3.Сімейні дитячі будинки в Україні.
17.06.2013 Сирітство в нашій державі є вагомою соціальною проблемою, яку органи опіки та спільнота в силу можливостей намагаються вирішити. В Україні станом на початок 2013 загальна кількість дітей-сиріт та дітей, що позбавлені батьківського піклування становила 92865 осіб. В попередніх публікаціях нами було досліджено загальний стан сирітства в Україні за критеріями чисельності сиріт, рівня усиновлення українськими та іноземними сім’ями та забезпечення дітей-сиріт, що досягли повноліття соціальним житлом.
Виховання дітей-сиріт є важливою задачею, рішення якої допоможе уникнути маси соціальних проблем в майбутньому. Кожен з нас розуміє, що будинок сімейного типу, в якому батьки відповідально ставляться до взятих на себе обов’язків по вихованню прийомних дітей може дати потенційній дитині більше ніж сиротинець, а тим більше міцна сім'я, що усиновила дитину-сироту. В нашій державі поширені три основні види утримання та виховання дітей-сиріт: виховання в дитячих будинках, виховання в дитячих будинках сімейного типу та усиновлення. Дане дослідження ми проводитимемо за двома останніми напрямками, кожен з яких заслуговує на окремий аналіз.
Станом на початок 2013 року в Україні їх налічувалося 740 одиниць будинків сімейного типу, в яких виховувалося 4932 дитини, що в свою чергу становить 5.31% від загального числа дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування. Найвищою частка вихованців у дитячих будинках сімейного типу зафіксована на Закарпатті – 10.22% (245 з 2397), найнижчою вона є у м.Севастополь 0.74%. Найбільша кількість будинків сімейного типу та їх вихованців знаходиться у Дніпропетровській області – 101 дитячий будинок сімейного типу (684 дитини), найменше число відповідно у м.Севастополь – 1 будинок (5 осіб). Відносні показники числа вихованців, яких припадає на 1 дитячий будинок свідчить, що найбільші дитячі будинки у Полтавській області – 8 осіб на 1 будинок, найменші – у м.Севастополь – 5 осіб на 1 будинок.
За звітом Міністерства соціальної політики України. Дані приведені станом на 01.01.2013 року
На початок року в Україні налічувалося 3865 прийомних сімей, якими було усиновлено 6819 дітей. Найбільша кількість прийомних сімей та усиновлених ними дітей-сиріт у Дніпропетровській області – 352 прийомних сімей та 619 усиновлених дітей-сиріт відповідно, а найменша у м.Севастополь – 36 сімей та 59 дітей. Найбільша частка усиновлених дітей-сиріт та дітей, що позбавлені батьківського піклування прийомними сім’ями належить Донецькій області – 26.49%, найнижчий рівень у м.Севастополь – 2.45%, загальний рівень усиновлених по країні відповідно до числа дітей-сиріт становить 7.34% (6819 з 92865). Найбільше число дітей, що усиновлені однією сім’єю припадає на Херсонську область 2.2 (341 усиновлених на 157 сімей), найменше на м.Київ та Івано-Франківську область – по 1.4, а саме 54 та 95 усиновлених до 39 та 67 сімей відповідно.
За звітом Міністерства соціальної політики України. Дані приведені станом на 01.01.2013 рокуВ Україні на початок 2013 року спостерігається низький рівень усиновлення дітей-сиріт та їхнього виховання в дитячих будинках сімейного типу, який становить 5.31% та 7.34% відповідно, також значною є різниця між критеріями, що були піддані оцінці серед регіонів в категоріях виховання у дитячих будинках сімейного типу та усиновлення прийомними сім’ями. Дані показники свідчать, що курс на створення будинків сімейного типу не був в повній мірі реалізованим, а незначне число вихованців, усиновлених прийомними сім’ями, говорить, що з одного боку сім'ї не проявляють належного інтересу до всиновлення, а з іншого – держава недостатньо мотивує потенційні сім'ї, які прагнуть всиновити дитину. Також на перешкоді всиловленню доволі часто стає недосконалість законодавства в цій області. В результаті неповного вирішення проблеми виховання в дитячих будинках сімейного типу та усиновлення, втрачають усі – суспільство, потенційні прийомні сім'ї, та найбільше – діти-сироти. Вирішення даної суспільно-вагомої проблеми, методом виховання дітей-сиріт у сімейному колі однозначно допоможе уникнути ймовірних комплексів та поліпшить їхню подальшу соціальну адаптацію.