровокованого» нападу Франції на Італію, остання матиме воєнну підтримку Німеччини та Австро-Угорщини, а в разі нападу Франції на Німеччину, Італія підтримує Німеччину. Договір зобов’язував учасників Троїстого союзу додержуватися доброзичливого нейтралітету у разі війни з будь-якою іншою країною крім Франції і подавати воєнну допомогу якщо на одного з них нападуть відразу дві великі держави. Франко-російський союз: після франко-німецької вонної тривоги 1887 р., що закінчилась мирно про французькі позиції Росії, уряд Франції став шукати можливість про укладення воєнного союзу з Росією у липні 1891 р. до Кронштадту прибула з дружнім візитом ескадра французьких військових кораблів, яку зустріли «марсельєзою». Обставини змусили всеросійського монарха зняти капелюх під час виконання революційного гімну, ще до прибуття французької ескадри почались переговори про укладення союзу і закінчились у серпні 1891 р. укладенням франко-російського союзу. Угоді було надано форми обміну містами між російськими і французькими міністрами закордонних справ. В них вказувалось становище, що склалося в Європі завдяки поновленню троїстого союзу. Далі в листах обох міністрів йшли такі два пункти: 1)бажаючи спільно сприяти підтриманню миру, обидва уряди радитимуться між собою з питань які загрожують загальному миру; 2)якщо одні із двох сторін загрожує напад, негайно вжити заходів. Угодами 1891-93 рр. оформлено франко-російський союз. Англо-французька угода 1904 р. після взаємних візитів 1903 р. англійського короля Едуарда 7 в Париж і президента Французької республіки Лубе в Лондон між Англією і Францією почались переговори про союз. У квітні 1904 р. підписана англо-французька угода – «сердечна угода» або як її ще називали Антанта. За цією угодою Франція відмовилась від своїх претензій в Судані і Єгипті. Англія зобов’язалась підтримувати французькі територіальні претензії в Марокко за винятком вузької прибережної смуги прилеглої до Гібралтару, яка мала перейти у володіння Іспанії. На узбережжі Гібралтарської протоки більш бажаної була слабка Іспанія ніж сильна Франція. Договір 1904 р. мав характер неприкритої угоди про поділ колоній між Англією і Францією у Африці. Ленін х-р. цю угоду як підготовку до війни з Німеччиною.