5. Графологія , фізіогноміка, френологія у системі сучасних наук

Графологія (від давньогрец. γράφω — «пишу» і λόγος — «учення») —– це тісно пов'язана з психологією галузь знань, що стверджує про чіткий зв'язок між почерком та особистістю людини. Різні характеристики почерку вона використовує для того, щоб дізнатись про певні індивідуальні якості людини.

Графологія є дуже спірною галуззю знань. Хоча її прихильники вказують на правильність окремих графологічних досліджень, переважна більшість дослідників вважає остаточно доведеною відсутність у методів графології будь-якої передбачувальної здатності. Це дає підстави вважати її псевдонаукою.

Науковою спільнотою як в Україні, так і за кордоном цінність графології як науки ставиться під значний сумнів. Переважна більшість дослідників вважає графологію псевдонауковою галуззю знань. Тим не менш, вона викладається в ряді вишів як наукова дисципліна, а певними навчальними закладами проводиться професійна підготовка фахівців-графологів.

Фізіогноміка - це вчення про існування взаємозв'язку між зовнішнім виглядом людини та її характером. Початковими корінням ця дисципліна походить з древньокитайского вчення. Фізіогноміка служила передумовою багатьох типологій характерів, однак ніколи не мала наукових підстав. Певний сенс у знайдених за століття закономірності, безумовно, існує, наприклад, достеменно відомо, що характер людини за багато років відкладає і свої мітки на обличчі. Фізіогноміч . спостереження фіксувалися в культурах Др. Сходу , отримали в Антич. епоху систематизує . вид , аналогічний структурі інших науч . дисциплін того часу. З Ф. були пов'язані Антич. теорії про залежність тілесного і психич. складу індивіда і народу від климатич . умов ( Гіппократ ) , а також вчення про темпераменти ; до неї близькі розроблена учнями Аристотеля типологія « нравств . характерів » ( Теофіл - раст ) . Передумовою Ф. було характерне для античності уявлення , згідно з яким кожна людина жорстко детермінована в самовияву своїм природженим « вдачею » ; за висловом Геракліта , вдача людини є його « демон » , тобто його доля ( СР аналогічні висловлювання Епіхарма , Демокріта , Платона)

Френологія (від грец. phρην — діафрагма (переносне значення — дух, душа, серце) ігрец. Λογος — слово, наука) — псевдонаука про зв'язок психіки людини і будови поверхні його черепа. Засновниками Френології на початку XIX століття був австрійський вчений Франц Йозеф Галль (1758—1828). Він склав класифікацію психічних «здібностей» (на думку Галля, існує 27 здібностей, його послідовник Каспар Шпуртцхайм (1776—1832) додав до них ще 8).

Френологія була дуже популярна в першій половині XIX століття. Але розвитокнейрофізіології показав неспроможність теорії Галля, і суспільство поступово втратило інтерес до френології. Насправді психічні властивості людини не визначаються рельєфом поверхні мозку. Крім того, форма черепа не повторює форми мозку.

Френологія була популярна фактично до початку ХХ століття (навіть у «Записках про Шерлока Холмса» професор Моріартіговорить Холмсу про розвинутість його лобних долей). Примітно, що англійське френологічне товариство припинило своє існування лише в 1967 році.