
- •1. Предмет диференціальної психології.
- •2. Сфери перетину диференціальної психології з соціально., порівняльною, віковою, етнічною психологією.
- •3. Передумови виникнення психології індивідуальних відмінностейяк наукової дисципліни
- •4. Характеристика донаукового , природничого та гуманітарного етапів розвитку диференціальної психології.
- •5. Графологія , фізіогноміка, френологія у системі сучасних наук
- •6. Джерела формування поняття “психологічна норма”
- •7. Специфіка психічних феноменів та методологічні труднощі повязані з їх вивченням.
- •8. Трансформація загальнонаукових методів у фиференціальній психології.
- •9. Недоліки та переваги методів диференціальної психології
- •10. Аналіз ідеографічного та номотетичного підходів (їх відповідність предмету диференціальнії психології)
- •11.Джерела індивідуальних відмінностей психіки
- •12. Характеристика двох факторних теорій розвитку . Співвідношення факторів середовища та спадковості у концепції л.С. Виготського
- •13. Співвідношення та відмінності між поняттями індивід, індивідуальність, особистість.
- •14. Психологічний смисл спеціальної теорії інтегральної індивідуальності
- •15. Розуміння біологічної обумовленості психіки людини у ракурсі останніх розробок диференціальної психології
- •16. Співвідношення диференційної психофізіології та диференційної психології
- •17. Типологічні властивості нервової системи , ії вплив на поведінку людини
- •18. Характеристика формально- динамічних та структурно- змістових особливостей індивідуальної психіки
- •Загальні принципи диференціально-психологічного аналізу:
- •19. Функціональна асиметрія півкуль головного мозку
- •21. Роль темпераменту у поведінці та ждиттідіяльності людини. Адаптивна функція темпераменту
- •22. Характер людини
- •2.2. Вчення про характер
- •23. Співвідношення характеру і темпераменту
- •24. Поняття про ендопсихіку та екзопсихіку
- •25. Акцентуації характеру : сутність, історія виникнення, короткий аналіз
- •26. Основні психологічні класифікації характеру
- •27. Основні відмінності міє нервозами та психозами
- •28. Основні напрямки патохарактерологічного розвитку особистості
- •29. Аналіз поняття нормальний характер
- •30. Задатки, здібності, обдарованість, геніальність
- •31. Здібності, поняття, структура, основні види
- •13.2. Види здібностей
- •32. Фактори теорії інтелекту
- •33. Множинні теорії інтелекту
- •35. Классификация теорий гениальности по Анне Анастази
- •36.Поняття про наукову класифікацію
- •Экстраверты и интроверты
- •Иррационалы и рационалы
- •Этики и логики
- •Интуиты и сенсорики
- •Типы конфликтных личностей
- •Человек-демонстратор
- •Ригидная личность
- •Неуправляемая личность
- •Сверхточная личность
- •38. Интроверсия - Экстраверсия по Юнгу
- •39.Ядро личности (информ. Из психол. Сайта)
- •40. Уровни развития организации личности
- •13.2. Невротический уровень организации личности
- •13.3. Пограничный уровень организации личности
- •13.4. Психотический уровень организации личности
- •41. Номотетичний та ідеографічний підходи до вивчення особистості
- •42. Понятие личностных черт
- •43. Интроверсия - экстраверсия
- •44. Близнюковий метод
- •45. Р.Кеттел
- •46. Стать у структурі індивідуальності
- •47. Теорії і концепції розвитку статевої ідентичності
- •48. Програми поведінки , що дозволяють визначити динаміку та зміст життідіяльності людини –
- •49.Статево-рольова поведінка
- •Гендерні стереотипи та їх вплив на міжособистісне спілкування
- •50. Міжстатеві відмінності у психологічних якостях
- •51. Личности типология, по Шпрангеру
- •52. Евристичні можливості індивідуального стилю діяльності – когнітивні, професійні, життєві
- •53. Основні засади для побудови пррофесійних типологій-
- •54. Характеристика статевого дипсихізму в галузі проф. Діяльності-
- •55. Стилі життя зА.Адлеру
- •56.Стратегії Психологічне подолання,види Копінг-поведінка як предмет психологічних досліджень
- •58.Когнітивний стиль
- •60.Креативність і творчість
- •61. Критерии креативности:
- •62.Загальні уявлення про дивергентне й конвергентне мислення
- •63. Творчество как показатель самоактуализации
23. Співвідношення характеру і темпераменту
Взаємозв'язок темпераменту і характеру протягом багатьох років вивчалися різними вченими. У результаті з'явилося 4 основних думки щодо співвідношення цих двох понять:
Темперамент ототожнюється з характером.
Темперамент протиставляється характером.
Темперамент визнаний елементом характеру.
Темперамент вважається основною природою характеру.
Якщо розглядати наукове тлумачення понять, то відмітні ознаки темпераменту від характеру стають більш помітні:
Темперамент – це сукупність властивостей психіки, які впливають на поведінку людини і його діяльність. Пам'ять, швидкість мислення, ступінь зосередженості і ритм діяльності – за все це відповідає нервова система людини, яку прийнято вважати основоположним чинником формування одного з видів темпераменту. Всього їх 4:
холеричний – для людей цього типу характерна рухливість нервової системи. Такі люди часто неврівноважені. Вони миттєво виходять із себе і також швидко стають спокійними;
сангвінічний – володарі цього типу темпераменту відкриті і товариські, але їх ставлення до світу поверхово. Вони швидко прив'язуються і також швидко стають байдужими до всього, що їх оточує;
флегматичний – людям з цим типом темпераменту присвоєно звання найбільш спокійних і незворушних. Вони старанні в справах, неспішні і незворушні;
меланхолійний – до цього типу належать ранимі і часто замкнуті особистості. Вони постійно схильні до страхів і нерішучості.
Характер – на відміну від темпераменту він є сукупністю якостей, які проявляються по відношенню до об'єктів і предметів навколишнього світу. Характер теж обумовлений роботою психіки, але на відміну від темпераменту, який дано людині від природи, він формується і видозмінюється протягом життя. На характер людини впливають такі фактори як соціум, виховання, професія і т.п.
Дати будь-яку точну класифікацію характером намагалися багато психологів. Проте зв'язок темпераменту і характеру не дозволила зробити характеристику чистою, і тепер такі типи характеру як вольовий, розумовий і емоційний безперервно пов'язані не тільки з впливом соціуму, а й з вродженими природними особливостями особистості.
Крім того, характер можна класифікувати по наявності в ньому різних рис:
ставлення до самого себе (егоїзм, гордість, приниження);
ставлення до оточуючих людей (толерантність, грубість, чуйність тощо);
ставлення до діяльності (енергійність, посидючість, лінь);
ставлення до оточуючих речей (скупість, акуратність).
Таким чином, особливості темпераменту і характеру полягають в тому, що їх часто плутають, називаючи вроджені якості особистості проявами психіки і навпаки, характеризуючи придбані в соціумі риси, як індивідуальні властивості нервової системи.
Насправді ж диференціювати ці два поняття можна досить просто. Співвідношення темпераменту і характеру можна представити таким чином:
характер – це сукупність придбаних якостей, а темперамент – вроджених;
характер може змінюватися під впливом життєвих обставин, а темперамент залишається незмінним;
поняття характеру досі не змогли класифікувати, на відміну від темпераменту;
характер і його окремі риси можна піддати оцінці, а темперамент їй не піддається.
Темперамент і характер завжди будуть плутати між собою. Проте в тандемі вони створюють цілісну особистість, яку завжди можна оцінити з боку. І головне, щоб її вроджені якості завжди знаходилися в гармонії з набутими.