Психофiзичний закон Вебера-Фехнера :

S = C lg I ,

S – iнтенсивнiсть (або сила) вiдчуття;

I – величина діючого подразника;

С – коефіцієнт пропорцiйностi.

Основний психофiзичний закон фізіології Вебера-Фехнера: iнтенсивнiсть вiдчуттiв пропорцiйна логарифму iнтенсивностi подразника.

Мінімальні значення звукового тиску та інтенсивності звуку, які сприймаються органом слуху людини як звук називають порогом чутливості. На частоті 1000 Гц мінімальне значення звукового тиску Р = 2×10‾⁵ Н/м², а мінімальна інтенсивність звуку при нормальних атмосферних умовах І = 10‾¹² Вт/ м² (звук писку комара).

Звуковий тиск Р = 2×10² Па, або І= 10² Вт/ м² – це максимальна сила звуку, яку ледве витримує і відчуває біль, називають порогом відчуття болю.

Таблиця 1.

Рівні сили звуку (шуму) від окремих джерел, що його утворюють

Джерело шуму	Рівень звук (шуму), Дб
Шелестіння листя	10
Тікання кишенького годинника на відстані 1м	20
Шепіт на відстані 1м	30
Шепіт на відстані 0,3 м	40
Спокійна розмова на відстані 1м	50
Шум автомобіля	60
Вуличний шум міста	70
Шум верстатів - автоматів	80
Гучний крик на відстані 1м	90
Концерт рок - групи	100-110
Відбійний молоток	110
Літак на старті	120
Ракети на старті	140 і більше

Вплив шуму на організм людини:

• втрата чи погіршення слуху;

• порушення процесів вищої нервової діяльності (втомлюваність, загальна слабкість, роздратованість, апатія, послаблення пам’яті, погану розумову діяльність)/

Шум до 50 Дб не впливає негативно на людину, 50-60 Дб може викликати психологічний вплив, 65-90 Дб можливий фізіологічний вплив, 90 Дб та вище – функціональні порушення в органах та системах організму людини, 120 Дб – можливий розрив барабанних перетинок.

За тривалої дії шуму в людини знижується гострота слуху, змінюється кров’яний тиск, послаблюється увага, зростає витрата енергії за однакового фізичного навантаження, виникає підвищене нервове збудження.

Вимірювання шуму.

Основним приладом для вимірювання шуму є шумомір.

На основі даних про особливості впливу шуму на організм людини проводять гігієнічне нормування його параметрів. Шум нормується ГОСТом 12.1.003-83 «Шум. Загальні вимоги безпеки» та «Санітарні норми виробничого шуму на робочих місцях» №3223 від 12.03.1985 та ДСН 3.3.6-037-99 «Державні санітарні норми виробничого шуму ультразвуку та інфразвуку». Основою нормування є обмеження звукової енергії, яка діє на людину протягом робочої зміни, значеннями, безпечними для її здоров’я і працездатності.

Заходи захисту від шуму

• Зменшення шуму в джерелі виникнення;

• Звукоізоляція;

• Звукопоглинання;

• Архітектурно-планувальні заходи;

• Заходи індивідуального захисту.

Вібрація – механічні коливання твердого тіла. Вібрацією вважається коливання механізмів, машин, будівель і споруд з довжиною хвилі λ до декількох мм і частотою f до 20 Гц. Вібрація з частотою понад 20 Гц супроводжується шумом (звуком). Нормативний документ – ГОСТ 12.1.012- 90 «Вибробезопасность. Общие требования».