
- •1. Виникнення психологічних знань
- •2. Предмет психології.
- •3. Основні форми прояву психіки та їх взаємозв’язок
- •4. Науково-природничі та філософсько-методологічні основи психології.
- •5. Основні галузі психології.
- •6. Будова, функціонування і властивості центральної нервової системи.
- •7. Мозок і психіка: принципи та загальні механізми зв’язку.
- •8. Психіка як продукт і фактор еволюційного процесу
- •9. Порівняльний аналіз психіки людини та тварини.
- •1 . Пізнавальні процеси (відчуття, сприйняття, пам'ять, мова).
- •2. Навчання, мислення, інтелект.
- •3. Мотивація і емоції.
- •III. Висновок.
- •10. Психіка і свідомість. Структура свідомості та її основні психологічні характеристики
- •11. Поняття про свідоме і несвідоме.
- •12. Сучасна психологія, її задачі місце в системі наук.
- •13. Структура сучасної психологічної науки.
- •14. Задачі та методи сучасної психології
- •15. Метод стопстереження, його варіанти.
- •16. Експеримент як метод психологічних досліджень.
- •17. Метод опитування та його варіанти.
- •18. Тести як метод психологічних досліджень,їх варіанти.
- •19. Моделювання як метод психологічних досліджень та його варіанти.
- •20. Умови переходу до вищої форми відображення-свідомості.
- •21. Роль праці у виникненні свідомості.
- •22. Характерні ознаки свідомості.
- •23. Поняття діяльності. Предметний характер діяльності.
- •24. Взаємозв’язок діяльності та активності суб’єкта. Потреби як джерело активності людини.
- •25. Фактори ефективної діяльності.
- •26. Основні види діяльності.
- •27. Відмінність діяльності людини від активності тварини.
- •28. Рефлекторна природа психіки як властивість нервової системи.
- •29. Поняття уваги її структура та функції.
- •30. Види мислення та їх характерні особливості.
- •31. Операції мислення.
- •32. Мовлення як засіб спілкування і узагальнення.
- •33. Види мовлення, їх характеристика та призначення.
- •34. Поняття про уяву в психології. Види уяви.
- •35. Сновидіння, галюцинації, марення, мрії, фантазії.
- •36. Уява і мислення. Роль уяви в житті людини.
- •37. Поняття особистості в психології.
- •38. Поняття індивід, особистість, індивідуальність: співвідношення об’єму та змісту наведених понять.
- •39. Структура особистості.
- •40. Формування та розвиток особистості.
- •41. Поняття про здібності.
- •42. Види здібностей у людини.
- •43. Зв’язок здібностей з успішністю виконання діяльності.
- •44. Поняття обдарованості у загальній психології.
- •45. Задатки, їх природа та зв’язок із здібностями.
- •46. Поняття темпераменту у психології.
- •47. Типи темпераменту та їх психологічна характеристика.
- •48. Темперамент та діяльність.
- •49. Темперамент та основні властивості нервової системи.
- •50. Поняття індивідуального стилю діяльності і його зв’язок з темпераментом.
- •51. Темперамент і здібності.
- •52. Поняття про характер як сукупність стійких рис особистості.
- •53. Зв’язок характеру і темпераменту.
- •54. Структура характеру.
- •55. Вольові якості людини та їх становлення.
- •56. Поняття емоції та їх основні функції.
- •57. Види емоційних станів та їх характеристика.
- •58. Поняття про мотиви та потреби особистості/59.Структура та основні параметри мотив. Сфери людини/60. Мотиви поведінки, основні функції мотивів
- •61. Поняття про пам’ять:основні процеси, механізми, види.
- •62. Сприйняття та його властивості.
- •63. Сприйняття простору, часу і руху.
- •64. Види мислення і його індивідуальні особливості.
- •65. Загальні властивості відчуттів. Чуттєвість та її вимірювання.
- •66 . Мислення як діяльність. Структура розумової діяльності.
- •67.Поняття про увагу, її структура
- •68. Види потреб
- •69. Спрямованість особистості
- •70. Основні властивості відчуттів.
- •71. Основні властивості сприйняття.
- •72. Концептуальна модель рефлекторної дуги за Соколовим.
- •73. Стадії та рівні психічного відображення у тварин за о.М.Лентьєвим та Фабрі.
62. Сприйняття та його властивості.
Сприйняття - це психічний процес відображення предметів і явищ дійсності в сукупності їх властивостей і частин за безпосередньої дії їх на органи відчуття з розумінням цілісності відображуваного.
Сприйняття завжди цілісне і предметне, воно об'єднує відчуття, що йдуть від ряду аналізаторів.
Сприйняття можуть бути: повними і неповними; глибокими і поверхневими; помилковими або ілюзорними; швидкими й повільними.
Розрізняють таке сприйняття:
• зорове сприйняття (розглядання скульптури, картини і под.);
• слухове сприйняття (слухання оповідання, концерту і т. ін.);
• тактильне сприйняття (обмацування, доторкування). Буває сприйняття:
• простору; часу; руху;
• предмета; мови ; музики;
• людини людиною;
Сприйняття завжди константне (постійне). У ньому безпосереднє пізнання доповнюється минулим досвідом, тому воно завжди осмислене та більш чи менш повно може бути висловлене словами. Поняття про сприймання
Сприйняття - це відображення предметів і явищ у сукупності їх властивостей і частин при безпосередньому впливі їх на органи чуття.
Сприйняття залежить від певних відносин між відчуттями, (взаємозв'язок яких, у свою чергу, залежить від зв'язків і відносин між якостями, властивостями, різними частинами, які входять до складу предмета або явища).
