- •Тема 1. Предмет і метод політичної економії.
- •Тема 2. Основні проблеми організації економіки.
- •3. Ефективність економіки. Крива виробничих можливостей (квм).
- •Крива виробничих можливостей.
- •Тема 3. Власність в економічній системі суспільства.
- •2. Права власності господарюючих систем.
- •3. Розвиток форм власності в сучасних умовах.
- •4. Відносини власності в Україні.
- •Тема 4. Відтворення і економічне зростання.
- •1. Суть відтворення. Форми і джерела нагромадження.
- •2. Стадії відтворення й ефективність суспільного виробництва.
- •3. Показники і фактори економічного зростання.
- •Тема 5.Товарне виробництво. Гроші.
- •1. Форми суспільного господарства. Товарне виробництво.
- •2. Товар і його властивості. Теорії вартості.
- •3. Походження, суть і функції грошей.
- •4. Пропозиція грошей та їх елементи.
- •5. Попит на гроші. Грошовий ринок.
- •Тема 6. Ринкова організація суспільного виробництва.
- •Суть, структура і функції ринку.
- •3.Модель кругообороту ресурсів, продуктів і доходів в ринковому господарстві.
- •Тема 7. Теорія попиту і пропозиції.
- •1.Теорія попиту. Крива і закон попиту.
- •2.Теорія пропозиції. Крива і закон пропозиції.
- •3. Ринкова ціна. Зрівноважуючи функція цін.
- •4. Державне регулювання цін.
- •Тема 8.Ринковий механізм регулювання економічних відносин.
- •1.Функціонування і роль ринкової системи у вирішенні фундаментальних питань економіки.
- •V. Чи здатна система адаптуватися до змін?
- •2.Оцінка ролі ринкової системи.
- •Тема 9. Закономірності та особливості розвику перехідних економік.
- •Тема 10. Сучасні напрямки і школи політичної економії.
- •2. Основні ідеї інституціоналізму.
- •3. Теорія ефективного попиту Дж. Кейнса.
- •4. Монетаризм. Грошове правило м. Фрідмена.
- •5. Економіка пропозиції. Ефект Лафера.
- •Неолібералізм: концепції і практика.
- •Тема 11. Світова система господарства.
- •Сучасні форми міжнародних економічних відносин.
Тема 2. Основні проблеми організації економіки.
Суспільне виробництво і види економічних ресурсів (факторів виробництва).
Взаємодія і розвиток факторів виробництва.
Ефективність економіки. Крива виробничих можливостей (КВМ).
КВМ і перспективи економічного зростання.
Основні моделі економічних систем.
Суспільне виробництво і види економічних ресурсів. Виробництво – цілеспрямована діяльність людей направлена на задоволення їх потреб. Процес виробництва здійснюється не ізольованими суб’єктами господарства, а в суспільстві і по цій причині виробництво ми називаємо суспільним.
Сучасне розуміння процесу виробництва включає в себе створення як матеріальних благ і послуг так і нематеріальних благ і послуг. Відповідно розрізняють матеріальне виробництво (промисловість, с/г, транспорт) і нематеріальне виробництво (охорона здоров’я, освіта, культура та ін.).
У суспільному виробництві існують 2 фундаментальні факти, які утворюють основу економічної теорії і по суті охоплюють всі проблеми економіки:
матеріальні потреби суспільства є безмежні і незадовольнимі;
економічні ресурси є обмежені або рідкісні.
Економічні ресурси або фактори виробництва – це всі природні, людські і вироблені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг.
Економічні ресурси підрозділяються на слідуючи категорії:
матеріальні ресурси (земля або сировинні матеріали, капітал);
людські ресурси (праця, підприємницькі здібності).
