Негативні фактори техногенних небезпек

Усі негативні фактори поділяють на: вражаючі, шкідливі та небезпечні

Під вражаючими факторами розуміють такі чинники життєвого середовища, які за певних умов завдають шкоди як людям, так і системам життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків. За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути (Згідно з ГОСТ 12.0.003-74 „Небезпечні і шкідливі виробничі чинники”):

• фізичні, в тому числі * енергетичні (ударна повітряна чи водна хвиля, електромагнітне, акустичне, іонізуюче випромінювання, об'єкти, що рухаються з великою швидкістю або мають високу температуру тощо),

• хімічні (хімічні елементи, речовини та сполуки, що негативно впливають на організм людей, фауну та флору, викликають корозію, призводять до руйнації об'єктів життєвого середовища),

• біологічні (тварини, рослини, мікроорганізми),

• соціальні (збуджений натовп людей),

• психофізіологічні (фізичні перенавантаження – статичні та динамічні; нейропсихічні перенавантаження – розумове перенавантаження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перенавантаження).

Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони в деяких випадках (наприклад, в охороні праці) поділяються на шкідливі та небезпечні.

Шкідливими факторами прийнято називати такі чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захворювання.

Небезпечними факторами називають такі чинники життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті.

Негативні фактори техногенних небезпек

Механічні фактори характеризуються кінетичною, потенціальною енергією і механічною дією на людину: елементи, що рухаються та крутяться, шум, вібрація, ударна хвиля, прискорення, гравітаційне тяжіння, статичне напруження, дим, туман, пил у повітрі, аномальний барометричний тиск та ін.

Шум – це сукупність різних за тоном та силою звуків, що виникають при коливних рухах різних тіл та передаються в повітряному просторі.

Джерела шуму в навколишньому середовищі можна розділити на дві великі групи:

- внутрішні.

- зовнішні

Види шуму:

• механічного походження;

• аеродинамічного походження;

• гідродинамічного походження;

• електромагнітного походження.

Одиниця рівня сили звуку – бел (Б). Оскільки орган слуху людини спроможний розрізняти зміни рівня сили звуку на 0,1 Б на практиці частіше використовується децибел (дБ) – десята частина бела (Б),

Основними фізичними характеристиками звуку є:

• частота/(Гц),

• звуковий тиск Р(Па),

• інтенсивність або сила звуку І (Вт/м2),

• звуко­ва потужність  (Вт).

Частота звуку визначається кількістю коливань пружного середовища за одини­цю часу і вимірюється в герцах (1 Гц – це одне коливання за секунду). За частотою звукові (акустичні) коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові, з частотою коливання менше ніж 20 Гц; звукові (сприймаються органом слуху людини) – від 20 до 20 000 Гц; ультразвукові – більше ніж 20 000 Гц. В свою чергу звуковий діапазон прийнято підрозділяти на низькочастотний – до 400 Гц, середньочастотний – 400–1000 Гц, високочастотний – більше 1000 Гц.

Інфразвук. Область коливань, нечутна для людини. Звичайно верхньою границею інфразвукової області вважають частоти 16-25 Гц. Нижня границя інфразвуку невизначена.

Джерелом інфразвуку є грім, вибухи, гарматні постріли, землетруси.

Захист від інфразвуку являє собою серйозну проблему.

Ультразвук знаходить широке застосування у металообробній промисло­вості, машинобудуванні, металургії тощо. Частота застосовуваного ультразвуку від 20 кГц до 1 мГц, потужності – до кількох кіловат.

Ультразвук справляє шкідливий вплив на організм людини. Ультразвук може діяти на людину як через повітряне середовище, так і через рідке або тверде (контактна дія на руки).