Без відчуттів неможливо сприйняття. Однак, крім відчуттів, сприйняття включає минулий досвід людини у вигляді уявлень та знань.
Процес сприйняття відбувається у зв'язку з іншими психічними процесами особистості: мисленням (ми усвідомлюємо те, що перед нами знаходиться), мовою (називаємо предмет сприйняття), почуттями (певним чином ставимося до того, що сприймаємо), волею (в тій чи іншій мірі довільно організуємо процес сприйняття).
Основними характеристиками сприйняття є константність, предметність, цілісність і узагальненість.
Константність - це відносна незалежність образу від умов сприйняття, що виявляється в його незмінності: форма, колір і розмір предметів сприймаються нами як постійні, незважаючи на те, що сигнали, що надходять від цих предметів до органів почуттів безперервно змінюються.
Важливою характеристикою сприйняття є його предметність. Предметність сприйняття в тому, що об'єкт сприймається нами як відокремлений в просторі і часі як окреме фізичне тіло.
Це співвідношення є основою орієнтовною функції нашої поведінки і діяльності.
Будь-який образ цілісний. Під цим розуміється внутрішня органічна взаємозв'язок частин і цілого в образі.
Узагальненість означає віднесення до певного класу об'єктів, маючих назву.
Всі розглянуті властивості сприйняття не є вродженими і розвиваються протягом життя.
+ вопрос 71
63. Сприйняття простору, часу і руху.
Сприйняття часу - це відображення тривалості і послідовності явищ або подій. Завдяки сприйняттю часу відображаються зміни, що відбуваються в навколишньому світі.
Фізіологічною основою процесу сприйняття часу, як це експериментально довели І. П. Павлов і його послідовники, є умовні рефлекси на час, які постійно виробляються в людини.
Тимчасові проміжки визначаються ритмічними процесами, що відбуваються в організмі людини.
Сприйняття тривалості часу залежить від змісту діяльності людини. Час, заповнене цікавими, значущими справами, плине швидко. Якщо ж події нецікаві, малоістотні, час тягнеться повільно.
На оцінці часу позначається також установка особистості. Очікування неприємних подій викликає сприйняття швидко гекущего часу. При очікуванні приємного здається, що бажане подія довго не настає.
При згадці минулого спостерігається інша оцінка часу. Час, насичене в минулому переживаннями, діяльністю, згадується як більш тривалий, а тривалі періоди життя, наповнені малоцікавими і одноманітними подіями, згадуються як швидко пройшли.
Деякий суб'єктивізм в оцінці часу залежить, і від віку людини: дітям здається, що час йде повільно, дорослі уражаються, як швидко воно летить.
Суб'єктивізм у сприйнятті часу долається досвідом і практичною діяльністю людини.
Сприйняття руху - це відображення напряму і швидкості просторового існування предметів. Воно дає можливість людям і тваринам орієнтуватися у відносних змінах взаємин і взаєморозташування предметів навколишнього середовища.
Знання про переміщення предметів людина отримує, безпосередньо сприймаючи рух.
Сприйняття руху може здійснюватися також на основі умовиводів. Спостерігаючи за змінами в показниках спідометра можна говорити про зміну швидкості руху. Існують пози бігу, ходьби, повзання, стрибка, за якими на підставі особистого досвіду роблять висновки про скоюване русі.
Враження руху може виникнути при відсутності реального руху предмета, при фіксованому погляді. Наприклад, якщо через невеликі проміжки часу показувати ряд зображень, що відтворюють етапи руху предмета, то складається враження пересування. Це явище отримало назву стробоскопічного ефекту. На його основі здійснюється сприйняття руху при перегляді кінофільмів.У процесі сприйняття простору розрізняють сприйняття величини, форми, об'ємності і віддаленості предметів.
Сприйняття величини і форми предметів.
При сприйнятті величини і форми предметів велике значення має зображення їх на сітківці ока. Великим предметів відповідає більше зображення, дрібним - менше. Особливість будови людського ока така, що зображення предмета,
що знаходиться на далекій відстані, буде меншим, ніж зображення рівного йому предмета, розташованого близько від нас.
Сприйняття величини і форми предметів здійснюється при складному поєднанні зорових, дотикових і м'язової-рухових відчуттів.
Сприйняття об'ємності і віддаленості предметів.
При сприйнятті об'ємності або глибини предметів основну роль грає бінокулярний зір (зорове сприйняття двома очима).
Монокулярне зір (смотреніе одним оком) визначає правильну оцінку відстані в дуже обмежених межах.
Цю функцію тільки в повній мірі можна реалізувати при бинокулярном зір.
При віддаленості предметів велике значення у сприйнятті простору має взаєморозташування світлотіней, яке залежить від розташування предметів.
У сприйнятті простору, зокрема в оцінці відстані, грають роль нюхові і слухові відчуття. За виник запаху можна, наприклад, визначити, що десь недалеко знаходиться їдальня, по звуку кроків - розпізнати, чи далеко від вас йде людина.
Ілюзії сприйняття просторових властивостей предмета.
Іноді сприйняття предметів буває помилковим. Помилки (ілюзії) виявляються у діяльності різних аналізаторів. Більшою мірою відомі зорові ілюзії. Так, в білій сукні жінка здається повніше, ніж у темному одязі. Тканина в горизонтальну смужку повнить фігуру, а у вертикальну подовжує. Дзеркальна стіна розширює приміщення, створює ілюзію простору.
Ілюзії мають самі різні причини: вироблені життєвою практикою прийоми зорового сприйняття, особливості зорового аналізатора, зміна умов сприйняття, образне передбачення побаченого, різні дефекти зору.