Література

1. Абрамович Г.Л. Введение в литературоведение. — М., 1975.

2. Аверинцев С.С., Андреев М.Л., Гаспаров М.Л, Михайлов A.B. Категории поэтики в смене литературных эпох // Историческая поэтика. Литературные эпохи и типы художественного сознания. — М., 1994.

3. Антонич Б.-І. Національне мистецтво (Спроба ідеалістичної системи мистецтва) // Вступ до літературознавства: Хрестоматія / Упоряд. Н.І. Бернадська — К., 1995.

4. Верков П.Н. Проблемы исторического развития литературы: Статьи.

— Л., 1981.

5. Бехер И. В защиту поэзии. — М., 1959.

6. БорееЮ.Б. Художественный процесс (проблемы теории и методологии) // Методология анализа литературного процесса. — М., 1989.

7. Бушмин А. Преемственность в развитии литературы. — Л.. 1975.

8. Ввведение в литературоведение / Под ред. Г.Н. Поспелова. — М., 1983.

9. Верли М. Общее литературоведение. — М., 1957.

10. Волинський П.К. Основи теорії літератури. К., 1967.

11. Вступ до літературознавства: Хрестоматія / Упоряд. Н.І. Бернадська. — К., 1995.

12. Выходцев П.С. Новаторство. Традиции. Мастерство. — Л., 1973.

13. Гачев Г.Д. Развитие образного сознания в литературе // Теория литературы. Основные проблемы в историческом освещении. — М., 1962.

14. Геловенченко Ф.М. Введение в литературоведение. — М., 1964.

15. Гречанюк Ю.А., Нямцу А.Є. Проблеми історизму і традиції в літературі ХЇХ—XX ст. — Чернівці, 1997.

16. Лексикон загального та порівняльного літературознавства / Керівник проекту А. Волков. —Чернівці, 2001.

17. Літературознавча енциклопедія: У 2т. / Автор-укладач Ю.І. Ковалів. — К., 2007.

18. Мясников А. Прогрессивные традиции и художественные открытия // Эстетика сегодня. Актуальные проблемы. — М., 1968.

19. Нямцу А. Є., Антофійчук В.І. Проблеми традиції та новаторства у світовій літературі. — Чернівці, 1998.

20. Нямцу А. Е. Поэтика традиционных сюжетов. — Черновцы, 1999.

21. Нямцу А. Е. Идеи и образы нового завета в мировой литературе. — Черновцы, 1999.

22. Ткаченко А. Мистецтво слова. Вступ до літературознавства. — К 1998.

23. Трофимов П. С. Основные закономерности исторического развития искусства. — M., 1970.

24. Фохт У. Законы исторического развития литературы // У Фохт. Пути русского реализма. — М., 1963.

25. Хализев В.Е. Теория литературы. — М., 2000.

Розділ 12. Проблеми типологізації літературних творів

12.1. Творчість письменника

12.2. Стиль

12.3. Літературна школа

12.4. Літературна група

12.5. Літературна течія

12.6. Художній метод

12.1. Творчість письменника

Літературний процес включає багато різних творів. Будучи неповторними мистецькими явищами, вони пов'язані між собою темами, мотивами, засобами творення образів. Найтісніший зв'язок існує між творами одного автора, вони складають його творчість. Творчість письменника не є простою сумою написаних ним творів, це складна система. Письменник пише твори протягом певного часу, тому потрібно говорити про його творчий шлях, творчий розвиток.

Кожен талановитий митець — неповторна творча особистість. М. Каган зазначав, що особистість найталановитішого вченого можна замінити. Якби Менделєєв не став хіміком, то періодичний закон відкрив би хтось інший, можливо, пізніше, в іншій країні, але неодмінно таке відкриття відбулося б. Зміст наукової істини — закону Архімеда, теореми Піфагора, теорій Дарвіна чи Ейнштейна — не залежить від особистості вченого. Зовсім інша картина у мистецтві. Якби Леся Українка не написала драми-феєрії "Лісова пісня", її не написав би ніхто. Одна і та ж тема, проблема може бути порушена різними письменниками, але результат творчості буде різним. У художньому освоєнні світу діалектика об'єктивного і суб'єктивного виявляється не так, як у науковому пізнанні. Суб'єктивне виявляється у мистецтві у всій повноті і багатстві.

Творчість письменника залежить від світогляду і таланту. Світогляд включає філософські, естетичні, політичні, етичні, релігійні погляди на світ і місце людини в ньому. В радянський час письменникам нав'язували марксистсько-ленінський світогляд. Марксистсько-ленінська ідеологія штовхала письменників до ідеалізації радянського способу життя, калічила таланти, вимагаючи від митців оспівування, возвеличення радянської дійсності. Визначальну роль у творчості письменника відіграє не світогляд, а талант (грец. talanton — вага, терези) природна обдарованість людини, вміння образно пізнавати і відтворювати смисл предметів і явищ.

Завдання літературознавства — типологізувати, систематизувати неповторні мистецькі явища, творчі індивідуальності, свідомо абстрагуючись від багатьох індивідуальних особливостей. Такими категоріями, які об'єднують творчість митців, є стиль, школа, течія, напрям.