Власники інформації, що захищається

Відповідно до цього Власниками (власниками) інформації, що захищається, можуть бути:

• держава і його структури (органи). В цьому випадку до неї відносяться відомості, що є державною, службовою таємницею, інші види захищається інформації, що належить державі або відомству. У їх числі можуть бути і відомості, що є комерційною таємницею;

• підприємства, товариства, акціонерні суспільства (у тому числі і сумісні) і інші — інформація є їх власністю і складає комерційну таємницю;

• суспільні організації — як правило, партійна таємниця, не виключена також державна і комерційна таємниця;

• громадяни держави: їх права (таємниця листування, телефонних і телеграфних розмов, лікарська таємниця і ін.) гарантуються державою, особисті таємниці — їх особиста справа.

Слід зазначити, що держава не несе відповідальність за збереження лічнихтайн.

Інформація, що за змістом захищається, може бути розділена на

• політичну

• економічну

• військову

• розвідувальну

• контррозвідувальну

• науково-технічну

• технологічну

• ділову

• комерційну.

Захист інформації — є комплекс заходів, що проводяться власником інформації, по огорожі своїх прав на володіння і розпорядження інформацією, створенню умов, що обмежують її розповсюдження і виключають або істотно утрудняють несанкціонований, незаконний доступ до засекреченої інформації і її носіїв.

Захищається інформація, що є державною або комерційною таємницею, як і будь-який інший вид інформації, необхідна для управлінської, науково-виробничої і іншої діяльності.

Захист інформації — це діяльність власника інформації або уповноважених їм осіб по:

• забезпеченню своїх прав на володіння, розпорядження і управління інформацією, що захищається;

• запобіганню витоку і втраті інформації;

• збереженню повноти, достовірності, цілісності інформації, що захищається, її масивів і програм обробки:

• збереженню конфіденційності або секретності інформації, що захищається, відповідно до правил, встановлених законодавчими і іншими нормативними актами.

Інформаційна загроза - це сукупність факторів, які створюють небезпеку для конституційних прав і свобод особистості, державної таємниці, зберігання цінної для суспільства інформації, від несанкціонованого доступу і розповсюдження.

Інформаційна безпека в різних сферах має свою спеціфику:

• політична – ІБ стосується інформаційно-аналітичної діяльності дипломатичних представників і зовнішньо-економічних відомств;

• економічна – захист інформації у банківських системах та мережах зв‘язку, конфіденційної інформації від несанкціонованого доступу.

Об‘єктами захисту інформації є документи, програми ЕВМ, ноу-хау, бази данних, тексти та інші матеріальні носії інформації, захист яких передбачений державними нормативними актами, внутрішньовідомчими постановами, розпорядженнями та спеціальними документами.

Найбільш важливі види інформації, яких стосується ІБ є стратегічна інформація, соціально-еконмічна інформація, воєнна, наукова. Надання інформації на державному рівні повинно включати проблему ІБ. Кожна країна включає питання ро ІБ в компетенцію Національної безпеки.