24

ВСТУП

Перебіг професійного становлення особистості залежить від багатьох чинників. Чи не найсуттєвіше значення серед них має сформованість поведінки подолання різноманітних життєвих труднощів як виняткового, так і повсякденного ситуативного характеру. Останнім часом дослідженню поведінки подолання (копінгу) приділяється багато уваги, особливо у контексті її зв’язку з механізмами психологічного захисту, адже від того, наскільки доцільно і раціонально застосовуваними будуть копінгово-захисні патерни залежить повнота та якість професійної самореалізації особистості.

Для забезпечення емоційної стабільності при подоланні складних життєвих ситуацій людина використовує різноманітні способи подолання, що включають захисні механізми психіки та копінг-стратегії. Вибір стратегії обумовлюється особистісними характеристиками та здобутими навичками здолання стресу. Студенти-психологи, зокрема, складають особливу групу, яка здобуваючи професіональну освіту отримує навички ефективної поведінки в емоційно нестабільних ситуаціях.

Об’єкт даного дослідження – феномен долаючої поведінки.

Предмет дослідження – тип захисних механізмів студентів-психологів та вибір ними копінг-стратегій.

Мета дослідження полягає в розкритті взаємозв’язку захисних механізмів і копінг-стратегій особистості у процесі професійно-особистісного становлення.

Завдання:

1. здійснити теоретичний аналіз проблеми ролі механізмів психологічного подолання в процесі становлення особистості;

2. підготувати і провести емпіричне дослідження з вивчення особливостей взаємозв’язку механізмів психологічного захисту та копінг-стратегій студентів-психологів;

3. провести кількісний та якісний аналіз результатів дослідження.

Теоретично-методологічною основою дослідження виступили роботи А.В. Лібіної, Р. Лазаруса, З.Фрейда.

Використані методики: “Діагностика типологій психологічного захисту” (Р. Плутчик в адаптації Л.І. Вассермана, О.Ф. Єришева, Є.Б. Клубової та ін.), “Копінг-поведінка в стресових ситуаціях” (С. Норман, Д.Ф. Ендлер, Д.А. Джеймс, М.І. Паркер; адаптований варіант Т.А. Крюкової).

РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТЬ “ЗАХИСНІ МЕХАНІЗМИ” ТА “КОПІНГ-СТРАТЕГІЇ”

У розділі представлено результати теоретичного дослідження феномену долаючої поведінки особистості, а саме захисних механізмів та копінг-стратегій. Наведено основні результати сучасних емпіричних досліджень із вказаної теми.

Життя сучасної людини переповнене складними ситуаціями пов’язаними з вибором адекватного способу вирішення різних життєвих труднощів, психологічних проблем та конфліктів з оточуючими, а також із врегулюванням можливих криз – від особистісних до економічних. Кожна людина стикається з необхідністю вирішення складних психологічних проблем протягом всього життя. На сьогодні вивчення складних буденних ситуацій стало, як ніколи, актуальним завдяки розвитку диференціальної психології. Від того, яким засобам вирішення життєвих труднощів людина надає перевагу залежить психологічне, психосоматичне та соціальне благополуччя як окремої людини так і суспільства загалом. Оволодіння успішними засобами подолання труднощів є надзвичайно актуальним у процесі професійного становлення майбутніх психологів.

В універсальній класифікації взаємодії людини з життєвими труднощами копінг-стратегії та стратегії психологічного захисту диференціюються залежно від специфіки організації зусиль відносно кінцевого результату. Стратегії подолання сфокусовані на вирішення труднощів. Захисними ж є стратегії, які відхиляються в той чи інший бік від вирішення актуальної проблемної ситуації.

