2.1 Економіко-статистичний аналіз туристичної індустрії світу

Туристичний продукт як комплекс туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб туриста під час його подорожі, виступає основним товаром на туристичному ринку.

Оскільки туристичний продукт являє собою комплекс туристичних послуг, то існують різні структури, які забезпечують приймання та обслуговування туристів (готелі, туристичні комплекси, кемпінги, мотелі, пансіонати, підприємства харчування, транспорт, установи культури, розваг, спорту, оздоровлення, рекреації і т.п.). Сукупність таких структур є туристичною індустрією.

Усі підприємства туристичної індустрії, реалізуючи свої послуги туристам безпосередньо або через туристичних операторів (агентів), одержують доход як джерело відшкодування витрат та отримання прибутку.

У ринковій економіці діяльність підприємств туристичної індустрії аналогічно іншим сферам діяльності орієнтується на попит потенційних туристів. Виготовляти туристичні послуги, не знаючи споживчого попиту, означає марнувати ресурси. Тому планування обсягів реалізації туристичного продукту (окремих туристичних послуг) виступає вихідним моментом процесу економічного управління суб'єктом підприємництва в туризмі. Це означає, що плануванню виробничо-обслуговуючої та фінансової діяльності підприємства туристичної індустрії має передувати вивчення ринку й обґрунтування планів реалізації туристичного продукту (послуг).

Обсяг реалізації турпродукту характеризує соціально-економічний розвиток країни (регіону), виступає індикатором рівня доходів та якості життя населення, а для підприємницьких структур є умовою одержання прибутку і внутрішнім джерелом інвестиційних ресурсів, тобто фактором забезпечення саморозвитку.

Виручка від реалізації турпродукту по-іншому називається доходом від основної діяльності в туризмі. Вона визначається обсягом проданого туристичного продукту в грошовому (вартісному) вираженні.

Надходження валюти в відсотках розподіляються так: в європейські країни - 62,4 %, країни Північної Америки - 16,4 %, Латинської Америки -11,7 %, африканські країни - 2,5 %, Ближній Схід - 2,5 %, Азію та Австралію - 4,5 %. В багатьох країнах світу туризм є однією з найбільш пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 20-45%, а надходження від іноземного туризму є основним джерелом отримання валюти. Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства, таких як будівництво, зв'язок, харчова промисловість, сільське господарство, торгівля, виробництво товарів народного споживання та інші. Цей бізнес приваблює підприємців з багатьох причин: невеликі стартові інвестиції, зростаючий попит на туристичні послуги, високий рівень рентабельності та мінімальний термін окупності витрат.

Вплив туризму на економіку країни перебування можна дослідити за допомогою оцінки прямого і побічного впливу. Оцінка економічного впливу туризму ґрунтується на витратах туристів. Тут важливо розглядати різні аспекти економіки, які відчувають на собі вплив витрат туристів. Розрахунок економічного впливу цих витрат проводиться за допомогою мультиплікатора. Оскільки місцеві підприємства залежать від інших підприємств-постачальників, будь-які зміни витрат туристів у туристичній місцевості приведуть до змін на виробничому рівні економіки, доходів, зайнятості. Мультиплікатор туризму - це відношення змін одного з ключових економічних показників (виробництво, зайнятість, дохід) до змін витрат туристів. Це певний коефіцієнт, на який повинні множитись витрати туристів.

Якщо схематично розглянемо туристичні витрати, то побачимо, що основні з них, в першу чергу, ідуть на туристичні підприємства, які безпосередньо обслуговують туристів. Частина цих коштів виходить з економічного обігу на оплату імпорту товарів і послуг, які споживаються на місці перебування і ці кошти в подальшому не відіграють ролі в економічній діяльності території. Решта грошей використовується на придбання місцевих товарів та послуг, покриття власних витрат на енергоносії, оплату праці, податків та інше. В кожному циклі витрат частина коштів накопичується, частина сплачується державі у вигляді податків і вони перестають обертатись в економіці тієї чи іншої території.

20-25 % коштів витрачаються туристами в певній місцевості чи країні на додаткові послуги, сувеніри, транспорт та інше, з яких частина продовжує циркулювати в місцевій економіці - решта переходить до держави та осідає у місцевих жителів у вигляді накопичень [6; Рисунок Б.1].

Туризм відноситься до найбільш привабливих напрямів інвестиційної діяльності. Серед всіх існуючих сфер діяльності туризм вважається однією з найбільш прибуткових. Не секрет, що люди, відправляючись у відпустку, на приємний відпочинок грошей не шкодують. Саме це є причиною високої прибутковості туристичного бізнесу, а отже і інвестиційного прибутку в цю сферу.

