27. Сім’я та шлюб в ппо.

Форма шлюбу в період пізньопервісної общини у порівнянні з шлюбом ранньопервісної общини практично не змінилась. Шлюб залишався парним і міг бути легко розірваним за бажанням кожного із подружжя. На відміну від попередньої стадії, більшого поширення набула полігінія(багатоженство), особливо сороратна – шлюб із двома чи більше сестрами одночасно, а пізніше – з сестрою померлої жінки. Широке запровадження полігінії відбувалося, насамперед, серед землеробських племен, в яких значно зросла питома вага жіночої праці. У вищих мисливців, рибалок та збирачів, навпаки, збереглася подекуди поліандрія, перш за все левіратна – шлюб із двома чи більше братами, а пізніше – з братом померлого чоловіка . В період пізньопервісної общини зникає кроскузенний шлюб - шлюб із дочкою брата матері або дочкою сестри батька. Винесення шлюбу за межі кроскузенної «єдності» свідчило про зміцнення самостійності сім’ї та упорядкування власницьких відносин. Водночас зникнення кроскузенний шлюбів порушило господарський баланс між общинами і домогосподарствами. Це стосувалося саме жінок, праця яких високо цінувалася в первісному суспільстві. У зв’язку з одруженням жінки, домогосподарство, яке її виростило й виховало, втрачало робітницю, що потребувало певної компенсації її праці. У ранніх землеробів така компенсація втрати робочої сили нам відома у двох формах: відробіток за жінку; шлюбний викуп.

Відробіток за жінку здебільшого запроваджувався при матрилокальному поселенні подружжя, а шлюбний викуп – при патрилокальному чи авункулокальному –поселенні подружжя у брата матері.

Брати молодої були зацікавлені влаштувати шлюб своєї сестри таким чином, щоб згодом самим отримати жінок на умовах меншої залежності від свояків. Майбутній лідер був зацікавлений в підтримці не просто свояків, а таких, які мали помітний вплив у общині. З розвитком системи шлюбного викупу молоді потрапляли досить часто в залежність від родичів, які допомагали їм внести викуп. Нерідко в таких випадках молода сім’я витрачала декілька років, щоб компенсувати витрати родичів на шлюбний викуп,який вони допомогли внести чоловікові.

В таких умовах формування шлюбних стосунків мало різні прояви. В одних випадках не лише чоловіки, а й жінки мали право вільно вибирати подружжя. В інших – бажання жінки взагалі не враховувалося. Траплялися випадки, коли заручення відбувалось з маленькою дівчинкою і наречений брав участь у її вихованні. Нерідко молоді взагалі усувалися від формування подружжя, а за них усе вирішували родичі. Існували й інші різні обмеження, наприклад, парубок міг вимагати шукати йому наречену за межами своєї общини.

Вище вже згадувалося, що в пізньопервісній общині набули поширення полігамні шлюби. Вони,як відомо, існували в обмеженій кількості і на попередньому етапі розвитку суспільства. Ширше запровадження їх у ранньоземлеробських общинах, насамперед, полігінії (багатоженства), мало дві причини:

1) Велике значення жіночої праці, в землеробстві та скотарстві: чим більше жінок мав чоловік, тим більше він міг накопичити багатства, яке відігравало вирішальну роль у здобуванні соціального лідерства

2) Володар кількох жінок публічно демонстрував свої здібності як економічно, так і соціального плану й , таким чином, досягав високого становища в суспільстві.

На завершення розгляду шлюбно-сімейних відносин у пізньопервісній общині потрібно з’ясувати все ж таки статус жінки у сім'ї. За існуючою історичною традицією вважається, що значна роль жінки в землеробському господарстві забезпечувала якщо не більші, то принаймні рівні з чоловіком права в сім'ї та суспільстві. Дійсно, в межах свого роду жінки мали рівні права з чоловіками на родову власність. Проте в подальшому розмежуванні сфер впливу жінки, внаслідок суспільного розподілу раці, набували переваги лише в господарстві, а чоловіки – в соціальній сфері. Така нерівність прав і обов’язків простежується і в сімейній сфері.

Традиційно вважається, що в землеробських суспільствах з матрилокальним поселенням подружжя, де чоловіки були чужинцями, жінки, які становили кістяк місцевих родичів, нібито мали права господинь. Насправді, як з’ясували етнологи, соціальна сфера і в цих общинах була в руках чоловіків-чужинців, а жінкам залишалось, як і зажди, домінування в господарстві та домашній сфері. Більше того, жінки самі допомагали своїм чоловікам готувати пишні банкети, завдяки яким останні здобували престиж у суспільстві. Слід зауважити, що неодружених чоловіків у первісному суспільстві не поважали й вони здебільшого були неповноправними. В подальшому чоловіки поступово почнуть домінувати в господарській і домашній сферах,що, зрештою, привело до виникнення моногамної сім'ї і формування приватно сімейної власності.

Висновки

Первіснообщинний лад на території України - важливий період історії. Багато тисячоліть люди жили в безкласному суспільстві ,яке пройшло довгий шлях від первісного стада до матріархальної і патріархальної общин. Люди прийшли до класового суспільства озброєні великим трудовим і духовним досвідом, що зумовило прогрес у наступні епохи. Відповідно до провідної ролі жінки й чоловіка в суспільстві родовий лад набирав форм матріархату та патріархату. Матріархат більшою мірою характерний ролі жінки як продовжувачки людського роду. Патріархат притаманний суспільствам з відтворюючою економікою, в якій головне місце посідав чоловік,не тільки як основний виробник ,але й господар сімейного добра. Говоримо зараз лише про певну закономірність розвитку форм роду, бо ж у реальному житті ці форми не завжди безпосередньо відповідали рівневі продуктивних сил.