Вперше захисні механізми були представлені й описані З. Фрейдом, а пізніше їх спеціальне вивчення здійснила А. Фрейд [12]. Захисні механізми – це прийоми опрацювання інформації, за допомогою яких особистість захищається від внутрішнього та зовнішнього напруження. Захисні механізми дають змогу виключити реальність (заперечення), уникнути реальності (витіснення), перевизначити реальність (раціоналізація), надати реальності протилежного значення (реактивне утворення). Захисні механізми виносять внутрішні почуття особистості й приєднують їх до реалій зовнішнього світу (проекція), розщеплюють реальність на певні елементи (ізоляція), допомагають втекти від реальності (регресія) та переконструювати реальність (сублімація). Кожний механізм є перешкодою у продуктивному розумінні реальності світу та власної особистості.

Психологічний захист є переважно деструктивним, оскільки, підтримуючи звичний рівень самоповаги, механізми захисту блокують адекватну оцінку реального становища у соціальному середовищі та у власному внутрішньому світі, позбавляють людину повноти та ясності розуміння свого реального становища, перешкоджають проявам волі, мужності й відповідальності перед собою [6].

Російські дослідники Р. М. Грановська, І. М. Нікольська вважають, що психологічний захист – це адаптивний механізм психічної саморегуляції, що знижує емоційну напругу, тривогу, дискомфорт, і зберігає несуперечливість “образу Я” шляхом придушення чи спотворення частини інформації. Психологічний захист виникає тільки у суб’єктивно складних ситуаціях, котрі викликають почуття невдоволеності, і має неусвідомлюваний або мало усвідомлюваний характер. Принциповою відмінністю психологічних захисних механізмів є автоматизованість та адаптивність зворотних реакцій, які слугують примиренням індивіда із існуючою реальністю в гострих ситуаціях фрустрації та такими, що уможливлюють тимчасовий позитивний ефект, в той час як копінг-стратегії представляють собою усвідомлені та контрольовані, цілеспрямовані адаптивні дії. На додаток до основних розбіжностей психологічного захисту та стратегій подолання варто відмітити істотний факт – принципову можливість навчання подоланню, тобто застосуванню усвідомлених стратегій за рахунок оволодівання певною послідовністю дій, що може бути описана та сприйнята людиною [6].

Виникнення феномену подолання пов’язане з ім’ям Ганса Гартманна та опублікованою ним у 1939 році книгою “Его-психологія та проблеми адаптації”, де вперше описується поняття “вільної від конфліктів его-сфери або сфери Я”. Розвиваючи ідеї З. Фрейда та визнаючи їх важливе значення, Гартманн вказує на певне обмеження традиційного психоаналітичного підходу. Дослідник відмічає неадекватність психоаналітичної теорії для аналізу загальної психології розвитку людини. Як справедливо підкреслює Гартманн, зовсім не обов’язково, що адаптація до зовнішніх умов або процес навчання і дорослішання є конфліктом. Взаємодія людини з реальністю, для опису якої Гартманн використовує термін “адаптація до реальності”, може проходити цілком “мирним” шляхом [5].

Таким чином, відокремлення від психоаналітичної теорії і практики процесу подолання виникло у зв’язку з необхідністю опису специфіки конструктивного або незахисного способу вирішення людиною психологічних проблем. Г. Гартманн вперше вказав на необхідність доповнити вивчення захисних механізмів “его” дослідженням інших механізмів, “вільних від конфліктів” способів вирішення людиною внутрішніх та зовнішніх проблем.

Поняття “копінг” походить від англійського “to cope” (переборювати). У роботах німецьких авторів використовується термін “bewaltigung” (подолання). Копінг – індивідуальний спосіб взаємодії з ситуацією у відповідності з її особистісною логікою, значимістю в житті людини та її психологічними можливостями [4]. У працях вітчизняних психологів зустрічається інтерпретація поняття “копінг” як подолання (стресоподолання) або психологічного подолання стресу. Визначення поведінки подолання охоплює коло проблем, у розв'язанні яких виявляються різні концептуальні підходи та інтерпретації досліджуваного феномену. Тож розглянемо їх докладніше.

