Література

1. Абрамович ГЛ. Предмет и назначение искусства и литературы // Теория литературы. Основные проблемы в историческом освещении. -М., 1962. —Т. 1.

2. Антонич Б.-І. Національне мистецтво. Спроба ідеалістичної системи мистецтва // Наука і культура. Україна. — Вип. 24. — К., 1990.

3. Аристотель. Поетика. — К., 1967.

4. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. — М.. 1970.

5. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. — М., 1975.

6. Белинский В.Г. Взгляд на русскую литературу 1847 года // Полное собрание сочинений. — М., 1956. — Т. 10.

7. Буров И.А. Эстетическая сущность искусства. — М., 1966.

8. Бушмин A.C. Наука о литературе. — Л., 1980.

9. Ванслов В.В. Проблема прекрасного. — М., 1957.

10. Введение в литературоведение / Под ред. Г.Н. Поспелова. — М., 1983.

11. Волинський П.К. Основи теорії літератури. — К., 1967.

12. Волков И.Ф. Литература как вид художественного творчества. — М., 1985.

13. Вступ до літературознавства: Хрестоматія / Упоряд. Н.І. Бернадська.

— К., 1995.

14. Гегель Г.В.Ф. Эстетика: В 4 т. — М., 1971.—Т. 1.

15. Головенченко Ф.М. Введение в литературоведение. — М., 1964.

16. Дмитриева H.A. О прекрасном. — М., 1960.

17. История эстетики. Памятники мировой эстетической мысли: В 5 т

— М., 1962—1966. — Т. 1.

18. Каган М.С. Лекции по марксистско-ленинской эстетике. — М 1971.

19. Кант И. Критика способности суждения // Собрание сочинений в 6 т. — Т. 5.

20. Качуровський І. Містична функція літератури та українська релігій-на поезія //Слово і час. — 1992. —№ 10.

21. ЛессінгГ.Е. Лаокоон, або Про межі малярства й поезії. — К., 1968.

22. Літературна енциклопедія: У 2 т. / Автор-укладач Ю.І. Ковалів. — К 2007.

23. Поспелов Г.Н. Эстетическое и художественное. — М., 1965.

24. Франко ІЛ. Із секретів поетичної творчості. — К., 1969.

25. Франко /. Леся Українка // Твори: У 20 т. — К., 1955. Т. 17.

26. Ткаченко А. Мистецтво слова. Вступ до літературознавства. — К 1988.

27. Чернишевський М. Естетичні відношення мистецтва до дійсності — К., 1970.

Розділ 7. Художній образ і проблема типового

7.1. Визначення художнього образу

7.2. Особливості образу

7.3. Творча робота письменника

7.4. Характер. Проблема типового

7.5. Види художніх образів

7.6. Свобода творчості і детермінізм

7.1. Визначення художнього образу

Художній образ є специфічною формою відображення, "клітиною" мистецтва, його серцевиною. Це творче відображення в одиничній, конкретно-чуттєвій формі. Художній образ подає об'єктивну картину дійсності у формі суб'єктивного сприйняття, тому одні і ті ж явища, події, факти різними письменниками замальовуються по-різному.

Звичний термін "образ" в останні десятиліття потіснив термін "знак". "Знак" — основне поняття семіотики, науки про знакові системи, на семіотику орієнтуються структуралісти.

Термін "образ" вживається у широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні образ — це весь твір. "Мертві душі" М. Гоголя — це образ феодально-кріпосницької Росії 30-х років XIX ст. У вузькому значенні образ — це окреме слово або вираз. У вірші Т. Шевченка "Садок вишневий коло хати" є образ-персоніфікація "вечірня зіронька встає".

У художній літературі мова йде переважно про образи-персонажі. Наприклад, у повісті М. Коцюбинського "Fata morgana" є образи Гафійки, Малайки і Андрія Воликів, Хоми Гудзя. Важливу роль відіграють у творі образи-предмети, образи-пейзажі, образи-символи. У романі Гоголя "Мертві душі" світ речей дає можливість глибше зрозуміти людські характери. Кожна річ Собакевича ніби промовляла: "і я Собакевич". Перша частина повісті Коцюбинського "Fata morgana" закінчується такою картиною: "Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю мокрі коси. Пливе у сірій безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум. Плачуть голі дерева, плачуть солом'яні стріхи, вмивається сльозами убога земля і не знає, коли осміхнеться. Сірі дні зміняють темні ночі. Де небо? Де сонце? Міріади дрібних крапель, мов умерлі надії, що знялись занадто високо, спадають додолу і пливуть, змішані з землею, брудними потоками". Ця картина осінньої негоди відповідає настрою заробітчан. "Йдуть та й ідуть, чорні, похилені, мокрі, нещасні, немов каліки-журавлі, що відбились від свого ключа, немов осінній дощ".

Картина осінньої негоди співзвучна з настроями Андрія, Маланки і нещасних заробітчан, пригнічених злиднями, які повертаються додому. В епізодах народного повстання природа освітлена загравою палаючих маєтків.