- •1. Сфера застосування
- •2. Вимоги до порядку викладення курсової роботи (проекту)
- •2.1. Загальні положення
- •2.2. Структура робіт Роботу умовно поділяють на:
- •2.3. Вимоги щодо структурних елементів робіт
- •2.4. Графічні матеріали
- •3. Правила оформлення РобІт
- •3.1. Загальні положення
- •3.2. Скорочення
- •3.3. Переліки
- •3.4. Позначення фізичних величин та одиниць фізичних величин
- •3.5. Числові значення
- •3.6. Нумерація
- •3.7. Таблиці
- •Назва таблиці
- •3.8. Формули та рівняння
- •3.9. Ілюстрації
- •3.10. Додатки
- •3.11. Список використаних джерел
- •Приклад оформлення титульного аркуша курсової роботи (проекту) міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •А.2 приклад оформлення титульного аркуша кваліфікаційної роботи міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Б.1 Приклад складання реферату українською мовою реферат
- •Б.2 Приклад складання реферату англійською мовою abstract Qualification work: 39 pages, 5 pictures, 6 tables, 2 applications, 18 sourses.
- •Зразок оформлення змісту роботи
- •Зразок оформлення переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів
- •Зразки оформлення таблиць
- •Визначення додецилсульфату (ддс) у модельних розчинах
- •Перелік підприємств - виробників сметани в Україні
- •Зразки оформлення рисунків
- •Приклади оформлення бібліографічного опису в списку використаних джерел
3.8. Формули та рівняння
При використанні формул та рівнянь необхідно дотримуватися наступних правил.
Найбільші, а також довгі та громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Короткі, однотипні формули, які відокремлені від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.
Рівняння і формули, що розміщують на окремих рядках, повинні бути відокремлені від тексту. Вище і нижче кожної формули залишають інтервал, що становить не менше одного рядка.
Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.
Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:
а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово;
б) цього потребує побудова тексту, що передує формулі.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.
Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починається з абзацу словом «де» без двокрапки.
Наприклад: «При однобічних границях допуску (SU чи SL) відносне середньо - зважене відхилення CP визначається наступних виразів:
CP = або CP = , (3.1)
де – вибіркове середнє;
s – вибіркове стандартне відхилення».
Переносити формулу або рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. При перенесенні на знакові операції множення застосовують знак «Î».
Формули (або рівняння), що йдуть одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою або крапкою з комою.
Наприклад:
CP = , (3.2)
CP = . (3.3)
Формули або рівняння повинні приводитися в тексті тільки один раз. В подальшому на них необхідно давати посилання. Наприклад, «За рівнянням (1.2)».
3.9. Ілюстрації
Ілюструють роботи, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації.
Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів, вирівнюючи по центру. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).
Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:
– найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис»);
– порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами;
– тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;
– експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.
Приклад:
Рис. 1.24. Схема розміщення елементів касети:
1 – розмотувач плівки;
2 – сталеві ролики;
3 – привідний валик;
4 – опорні стояки.
Основними видами ілюстративного матеріалу є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.
Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис.3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».
Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. У роботах слід застосовувати лише штрихові ілюстрації й оригінали фотознімків. Фотознімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандартні аркуші білого паперу формату А4.
Зразки оформлення рисунків наведено у додатку К.