Вперше термін “копінг” з'явився у психологічній літературі в 1962 році при дослідженні Л. Мерфі способів подолання дітьми потреб, що висуваються кризами розвитку. Він зазначив, що до способів подолання відносилися активні зусилля особистості, спрямовані на подолання складної ситуації. Автор у рамках когнітивного підходу дає визначення копінгу – це “деяка спроба створити нову ситуацію: чи загрозливу, чи небезпечну, чи радісну”. Отже, виходячи з цього твердження, термін “копінг” визначає прагнення індивіда вирішити певну проблему [4].

На думку А. Маслоу, копінг – це готовність індивіда вирішувати життєві проблеми шляхом пристосування до обставин, що передбачає сформованість вміння використовувати певні засоби для подолання стресу. В разі вибору активних форм поведінки підвищується вірогідність усунення впливу стресорів на особистість. Особливості цього вміння пов'язані з “Я-конценцією”, локусом контролю, емпатією, умовами середовища. На думку вченого, копінг протиставляється експресивній поведінці [5].

Основоположниками поняття “копінг” є психологи Р. Лазарус та С. Фолькман, які визначали копінг-стратегії як “стратегії оволодіння та врегулювання взаємовідносин з навколишнім середовищем”. Р. Лазарус у своїй книзі “Психологічний стрес і процес його подолання” звернувся до копінгу для опису усвідомлених стратегій подолання стресу й інших подій, що викликають тривогу. Вчені ввели також у наш словник такі поняття, як життєстійкість (hardiness) та стресостійкість [2].

У спробах створити струнку класифікацію копінгів дослідники виділяють кілька рівнів узагальненості того, що робить індивід, щоб подолати стрес: копінгові дії, копінг-стратегії, копінгові стилі, копінг-поведінку [1]. Копінгові дії (те, що індивід відчуває, думає або робить) часто групуються в копінг-стратегії – засоби управління стресовим фактором, що виникають як відповідь особистості на сприйняту загрозу. Стратегії, у свою чергу, групуються в копінгові стилі. Іноді терміни “копінгові дії” та “копінг-стратегії” використовуються як тотожні, водночас копінгові стилі відносяться до дій чи стратегій, які послідовно використовуються індивідом, щоб подолати стрес. Отже, для подолання стресу кожна людина використовує власні стратегії (копінг-стратегії) на основі особистісного досвіду та психологічних резервів – копінг-ресурси – відносно стабільних характеристик людей та стресу, що сприяють розвитку засобів його подолання [1]. Копінг-поведінка – індивідуальний спосіб дій людини у скрутній ситуації відповідно до значущості цієї ситуації для її життя. Реалізується за допомогою застосування різних копінг-стратегій на основі ресурсів особистості (Я-концепція; інтернальний локус контролю; ресурси когнітивної сфери; афіляція; емпатія; позиція людини по відношенню до життя, смерті, любові, віри; духовність; ціннісна мотиваційна структура особистості) і ресурсів середовища (оточення, в якому живе людина, а також її вміння знаходити, приймати і надавати соціальну підтримку).

Дослідження копінг-стратегій поки що досить розрізнені. Тому майже кожен новий дослідник при вивченні проблематики стратегій подолання стресу пропонує свою власну класифікацію. При цьому, щоб як-небудь систематизувати існуючі підходи до копінг-стратегій, уже докладаються зусилля з класифікації самих класифікацій.

Більшість дослідників копінг-стратегій поділяють їх на активні та пасивні. До активних стратегій відносять стратегію “вирішення проблем”, як базову копінг-стратегію. Вона містить усі варіанти поведінки людини, спрямовані на вирішення проблемної чи стресової ситуації, а також стратегію “пошук соціальної підтримки”, спрямовану на одержання соціальної підтримки від середовища. Пасивна копінг-поведінка забезпечує використання варіантів поведінки, що містять базову копінг-стратегію “уникання”, водночас необхідно враховувати, як свідчать результати деяких досліджень, що певні форми уникання можуть мати й активний характер.

Р. Лазарус та С. Фолькман виділяють три основні критерії, на основі яких відбувається класифікація копінг-стратегій:

1. Емоційний/проблемний: емоційно-фокусований копінг – направлений на врегулювання емоційної реакції; проблемно-фокусований - направлений на те, щоб вирішити проблему або змінити ситуацію, яка викликала стрес.

