2. Історичні етапи школи “Анналів”

Школа "Аналів" пережила кілька етапів, у яких на перший план виходили різні тенденції. Перший етап, від виникнення журналу "Аннали" до смерті Февра в 1956 році, характеризується підвищеним інтересом до історії ментальності, до "людського фактору" в історії. Зі смертю Февра починається 2-й етап, пов'язаний з іменем Броделя, і триває до його конфлікту із більшістю членів редколегії й виходом з редакційного комітету. Цей етап характеризується інтересом до структур економічних, географічних, до "повільних" змін в історії, вагою до структуралізму.

До кінця 80-х років триває 3-й етап школи "Анналів" На цьому етапі журнал не має єдиного керівника, а ідеї школи "Анналів", які вже переступили межі Франції, можна охарактеризувати як повернення до "ранніх" "Анналів", до вивчення людини як суб'єкта в його соціокультурній обумовленості. На цьому етапі школа "Анналів" представляє такі імена, як Ж. Лє Гофф, Ж. Дюбі, Э. Лє Руа Ладюрі та інші. З кінця 80-х років розвивається те, що багато хто поза і усередині школи "Анналів", називають "кризою Анналів": концентрація уваги на глибинних, малорухомих структурах залишає осторонь дослідження подій, тобто з поля уваги випадає власне історія, інтерес до масових процесів виключає з досліджень окрему особистість, ідея "конструювання" об'єкта загрожує обернутися сваволею.

У прагненні вийти із цієї кризи керівництво "Анналів" взяло курс на зближення історії із історичною антропологією та соціальними науками (соціологією, політологією, економікою)[8, 118-125].

Одна з найвідоміших праць про школу “Анналів” називається “Французька історична революція”. Ця назва дуже точно й випукло відображає роль цієї школи у розвитку сучасної історичної науки. У такому тричленному формулюванні особливу увагу варто звернути на перший елемент – тобто на французький, національний характер цього феномену [2, 145]. Можна вважати справою випадку, що ця школа з’явилася саме у Франції, бо, виходячи з формальних засад, німецька інтелектуальна традиція у 1920-х рр. видавалася значно краще підготованою до появи нового типу історії. Поодинокі передумови спостерігалися також в англійській та американській історіографії. Однак повноцінно ця історична революція могла зреалізуватися лише на французькому ґрунті [2, 48]. Подібно її вплив на національні історіографії був дуже вибірковим – скажімо, вона знайшла більше послідовників у Південній, аніж у Північній Америці (що можна приписати тому факту, що частина академічної кар’єри Фернана Броделя була безпосередньо пов’язана з Бразилією) [8.109-125].

Надзвичайно цікавим є помітний вплив школи “Анналів” на Центральну та Східну Європу. У першу чергу це стосується польської й угорської історіографій, які мали добре розвинуту й інституціонізовану соціально-економічну історію ще перед 1930 р., і рівень їхньої ізоляції від зовнішнього світу, навіть у комуністичний період, залишався порівняно низьким.

У школі "Анналів" із моменту виникнення співіснують і переплітаються два напрямки. Один із них умовно можна назвати "лінією Блока", більш направлений на вивчення соціальної історії, інший – "лінія Февра", який зв'язує себе із дослідженням цивілізацій [8, 115-120].