Дидактичне вчення

Зміст освіти - ПАНСОФІЯ - знання всього, всезагальна мудрість у якій:

1. „Було б перераховано по порядку все, що будь-коли існувало й існує, щоб ніщо не вислизнуло від пізнання”.

2. „Було б обміряно та наочно представлено співвідношення всіх речей як до цілого, так і одне до одного”.

3. „Нарешті, все було б зважено і з очевидністю доведено з метою знання точної істини щодо всіх речей”.

Принципи навчання
Свідомість і активність	1) розуміння сутності речей, 2) активність учнів у навчальному процесі як засіб пізнання речей і як засіб морального виховання (розвитку працелюбності та запобігання лінощам); 3) використання знань на практиці.
Наочність („золоте правило дидактики”	„Школи повинні надавати все власним відчуттям учнів так, щоб вони все бачили, чули, сприймали на дотик, нюх, смак - все, що вони можуть і повинні бачити, чути тощо, вони позбавлять таким чином людську природу від численних помилок і галюцинацій...” „Спостереження власними очима заміняє собою доказ”
Послідовність і систематичність	встановлення точного порядку навчання в часі; ' відповідність навчання рівню знань учнів; все має вивчатися послідовно від початку до кінця: а) початок повинен бути глибоким, б) все наступне повинно засновуватися на попередньому, в) все має йти у неперервній послідовності, г) виконувати все необхідно без запізнень; всьому навчати, вказуючи на причини
Вправи на міцне засвоєння знань	вправи у: а) почуттях, б) розумі, в) пам’яті, г) історії, д) стилі, є) мові, є) голосі, ж) доброчинностях, з) благочесті Нічого не треба заучувати крім того, що добре зрозуміло.

Методи навчання аналіз, синтез, порівняння, протиставлення, спостереження, змагання, вправи. Вимоги до методів: Успішність, легкість, стислість, ґрунтовність

Класно-урочна система навчання Провідні ознаки Твердий незмінний склад учнів з приблизно однаковим рівнем розвитку в одному класі. Чітко визначений час занять та розподіл часу на уроці. Послідовне чергування одне з одним занять та перерв. Використання фронтальних групових та індивідуальних форм організації навчального процесу. Структура уроку Початок: відновлення у пам’яті вивченого напередодні, опитування і створення цілеспрямованої уваги. Продовження: показ, сприйняття, роз’яснення.. Закінчення: вправи, оволодіння, використання.

Моральне виховання в педагогічній системі Я.А.Коменського

Навчись спочатку добрій вдачі, а потім - мудрості, бо без першої важко придбати останню. (Сенека) (Епіграф до статті Я.А.Коменського „Правила поведінки”)

Кардинальні моральні доброчинності: мудрість, мужність, поміркованість, справедливість.

Принципи морального виховання.

1. Природовідповідність.

2. Гуманізм, що передбачає виховання: а) людяності, б) патріотичних почуттів та поваги до інших народів, в) працелюбності, г) правдивості, чесності та інших благородних почуттів.

3. Цілісний і гармонійний розвиток особистості: одночасно розвивати і голову, і серце, і руку, і волю, і пам’ять, і майстерність, і мужність, і почуття прекрасного.

4. Зв’язок виховання з життям суспільства.

5. Запобігання хибним впливам, оскільки викорінювати погане тяжко, іноді неможливо.

Методи морального виховання

1. Особистий приклад батьків, учителів, духовних пастирів, керівників держави.

2. Повчання: бесіди, проповіді, книги, легенди, казки, байки, масові видовища, театральні вистави, диспути.

3. Вправи: ігри, виховуючі ситуації, залучення до праці.

4. Заохочення: похвала, оцінка, подарунки.

5. Покарання. Дві ступені: 1) догана, 2) биття різками, рукою. Причина: богохульство, впертість, брехня, зловмисний поганий вчинок, неповага до старших, дружба з поганими людьми.

Дисципліна у навчанні та вихованні

1. Умова навчання і виховання.

2. Уособлення організованості і тому вона є предметом виховання.

3. Засіб навчання.

4. Метод виховання.

Вчення про вчителя

Якості хорошого вчителя

• Сумлінне ставлення до своєї діяльності, відповідальність за неї.

• Працелюбність.

• Ентузіазм, енергійність.

• Чуйність

• Висока моральність, чесність.

• Освіченість та постійне прагнення до збагачення своїх знань та досвіду.

• Служіння взірцем для своїх учнів

• Уважне, турботливе ставлення до учнів.