2. Когнітивний/поведінковий: «прихований» внутрішній копінг – когнітивне вирішення проблеми, метою якої є зміна неприємної ситуації, що викликає стрес; “відкритий” поведінковий копінг – орієнтований на поведінкові дії, коли використовуються копінг-стратегії, які спостерігалися у поведінці.

3. Успішний/неуспішний: успішний копінг – використовуються конструктивні стратегії, що приводять, зрештою, до подолання важкої ситуації, що викликала стресс; неуспішний копінг – використовуються неконструктивні стратегії, що перешкоджають подоланню важкої ситуації [2].

З точки зору психодинамічного підходу, реакції на кризові, складні ситуації визначають ті якості несвідомого, які в повсякденному житті не проявляються в поведінці. Н.В. Родіна ототожнює копінг-стратегії з “верхівкою айсберга” антикризової поведінки – стратегії усвідомлюються індивідом, тоді як психологічні захисні механізми (як вже зазначалося вище) відображають глибинну, несвідому лінію подолання складних ситуацій. При цьому вони являються первинними по відношенню до копінг-страгетій. Копінг розглядається як структурна “надбудова” особистості, що виникає в результаті соціалізації, внаслідок взаємодії кризових, скрутних ситуацій та несвідомих мотивів особистості [8].  

З початку 90-х років вивчення копінг поведінки стає областю наукових досліджень вітчизняних учених. Науковці досліджують шляхи подолання стресових ситуацій не тільки здоровими людьми різних професій, серед яких лікарі, психологи, психотерапевти, студенти, вчителі, менеджери, працівники правоохоронних органів та ін., але й людьми хворими на алкоголізм, наркоманію, неврози тощо.

   У роботі Р.К. Назирова були описані особливості копінг-поведінки в поведінковій, когнітивній і емоційній сферах у хворих неврозами, лікарів-психіатрів, лікарів-інтернів і здорових людей. У результаті було встановлено, що здорові люди для подолання труднощів використовували поведінкову стратегію “співробітництво”, когнітивну стратегію “активне уникнення в думках”, емоційну стратегію “оптимізм”. Для лікарів-психіатрів і лікарів-інтернів характерне використання поведінкової стратегії “відволікання”, когнітивної стратегії “проблемний аналіз”, емоційної стратегії “оптимізм” [7].

Е.Н. Юрасовою були виявлені відмінності в рівні розвитку механізмів подолання у студентів-психологів і студентів-педагогів, а також їх вплив на стан нервово-психічного здоров'я, досліджено копінг поведінку здорових людей і оцінено її вплив на професійну діяльність. Виявлено, що у студентів молодших курсів переважають копінг-стратегії “співробітництво”, в поведінковій сфері – “звернення за порадою”, в когнітивній сфері –“проблемний аналіз”, “оптимізм” – в емоційній сфері. Всі вказані стратегії є адаптивними. У студентів-педагогів старших курсів відбувалося зниження ефективності використаних стратегій, а у студентів-психологів – підвищення [13].

Копінг-поведінку підлітків, що виховуються в сім'ї, в дитячому будинку та підлітків з адиктивною поведінкою досліджував Н.А. Сирота. В результаті дослідження було встановлено, що для підлітків, які виховуються в сім'ях, характерне використання активних поведінкових стратегій, направлених на вирішення проблем і пошук соціальної підтримки; для підлітків, що виховуються в дитячому будинку характерним є використання стратегії “уникання”; підлітки з адиктивною поведінкою використовують стратегії “пошуку соціальної підтримки” [9].

У своєму дослідженні В.М. Ялтонський вивчав копінг-поведінку здорових і хворих на наркоманію підлітків. Автор відзначає, що у здорових підлітків спостерігається переважання активних копінг-стратегій у стресових ситуаціях, тоді як у хворих на наркоманію підлітків переважає копінг-стратегія “уникання” [14].