Інвестиції в туризм включають в себе не тільки вкладення коштів у готельний бізнес, а й у широкий спектр різноманітних послуг, пов'язаних зі сферою відпочинку.

Це інвестування і в підприємства харчування з національною, місцевою або якоюсь іншою кухнею; сюди відносяться і інвестиції в торгові підприємства, що реалізують різноманітні товари, сувеніри та інші нагадування про відпочинок; також відносяться і інвестиції широкого спектру послуг (від масажу до екскурсій), які надаються відпочивальникам. Таким чином, при здійсненні інвестування в туристичний бізнес, є можливість вибирати собі найбільш привабливий напрям вкладень коштів.

Поширені вкладення капіталу в туристичні агентства. За великим рахунком, такі агентства не можна віднести до сфери туристичної діяльності, тому що вони на взаємовигідних умовах допомагають клієнтам підібрати відповідне місце для відпочинку, і, при цьому, ніякої безпосередньої участі у розважальній програмі не приймають. Але, незважаючи на це, даний вид бізнесу також заслуговує на увагу з точки зору вигідного інвестування.

За минулий рік загальна кількість коштів, які були вкладені в усьому світі в туристичний бізнес, збільшилася на 22%. Це свідчить про те, що дана сфера діяльності, яка також була схильна до впливу світової економічної кризи, вже починає відновлюватися. Хоча таке відновлення і відзначається не у всіх країнах, але, в цілому, загальні тенденції саме такі.

Слід зауважити, що отримання прибутку від інвестування в туристичну сферу носить сезонний характер. Це пов'язано з тим, що велика частина туристів, все ж краще відпочиває влітку, і саме в цей період курорти максимально наповнюються туристами. В інші сезони переважна частина туристичної інфраструктури залишається незатребуваною. Тому при інвестуванні в сферу туризму необхідно враховувати і сезонні особливості розвитку туризму.

Крім того особливу увагу слід звертати на розвиток і якість транспортної системи. Так як без неї у туристів можуть виникнути деякі складності з пересуванням, а це може призвести і до зниження інтересу до поїздки. Даний аспект теж необхідно враховувати.

У зв'язку з цим інвестування в нові напрямки туристичного бізнесу може бути пов'язано з деякими ризиками. Але якщо такі ризики виправдані, то інвестор, все ж таки отримає відчутний прибуток від своїх інвестицій у туризм.

Функціонування підприємства супроводжується безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства.

Основні завдання фінансової діяльності такі: вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу підприємства і напрямків його використання з метою забезпечення стабільно високої прибутковості, балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів, підтримування належної ліквідності та своєчасності розрахунків.

Головний зміст фінансової діяльності туристичного підприємства полягає в належному забезпеченні фінансування.

В багатьох країнах і регіонах туризм є основним джерелом прибутків. За чисельністю працівників індустрія туризму також стала однією з найбільших у світі - в ній зайнято понад 260 млн. чол., тобто кожний 10-й працюючий. Надходження з туристичних подорожей у світовому масштабі становлять понад 500 млрд. доларів США щорічно. Найбільші прибутки отримують країни Західної Європи та США.

Туризм є вагоме джерело створення робочих місць, і, за прогнозами, впродовж наступних п'яти років у світі створюватиметься 2500 нових робочих місць щодня. Це одна з небагатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не призводить до скорочення працюючого персоналу. Це має важливе значення, оскільки, поглинаючи більше робочої сили, туризм зменшує соціальну напругу в суспільстві. Крім того, світовий досвід показує, що індустрію туризму можна розвивати і в період економічних криз, що має важливе значення для країн Східної Європи. Витрати на створення одного робочого місця тут в 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу в 4 рази вища, ніж в інших галузях господарства. Прикладом можуть бути такі країни, як Аргентина, Бразилія, Мексика, Єгипет, Туніс, Перу та інші [6].

Отже, туристична індустрія це одна з найбільш динамічних галузей, що швидко розвиваються в світовому господарстві. Туризм входить до трьох найбільш експортних галузей, поступаючись нафтовидобувній промисловості й автомобілебудуванню. На даний час туризм є найрентабельнішою сферою світового господарства. Основу розвитку туристичної індустрії формують такі суттєві моменти:

- збільшення частки в'їзного туризму;

- зменшення диспропорції між ресурсним забезпеченням і ступенем його використання;

- пропагування національного туристичного продукту;

- державна підтримка вітчизняного туризму [6].