Економічні ресурси підрозділяються на слідуючи види:
земля. До цього поняття відносяться всі природні ресурси, які використовуються у виробничому процесі (с/г угіддя, ліси, корисні копалини, водні ресурси);
капітал. Поняття “капітал” або “інвестиційні ресурси” охоплює всі вироблені засоби виробництва. засоби виробництва складаються із засобів праці (машини, інструменти, механізми) і предметів праці (сировинні матеріали). Процес виробництва і нагромадження засобів виробництва називається інвестуванням. Термін “капітал” не включає гроші. Реальний капітал – інструменти, машини, інші виробничі обладнання – це економічні ресурси. Гроші таким ресурсом не являються;
праця. Це фізичні і розумові здібності людини, які вона використовує у виробництві товарів і послуг;
підприємницькі здібності. Це особливий вид людського ресурсу, зміст якого розкривається через 4 взаємопов’язані функції підприємця:
підприємець бере на себе ініціативу з’єднання ресурсів землі, капіталу і праці в єдиний процес виробництва товарів і послуг;
підприємець приймає основні рішення у процесі ведення бізнесу, які і визначають курс діяльності підприємств;
підприємець – новатор, який прагне вводити нові виробничі технології або нові форми організації бізнесу;
підприємець – це людина, яка йде на ризик. Він ризикує не тільки своїм часом, працею і діловою репутацією, але і вкладеними у виробництво засобами.
Чотири великих групи економічних ресурсів надаються підприємствам в обмін на грошовий доход. Доход отриманий від надання землі називається рентою, капітал – відсотком, праця – зарплатою, підприємницькі здібності – прибутком.
Найбільше природне багатство України – чорнозем, вони займають біля 65% території України і складають біля 30% світового банку чорноземів. В Україні наявна потужна мінерально-сировинна база. В її надрах є великі поклади вугілля, залізної і марганцевої руди, значні поклади сірки і солі, не вистачає природного газу, нафти, лісу.
Взаємодія і розвиток факторів виробництва. Взаємодія основних факторів передбачає урахування трьох взаємопов’язаних економічних проблем, які суспільство так чи інакше повинно розв’язати:
– що виробляти?
– як виробляти?
– для кого виробляти?
Якщо б ресурси не були обмежені і можна було б виробляти будь-який товар у необмеженій кількості або якщо б матеріальні потреби людей були б повністю задовольнимі у виробництві, проблем “що, як і для кого виробляти” не виникало б.
Фактори виробництва взаємодіють в динаміці через технологію організації виробництва. Технологія відображає взаємодію між основними факторами виробництва, показує, як під дією НТП змінюється виробництво, його механічні, хімічні, фізичні властивості. Організація виробництва забезпечує єдність, злагодженість і взаємодію функціонуючих у виробництві факторів. Це досягається через такі форми організації, як спеціалізація і кооперування.
Спеціалізація – постійне виконання людиною одного й того ж виду роботи. Орієнтація суспільства на спеціалізацію сьогодні набула грандіозних масштабів, самозабезпеченість породжує неефективність.
Переваги спеціалізації:
спеціалізація дозволяє індивідам використати переваги, які виникають із відмінностей у здібностях і майстерності людей;
якщо людина віддає весь час одній справі, вона скоріше оволодіває необхідною майстерністю;
спеціалізація звільняє людину від втрат часу, який неминуче виникає при зміні різних видів робіт;
спеціалізація бажана також і на регіональному і міжнародному рівні.
Недоліки спеціалізації:
монотонність роботи, яка негативно впливає на здоров’я людини;
спеціалізація і кооперація безпосередньо пов’язані одна з одною;
високий рівень спеціалізації веде до більшої залежності від інших виробників по кооперації.
Кооперація – форма організації праці, при якій значна кількість людей спільно приймають участь в одному або різних, але пов’язаних між собою процесах праці.
З розвитком виробництва змінюється характер взаємодії факторів виробництва. все більшого значення набуває енергія і інформація. Проблема енергетичного забезпечення виробництва висувається сьогодні на перший план. Для економіки України ця проблема надзвичайно актуальна.
НТР в якості обов’язкового виробничого процесу висунуло інформацію. Вона необхідна, як умова роботи сучасних машин, підвищення якісно-кваліфікаційної робочої сили і як необхідна передумова успішної організації самої системи виробництва. під впливом НТР швидкого розвитку набула виробнича інфраструктура (транспорт, зв'язок, енергетичне і інформаційне обслуговування) і соціальна інфраструктура (освіта, охорона здоров’я, житлово-комунальне господарство). Інфраструктура сприяє взаємодії і розвитку факторів виробництва.