У своїх роботах Н.В. Родіна аналізує проблему співвідношення понять “копінг-стратегії” та “захисні механізми” на прикладі менеджерів середньої ланки. Було виявлено, що існують тісні взаємозв'язки між вибором копінг-стратегій і глибинно-психологічними особливостями особистості [8].

Особливості копінг-стратегій у поведінці тренерів-викладачів досліджувала Н.Ю. Волянюк. У результаті досліджень були зроблені наступні висновки: процес подолання складається з кількох моделей копінг поведінки, успішність цього процесу залежить від домінуючої моделі; вибір копінг-стратегії залежить від рівня саморозвитку особистості [7].

Особливості копінг-стратегій у професійній діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України досліджував О.І Склень. У роботі було встановлено кореляційний зв'язок між категорією стажу та ефективною формою копінг-поведінки. На ефективність вибору копінг-стратегії також впливає комунікативна складова особистості, до якої відноситься вміння працювати в команді, здатність встановлювати та підтримувати контакти тощо [10].

Точка зору, щодо єдності захисних механізмів і поведінки подолання обґрунтована А. В. Лібіною. Нею зроблена спроба об’єднати в понятті “інтелект подолання” всі можливості індивідуальної адаптації людини до складних життєвих ситуацій, ступінь складності яких визначається не об’єктивними характеристиками, а суб’єктивним сприйняттям. Інтелект подолання вона визначає як психологічну компетентність у вирішенні життєвих труднощів з метою успішного досягнення значущих цілей, створення сприятливих взаємовідносин з оточуючими і підвищення психологічного благополуччя. Інтелект подолання розглядається вченою крізь призму індивідуальності людини. Подолання та захисні стратегії утворюють єдині стратегії адаптивної поведінки. Вони розглядаються в контексті трьох модальностей: когнітивної, емоційної та поведінкової. Системоутворюючим чинником у системі “людина – складна життєва ситуація” виступає результат. Інтенсивність взаємодії людини із зовнішнім та внутрішнім світом характеризує універсальну специфічність і копінг-стратегій, і захисних стратегій [3].

Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що “включенню” механізмів психологічного захисту сприяють ситуації, які представляють собою серйозне випробування для людини і значно перевищують її внутрішні ресурси, виходять за межі її актуального розвитку. Психологічний захист визначається не об’єктивною подією як такою, а суб’єктивною значущістю цієї події для людини. В межах уявлень про психологічні захисти та копінг-стратегії як механізми, спрямовані на адаптацію в ситуації психологічної напруги, можна розглядати їх як взаємодоповнюючі та взаємокомпенсуючі. Головне призначення психологічного захисту – це усунення психологічного дискомфорту, а не реальне вирішення ситуації. У цьому сенсі захист діє лише в межах актуальної ситуації. Результатом роботи захисних механізмів є несвідоме викривлення, підміна або фальсифікація реальності, з якою має справу людина. Для позначення свідомих зусиль особистості, що мають місце в ситуації психологічної загрози, використовують поняття копінг-поведінка, або усвідомлені стратегії подолання стресу.

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ЗАХИСНИХ МЕХАНІЗМІВ ТА КОПІНГ-СТРАТЕГІЙ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ

У розділі представлено результати та аналіз власного емпіричного дослідження особливостей прояву захисних механізмів і копінг-стратегій та їх взаємодії у студентів-психологів.

2.1. Методики та процедура емпіричного дослідження

Вибірку дослідження складало 66 респондентів: 50 студентів третього та 16 студентів четвертого курсу Психолого-педагогічного факультету Чернігівського національного університету імені Т.Г. Шевченка, віком 19-21 років.

Для дослідження типу захисних механізмів використовувалась методика “Діагностика типологій психологічного захисту” (Р. Плутчик в адаптації Л.І. Вассермана, О.Ф. Єришева, Є.Б. Клубової та ін.). Для виявлення домінуючих копінг-стратегій застосовувалась методика “Копінг-поведінка в стресових ситуаціях” (С. Норманн, Д.Ф. Ендлер, Д.А. Джеймс, М.І. Паркер; адаптований варіант Т.А. Крюкової) [11].

