2. Хронологія первісної історії. Перші періодизації.

На сьогодні існує кілька спеціальних і одна загальна періодизація. Найдавніша періодизація – Антична, винайшли греки: 1) дикість; 2) варварство; 3) цивілізація.

Одним із головних завдань історичної науки є вивчення закономірностей розвитку людського суспільства та поділ процесів еволюції матеріальної, соціальної i духовної культури на основні, якісно відмінні один від одного періоди, іншими словами, створення icторичної періодизації. Перш ніж створити періодизацію первісного суспільства, досліднику насамперед: необхідно простежити послідовність історичних дій у часі, тобто встановити хронологічне співвідношення матеріальних об’єктів і явищ, зафіксованих джерелами(археологічними, антропологічними, етнологічними, лінгвістичними тощо) та, по можливості, визначити час їх існування.

Відповідно до цього, історичну хронологію поділяють на відносну(релятивну) й абсолютну. За допомогою відносної хронології історик визначає лише послідовність або одночасність історичних подій, матеріальних об’єктів та явищ у часі, тоді як завдяки абсолютній хронології він установлює конкретні дати їхнього існування щодо сучасного літочислення. Відносна хронологія історії первісного суспільства розроблена більш-менш досконало і спирається на науково обгрунтовані докази. «Абсолютним» датуванням об'єктів і подій первісності історики користуються здебільшого лише умовно, тому що встановити конкретно, коли саме відбулися ті чи інші події у первісності, навіть за допомогою найдосконаліших сучасних методів у переважній більшості випадків практично неможливо. Як правило «абсолютними» визнаються дати, отримані переважно природничими методами, які мають значні відхилення від сучасного календаря. Періодизація історії первісного суспільства традиційно узгоджується зі спеціальними геологічною, археологічною та антропологічною періодизаціями.

3. Геологічна та археологічна періодизації.

Геологічна періодизація. Історія людства укладається лише в останній, четвертинний період кайнозойської ери в геологічній періодизації історії Землі. Іноді четвертинний період називають антропогеном, підкреслюючи цим, що він є періодом виникнення і розселення людини земній на кулі. Усталена схема періодизації антропогену розроблена на основі вивчення змін природного середовища внаслідок періодичного наступу льодовика в північній півкулі.

Геологічною наукою антропоген поділяться на дві епохи: 1) передльодовикова і льодовикова(еoплейстoцен і плейстоцен); 2) післяльодовикова, або сучасна(голоцен). В еoплейстoцені і плейстoцені за сучасним поділом на п'ять льодовикових періодів(гляціалів): дунай, гюнц, міндель, рисc i вюрм(за назвами альпійських річок, де були вперше простежені виразні льодовикові відкладення відповідного часу) ─ й чотири міжльодовиків'я (інтергляціалів): дунай-гюнц гюнц-міндель, міндель-pисс і рисc-вюрм ─ теплих періодів між холодними гляціалами, коли повністю визволялися від льодового покрову помірні широти і в них розселювалися представники теплолюбної фауни i флори. Наступ і відхід льодовиків мали нестабільний, пульсуючий характер, тобто стадій свого розвитку й згасання декілька коли похолодання на якийсь час оступалося короткочасним потеплінням і навпаки. Теплі проміжки між стадіями льодовика дістали назву міжстадіалів(інтерстaдіалів). У цілому схема розподілу антропогена складається з п'яти гляціалів із їхніми інтерстадіалами і чотирьох інтергляцалів, як відображають послідовність змін природного середовища в еоплейстoцені і плейстоцені. Голоцен поділяється на так палеокліматичні періоди: пребореаль, бореаль, атлантикум, суббореаль i cубатлантикум. Всі згадані періоди антропоген мають «абсолютну» хронологію.

Археологічна періодизація історії первісного суспільства. На відміну від геологічної, археологічна періодизація грунтується на соціальних чинниках, а саме змінах у характеpi матеріалу, з якого виготовлені основні знаряддя праці і предмети побуту, а також у техніці й технології їхньої обробки. Ще давньокитайські і давньоримські філософи помітили послідовність у використанні каменю, бронзи(міді) і заліза для виготовлення знарядь праці та зброї на певних етапах історичного розвитку. Проте наукове обгрунтування цього спостереження було дане лише наприкінці XIX ст., коли був запропонований поділ історії суспільства на кам'яний, бронзовий та залізний віки, що послідовно змінювали один одного.

Палеоліт поділяється на:

• Нижній(ранній) – 2,5млн. – 250тис.р.т. Археологічні культури: ашель, олдувай;

• Середній – 250 – 40тис.р.т. Археологічні культури: мустє;

• Пізній – 40 – 12тис.р.т.

Мезоліт 13 – 9тис.р.т.;

Неоліт 6 – 4тис.р.т.;

Енеоліт 4 – 3тис.р.т.;

Бронза 3 – 2тис.р.т.;

Раннє залізо 1тис.р.т. – 1тис.н.е.