Складові частини здорового способу життя:
Здоровий спосіб життя складається з чотирьох категорій:
економічної (рівень життя);
соціологічної (якість життя);
соціально-психологічної (стиль життя);
соціально-економічної (устрій життя).
Рівень культури.
Здоров’я в iєрархiї потреб посідає 1 місце.
Мотивація.
Зворотні зв’язки.
Установка на довге здорове життя.
Навчання здоровому способу життя.
Суттєвий вплив на здоров’я людини справляє певний психічний стан.
Для вирішення проблеми збереження здоров’я та працездатності людини, продовження ii життя в масштабах держави створена система охорони здоров’я (СОЗ).
Однією із стратегій системи охорони здоров’я є здійснення так званої первинної профілактики, яка є масовою та ефективною.
ПСИХОЛОГІЧНА НАДІЙНІСТЬ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ РОЛЬ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ БЕЗПЕКИ. ПСИХОТИПИ ЗА РЕАКЦІЄЮ ЛЮДЕЙ НА НЕБЕЗПЕКУ
Людина як жива істота має дві найхарактерніші складові: організм і психіка.
Що ж являє собою організм людини? Це сукупність тілесних (соматичних) i фiзiологiчних систем: нервової, опорно-рухової, серцево-судинної, кровообігу, травлення, дихання, сенсорної та iн.
Психіка людини – це здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі почуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу. Отже, психіка є суб’єктивним відображенням об’єктивного світу.
ПСИХІКА – це властивість нервової системи, завдяки якій:
здійснюється зв‘язок із зовнішнім світом;
координується робота всього організму;
організм діє у відповідь на подразнення сигналів (рефлекс).
Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ: Психічні процеси – це короткочасні процеси отримання, переробки інформації та обміну нею (відчуття, сприйняття, пам’ять і мислення, емоції, воля тощо). Психічні стани відображають порівняно тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес). Психічні властивості – сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо). Однією з найважливіших систем людини е нервова система, що пов’язує мiж собою всi системи i частини тiла в єдине ціле. НЕРВОВА СИСТЕМА нервова система складається з: центральної і вегетативної (периферійної).
Центральна нервова система бере участь у прийомi, опрацюваннi та аналiзі будь-якої інформації, що надходить iз зовнiшнього i внутрiшнього середовищ.
Головний мозок людини – самий досконалий орган живої природи. Він містить 20 млрд. клітин і 300 млрд. міжклітинних з’єднань. Головний мозок керує діяльністю всього організму людини, це центр нервової системи, мислення, волі і почуттів. Він складається із двох півкуль: лівої та правої.
Встановлено, що функція лівої півкулі – оперування вербально-знаковою інформацією, читання, рахунок, тим часом як функція правої півкулі – це оперування образами, орієнтування у просторі, розрізнення музичних тонів, розпізнання складних предметів, продукування сновидінь.
Рівні розвитку нервової системи визначають такі типи поведінки людини: 1. Інстинктивна поведінка – це дії, вчинки, які успадковуються видом “Homo sapiens”.
2. Поведінка за навичками – це дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань.
3. Свідома поведінка – найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах.
У всіх учасників екстремальної ситуації включаються механізми психологічного захисту, що проявляється в різних типах реагування. У перші години і добу після катастрофи у людей, в тому числі і тих, які не потерпіли, виникають наступні стани:
збудження, яке проявляється насторогою, вразливістю, тривогою, яка у частини людей переростає в страх, жах і панічний стан;
гальмування, яке проявляється зниженням розумової і рухової активності, відчуженням, у окремих людей – ступором;
перехідні стани – розгублення, здивування, нерозуміння, істерика.
Паніка – це почуття страху, що охопило групу людей, що потім передається оточуючим і переростає в некерований процес. У людей різко підвищується емоційність сприйняття подій, які відбуваються навколо, знижується їх відповідальність за свої вчинки. Людина не може розумно оцінювати свою поведінку та реальну обстановку.
Поведінка людей в екстремальних ситуаціях поділяється на дві категорії: 1. Раціональна, адаптивна поведінка людини з психічним контролем і управлінням емоційним станом поведінки.
2. Нераціональна поведінка, що має негативний, патологічний характер, відрізняється відсутністю адаптації до обстановки, та є небезпечною для оточуючих. Така поведінка, як правило, збільшує число жертв і дезорганізує громадський порядок.
ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ ОТОЧЕННЯ НА ЛЮДИНУ. ПРОФЕСІЇ ПІДВИЩЕНОГО РИЗИКУ
На поведiнку людини та його безпеку у небезпечнiй ситуації впливає його психiчний i фiзичний стан. Стан тривоги сприяє більш швидкому виявленню небезпеки, а стан втомленостi, навпаки, знижує можливості людини виявляти i протидіяти ii. Здатність людини протидіяти небезпеці залежить i вiд професійних якостей та досвiту.
Стрес – це стан психічної напруженості людини, зумовлений процесом життєдіяльності внаслідок високого рівня емоційної напруги, необхідності подолання перешкод. Це захисна реакція організму на зовнішні надзвичайні подразники і ситуації тривалих негативних емоцій, яка супроводжується підвищеним серцебиттям, виснаженням і зривом адаптаційних імунних систем та іншими фізіологічними змінами в організмі. У початковій стадії стрес здійснює позитивний вплив – підвищуються енергетичні можливості людини. Небезпечним є перехiд стресу в дистрес.
На людину постiйно дiє безперервний потiк зовнiшнiх подразникiв, а також різноманітна iнформацiя про процеси, якi вiдбуваються всередині організму. Сприйняти цю iнформацiю i правильно зреагувати на велику кiлькiсть дiй людині надають можливiсть органи вiдчуттiв (аналiзаторiв, аферентних систем, сенсорних систем).
РЕФЛЕКСИ – адекватна дія організму на подразник. Рефлекси бувають:
* безумовні – вроджені;
* умовні – набуті в результаті неодноразових повторень різних дій.
АНАЛIЗАТОРИ – це сукупнiсть взаємодіючих утворень периферичної i центральної нервової системи, якi здiйснюють сприймання та аналiз інформації про явища, що вiдбуваються як у навколишньому середовищi, так i всерединi самого органiзму.