Емпіричні дані за загальною вибіркою були піддані статистичній обробці за програмою SPSS.17.

2.2. Результати емпіричного дослідження

Результати, отримані після проведення методики “Копінг-поведінка в стресових ситуаціях”.

Таблиця 2.1.

Вираженість копінг-стратегій у студентів-психологів

	не виражений, чол.	помірно виражений, чол.	виражений, чол.
копінг, орієнтований на вирішення задачі	–	17	49
копінг, орієнтований на емоції	4	54	8
копінг, орієнтований на уникнення	–	45	21
відволікання	2	51	13
соціальне відволікання	2	22	42

Виходячи з отриманих результатів (табл. 2.1) можемо констатувати наступні тенденції. Студенти-психологи у своїй поведінці схильні більшою мірою виявляти копінг, орієнтований на вирішення задачі та соціальне відволікання. Копінг, орієнтований на емоції у більшості студентів виражений помірно, як і копінг, орієнтований на уникнення та відволікання. Можемо припустити, що даний вибір пов'язаний з психологічною компетенцією студентів, присутніми навичками планування власної діяльності та регуляції емоційної сфери, що дозволяє більш раціонально поглянути на ситуацію та не вдаватися до емоційно-орієнованих копінгів.

Таблиця 2.2.

Вираженість захисних механізмів у студентів-психологів

	не виражений, чол.	помірно виражений, чол.	виражений, чол.
заперечення	12	53	1
подавлення	12	42	12
регресія	14	52	–
компенсація	13	41	12
проекція	11	44	11
заміщення	11	43	12
інтелектуалізація	8	47	11
реактивне утворення	13	37	16

Як видно з таблиці 2.2 фактично всі захисні механізми є помірно вираженими у всіх студентів-психологів. Звернемо увагу на те, що виражених заперечення та регресії ми фактично не зустрічаємо. Можливо, це можна пов’язати з навиками емоційно-вольового контролю та вмілим використанням студентами раціональних механізмів та стратегій при врегулюванні складних життєвих ситуацій.

Для більш глибокого аналізу отриманих даних ми застосували кореляційний аналіз. У результаті чого отримали наступні статистично значущі зв’язки між копінг-стратегіями та захисними механізмами особистості:

- між копінгом, орієнтованим на вирішення задачі та запереченням (r=0,292 при p≤0,05), проекцією (r= -0,245 при p≤0,05), інтелектуалізацією (r=0,259 при p≤0,05): чим частіше студенти використовують копінг, орієнтований на вирішення задачі, тим частіше у них виявляється такі захисні механізми, як заперечення та інтелектуалізація, і тим менш проекція. Даний зв'язок ймовірно пояснюється тим, що студенти-психологи при подоланні фруструючої або конфліктної ситуації схильні шукати логічне та раціональне пояснення своєї або чужої поведінки. Так, опинившись в ситуації конфлікту людина захищає себе від дії негативного впливу шляхом зниження значимості для себе причин, які викликали психотравмуючу ситуацію.

- між копінгом, орієнтованим на емоції та запереченням (r= -0,527 при p≤0,01), регресією (r=0,545 при p≤0,01), компенсацією (r=0,385 при p≤0,01), проекцією (r=0,473 при p≤0,01), заміщенням (r=0,333 при p≤0,01), інтелектуалізацією (r= -0,248 при p≤0,05): чим частіше студенти-психологи демонструють копінг, орієнтований на емоції, тим ймовірніше у них будуть виявлятися такі захисні механізми як регресія, компенсація, проекція, заміщення, і менш вираженими будуть такі механізми, як заперечення та інтелектуалізація;

- між копінгом, орієнтованим на уникнення та регресією (r=0,310 при p≤0,05) і компенсацією (r=0,267 при p≤0,05): чим вираженіше в поведінці копінг, орієнтований на уникнення, тим вираженіше регресія та компенсація як захисні механізми у студентів-психологів;

- між відволіканням та регресією (r=0,329 при p≤0,01): чим частіше демонструється відволікання як копінг-стратегія, тим виваженіше буде регресія;

- між соціальним відволіканням та регресією (r=0,243 при p≤0,01) і компенсацією (r=0,322 при p≤0,01): чим виваженіше в поведінці соціальне відволікання, тим вираженіше вияв регресії та компенсації як захисних механізмів.

