Р

Автоматичних засобів пожежогасіння.

Приймальних станцій пожежної сигналізації;

Сигнали від датчиків надходять до:

ис. 9. Схема прийому сигналів про пожежу

2. РАДІАЦІЙНА БЕЗПЕКА, ХАРАКТЕР ДІЇ РАДІАЦІЇ НА ЛЮДИНУ

Іонізуючі випромінювання – квантове (електромагнітне та корпускулярне) випромінювання, під впливом якого із нейтральних атомів утворюються іони.

.

Радіація – це властивість деяких хімічних речовин випромінювати елементарні частинки. Такі хімічні речовини називаються радіоактивними.

Рис. 10 Види іонізуючого випромінювання

Випромінювання елементарно заряджених частинок засновується на властивості розчеплення важких ядер радіоактивних речовин на уламки, та утворення із цих уламків більш легких ядер радіоактивних речовин. В подальшому знов утворені таким чином легкі ядра мають також властивість щодо послідуючого їх розчеплення, та утворення на їх місці знову ж таки більш простіших за них ядер радіоактивних речовин. При цьому, процес розчеплення радіоактивних ядер супроводжується визволенням з них значної кількості енергії, під впливом якої і здійснюється випромінювання у навколишнє середовище елементарно заряджених частинок. Саме це явище і прийнято називати радіацією.

Ядра, що підвернені процесу розчепленню, називаються радіоактивними, а ті ядра що не підлягають такому процесу – називаються стабільними. Всього із 1300 відомих різновидностей ядер більше ніж 1000 являються радіоактивними.

Розрізняється два види розчеплення ядер: природнє та вимушене.

Джерела виникнення радіоактивного випромінювання

Ядерні вибухи, аварії на АЕС, аварії на транспорті при транспортирові радіоактивних речовин; медицина; підприємства, які використовують радіоактивні речовини; годинники з циферблатом, який світиться; повітряний транспорт; різні електроприлади; детектори диму; антистатичні щітки та ін.

Час плину розпаду

Ядра деяких радіоактивних речовин мають дуже довгий термін життя (більше ніж 10⁸ років) і тому вони ще не встигли повністю розпастися за час існування нашого Всесвіту. Так, період напіврозпаду Урану-235 складає 713 млн. років, а Плутонію-239 – більше 24 тисячоліть. Всього в природі існує близько 20 таких ізотопів.

У навколишнє середовище під час розпаду ядер радіоактивних речовин випромінюються:

а) в процесі природнього розчеплення радіоактивних ядер:

• альфа-частинки (α-частинки);

• бета-частинки (β-частинки);

• гама-промені (γ), породжені випромінюванням α і β-частинок;

б) в процесі вимушеного розчеплення радіоактивних ядер:

• потік нейтронів (n);

• гама-промені (γ), що породжені розповсюдженням нейтронів (n).

Однією із найважливіших характеристик радіоактивних випромінювань є проникаюча здібність, яка характеризує вражаючі властивості цих випромінювань. Вона залежить від виду і енергії випромінювання, та від щільності середовища, через яку проникає дане випромінювання.

Альфа-частинки (α-частинки) уявляють собою потік важких ядер гелію. Вони, в порівняні з іншими елементарними частинками, мають значну масу, і тому випромінюються з ядер атомів зі швидкість близькою до 20000 км/сек. При зіткненні з зустрічними частинками середовища їх швидкість швидко знижується, в результаті чого α-частинки пробігають в повітрі всього 7–9 см. В іншому середовищі їх шлях пробігу ще менший. Наприклад, звичайний листок паперу повністю поглинає всі α-частинки.

Бета-частинки (β-частинки) становлять потік легких електронів, а від того вони мають початкову швидкість близьку до швидкості світла. Тому їх проникаюча здібність більша ніж у α-частинок. Швидкі β-частинки пролітають в повітрі до 20 м, у воді – до 2,6 см, а в свинцю – до 0,3 см.

Гама-промені (γ-промені) за своїми властивостями східні з рентгенівськими променями. Вони розповсюджуються зі швидкістю світла та мають виключно велику проникаючу здібність. Щоб послабити вдвічі потік γ - променів потрібний шар сталі товщиною 1,8 см, а їх довжина пробігу в повітрі становить сотні метрів.

Потік нейтронів (n) виникає під час вимушеного розчеплення ядер радіоактивних елементів в результаті ланцюгової ядерної реакції при ядерному вибухові. Це ті нейтрони які в момент ядерного вибуху вийшли за межі критичної маси і не приймають участі в подальшій ланцюговій реакції ядерного розчеплення.

Такі нейтрони здатні розповсюджуватися у повітряному просторі на відстань до 3 км, а їх рух знову ж таки супроводжується утворенням гама-променів (γ-променей).

В залежності від дії променів розрізняються проникаюча і наведена види радіації:

Проникаюча радіація – це потік α-, β-частинок, нейтронів (n) та гама-променів (γ), які пронизують людину та іонізують її тіло.

Наведена радіація – це утворення радіоактивності в ґрунті та інших предметах, на які діяла проникаюча радіація, в наслідок чого ці предмети самі стають радіоактивними.

При наведеній радіації утворюються головним чином такі радіоактивні ізотопи як Mn-56m, Al-28, Na-24.