Координуючі органи:

• Загальнодержавний рівень: державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та НС; національна рада з питань БЖД населення.

• Регіональний рівень: комісії Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань техногенно-екологічної безпеки та НС.

• Місцевий рівень: комісії районних державних адміністрацій і виконавчих органів рад з питань техногенно-екологічної безпеки та НС.

• Об‘єктовий рівень: комісії з питань надзвичайних ситуацій об‘єкта.

До складу сил і засобів ЄДСЗР входять відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем, а також:

• недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються для виконання відповідних робіт;

• військові і спеціальні цивільні аварійно-рятувальні (пошуково-рятувальні) формування;

• спеціалізовані служби і підрозділи (будівельні, медичні, хімічні, ремонтні тощо) в областях, районах, населених пунктах;

• спеціально підготовлені сили і засоби Міноборони (може залучити Президент України у порядку, визначеному Законом України «Про надзвичайний стан»).

У виконанні робіт, пов’язаних із запобіганням НС і реагуванням на них, можуть брати участь добровільні громадські об’єднання за наявності у представників цих об’єднань відповідного рівня підготовки, підтвердженому в атестаційному порядку.

Залежно від масштабів і особливостей НС, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функціонування ЄДСЗР:

1. режим повсякденної діяльності – при нормальних виробничо-промислові, радіаційній, хімічній, біологічній, сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній ситуації (за відсутності епідемії, епізоотії та епіфітотії);

2. режим підвищеної діяльності – при істотному погіршенні виробничо-промислові, радіаційній, хімічній, біологічній, сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній ситуації (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення НС);

3. режим діяльності у НС – при реальній загрозі виникнення НС і реагування на них;

4. режим діяльності у надзвичайному стані – запроваджується в Україні або на окремих її територіях у порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про надзвичайний стан».

Надзвичайний стан – це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом „Про надзвичайний стан” обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов‘язки.

Мета введення надзвичайного стану:

• якнайшвидша нормалізація обстановки,

• відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб,

• нормальне функціонування конституційних органів влади,

• органів місцевого та регіонального самоврядування та інших інститутів громадського суспільства.

Умови введення надзвичайного стану:

• стихійне лихо, аварія, катастрофа, епідемія тощо, що створює загрозу життю та здоров’ю людей;

• масові порушення правопорядку, що супроводжуються насильством;

• блокування або захоплення окремих особливо важливих об’єктів;

• спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;

• посягання на територіальну цілісність держави, що загрожує зміною її кордонів;

• необхідність відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.