Здійснений нами факторний аналіз дав змогу виділити два фактори, що пояснюють 47,379% сукупної дисперсії.

Перший фактор (вклад до сукупної дисперсії становить 26, 230%) містить наступні змінні: копінг, орієнтований на емоції (r=0,786), регресія (r=0,730), проекція (r=0,715), заперечення (r= -0,663), інтелектуалізація (r= -0,551), компенсація (r=0,550), заміщення (r=0,454), копінг, орієнтований на вирішення задачі (r= -0,454). Як бачимо, даний фактор об’єднує механізми, які належать до емоційної модальності долаючої поведінки. Можна зауважити, що дані особи мають проблеми із саморегуляцією емоційних станів і атрибуцією відповідальності. Беручи до уваги захисні механізми, з якими позитивно корелює емоційно-орієнтований копінг (регресія, проекція, компенсація), можна припустити більш гнучке використання особистістю внутрішнього і зовнішнього локусу контролю. Фактор отримав назву “емоційне подолання”.

Другий фактор (вклад до сукупної дисперсії становить 21, 149%) включає наступні змінні: копінг уникнення (r=0,947), відволікання (r=0,825), соціальне відволікання (r=0,812). Даний фактор вмістив копінг-стратегії, сутність яких пов’язана з відходом від реальності при наявності стресогенної ситуації. Стратегії, які увійшли до даного фактору говорять про ірраціональність реагування в ситуації конфлікту чи стресу. Виявлений фактор є нетиповим для студентів-психологів, адже не пов'язаний з навичками ефективного реагування, якими оволодівають студенти в процесі навчання. Так як у процесі становлення копінгово-захисних патернів поведінки беруть участь не лише професійні, а й вікові та статево-рольові чинники, ймовірно можна говорити саме про поліпричинність даного феномену та про доцільність подальшого дослідження проблеми. Фактор названий “уникнення”.

Результати емпіричного дослідження дають змогу зробити певні висновки.

Серед студентів-психологів найпоширенішими виявилися копінг, направлений на вирішення задачі та копінг, орієнтований на соціальне відволікання. Стосовно захисних механізмів, то майже всі вони помірно виражені у студентів і лише заперечення та регресія фактично не зустрічаються.

Виявлені наступні статистично значущі кореляції: між копінгом, орієнтованим на вирішення задачі та запереченням (r=0,292 при p≤0,05), проекцією (r= -0,245 при p≤0,05), інтелектуалізацією (r=0,259 при p≤0,05); між копінгом, орієнтованим на емоції та запереченням (r= -0,527 при p≤0,01), регресією (r=0,545 при p≤0,01), компенсацією (r=0,385 при p≤0,01), проекцією (r=0,473 при p≤0,01), заміщенням (r=0,333 при p≤0,01), інтелектуалізацією (r= -0,248 при p≤0,05); між копінгом, орієнтованим на уникнення та регресією (r=0,310 при p≤0,05) і компенсацією (r=0,267 при p≤0,05); між відволіканням та регресією (r=0,329 при p≤0,01); між соціальним відволіканням та регресією (r=0,243 при p≤0,01) і компенсацією (r=0,322 при p≤0,01). Дані зв’язки є логічними та пояснюються спільною природою копінгів та захисних механізмів, а також поділом долаючої поведінки на раціонально та емоціональну, що і створює відповідні кореляції.

В результаті факторного аналізу ми отримали 2 фактори: “емоційне подолання” та “уникнення”. Зазначимо, що стратегії, які входять до даних факторів є не досить ефективними та не можуть складати частину раціонального механізму подолання. З огляду на це, доцільним є проведення додаткового дослідження для визначення додаткових детермінант, які впливають на вибір студентами копінгу.