Плани семінарських занять

Семінар 1. Розвиток історичного знання у традиційних суспільствах

1. Філософсько-теоретичні засади історіографії Стародавнього світу

2. Історичні знання у найдавніших цивілізаціях

3. Історіографія Стародавньої Греції

Методичні рекомендації:

Розглядаючи філософсько-теоретичні засади історіографії Стародавнього світу, звернути увагу на обставини, які впливали на формування цих уявлень в різних куточках Стародавнього світу, а також на суттєві відмінності історіографії Сходу і Заходу.

Дати загальний огляд розвитку історичних знань на Близькому Сході та Східній і Південній Азії (вплив політичних, соціальних та культурологічних чинників).

Звернути увагу на особливості розвитку історіографії в античному світі (роль громадянської общини, рівень розвитку виробничих сил, соціальна структура).

Джерела та література:

Джерела:

1. Античные риторики / Под ред. А.А.Тахо-Годи. – М.: Издательство Московского университета, 1978. – 352 с.

2. Аристотель. Политика. Афинская полития / Пер. с древнегреч. С.И.Радцига. – М.: Мысль, 1997. – 348 с.

3. Аристотель. Політика / Пер. з давньогрец. О.Кислюка. – К.: Основи, 2000. – 239 с.

4. Геродот. История в девяти книгах / Пер. и прим. Г.А.Стратановского. – Л.: Наука, 1972. – 600 с.

5. Геродот. История греко-персидских войн. – Л., 1972.

6. Геродот. История / Пер. и прим. Г.А.Стратановского. – М.: АСТ; Хранитель, 2006. – 672 с.

7. Геродот. Історії: В дев’яти книгах / Пер. та передмова А.О.Білецького. – К.: Наукова думка, 1993. – 574 с.

8. Ксенофонт. Сократические сочинения: Киропедия. – М., 2003. – 757 с.

9. Плутарх. Порівняльні життєписи / Пер. з давньогрец. Й.Кобова та Ю.Цимбалюка. – К.: Дніпро, 1991. – 440 с.

10. Полибий. Всеобщая история: В 2 т. / Пер. с древнегреч. Ф.Мищенко. – М., 2004.

11. Фукидид. История / Пер. и прим. Г.А.Стратановского. – М.: Ладомир; АСТ, 1999. – 736 с.

Література:

1. Адо П. Что такое античная философия? М.: Изд-во гуманитарной литературы, 1999.

2. Асмус В.Ф. История античной философии. М., 2001 [Електронний ресурс]. − Режим доступу:http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Asmus/

3. Борухович В.Г. Место “Киропедии” в истории греческой прозы // Ксенофонт. Сократические сочинения: Киропедия. – М., 2003. – С. 684 - 703.

4. Борухович В.Г. Научное и литературное значение труда Геродота // Геродот. История: В 9 кн. – М.: АСТ; Ладомир, 2001. – С. 703 - 736.

5. Дюмон Ж.-П. Античная философия. – М.: АСТ. Астрель, 2006.

6. Историография античной истории / Под ред. В.И.Кузищина. – М.: Наука, 1980. – 397 с.

7. Историография истории Древней Греции // История Древней Греции / Под ред. В.И.Кузищина. – М., 1996, С. 19 - 35.

8. Кислюк О. Передмова // Аристотель. Політика. – К.: Основа, 2003. – С. 5 - 13.

9. Кузнецова Т.И., Миллер Т.А. Античная эпическая историография: Геродот, Тит Ливий. – М.: Наука, 1984.

10. Лосев А.Ф. Античная философия истории. – М.: Наука, 1977.

11. Соболевский    С.И.    Ксенофонт, его жизнь и сочинения // Ксенофонт. Сократические сочинения: Киропедия. – М.: АСТ; Ладомир, 2003. – С. 5 - 17.

12. Стратановский Г.А. Фукидид и его “История” // Фукидид. История. – М.: Ладомир; АСТ, 1999. – С. 543 - 576.

13. Чанышев А. Н. Философия древнего мира. М.: Высшая школа, 1999.

14. Черняк Е.Б. Историки и история: жизнь, судьба, творчество. – М., 1997. – Т. 1.

15. Шапиро А.Л. Историография с древнейших времен до 1917 г. – М.: Высшая школа, 1993.

Семінар 2. Гуманістична історіографія

1. Філософсько-методологічні основи гуманістичної історіографії (антропоцентризм, ставлення до провіденціалізму, середньовічної та античної історіографії, поняття історичного часу)

2. Історико-соціологічні теорії ХVІ – ХVІІ ст. Теорії “природного права” і “суспільного договору” та їх інтерпретація в історичних концепціях

3. Російська історична думка в ХV – ХVІ ст. Теорія “Москва – Третій Рим”

4. Російська історична думка в ХVІІ ст. Пізнє літописання. Позалітописні твори. Вплив ідей гуманізму

Методичні рекомендації:

Перш за все потрібно звернути увагу на фактори, які сприяли розвитку гуманістичної думки, філософії, а на її тлі і гуманістичної історіографії. З’ясувати, чому саме Італія стала батьківщиною гуманістичної історіографії.

Чітко виділити основні ознаки гуманістичної історіографії і її основні відмінності від історіографії середньовіччя. Пояснити, чому історіографія доби гуманізму є донауковою історіографією.

З’ясувати основні риси теорії “природного права” та “суспільного договору” і її вплив на подальший розвиток суспільної думки в цілому і історіографії (в різних країнах), зокрема. Порівняти погляди Дж.Локка і Ф.Бекона, Г.Гроція та Т.Гоббса.

Виділити основні напрямки розвитку історичної думки в Росії у ХVІ – ХVІІ ст., з’ясувати причини виникнення низки теорій походження Російської держави та форм історичних творів. З’ясувати основну проблематику творів офіційного та публіцистичного характеру.

Джерела та література:

Джерела:

1. Боден Ж. Метод легкого познания истории / Пер. М.С.Бобковой. – М.: Наука, 2000. – 412 с.

2. Бэкон Ф. История правления короля Генриха VІІ. – М.: Наука, 1990. – 323 с.

3. Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів. – К., 1970. – 517 с.

4. Валла Л. Об истинном и ложном благе. О свободе воли / Пер. с лат. В.А.Андрушко. – М.: Наука, 1989. – 474 с.

5. Макиавелли Н. Государь. – М., 1991.

6. Макиавелли Н. История Флоренции. – М., 1974.

7. Мак’явеллі Н. Флорентійські хроніки. Державець. – К.: Основа, 1998. – 492 с.

8. Мор Т. Утопія. – К.: Дніпро, 1988. – 207 с.

9. Петрарака Ф. Сочинения философские и полемические. – М.: РОССПЕН, 1998. – 477 с.

Література:

1. Алпатов М.А. Русская историческая мысль и Западная Европа (ХVІІІ – п. пол. ХІХ вв.). – М., 1985.

2. Баткин Л.М. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности. – М., 1989.

3. Бичко А. Нікколо Мак’явеллі та його епоха // Мак’явеллі Н. флорентійські хроніки. Державець. – К.: Основа, 1998. – С. 5 - 22.

4. Бобкова М.С. Жан Боден и его трактат “Метод легкого познания истории” // Боден Ж. Метод легкого познания истории / Пер. М.С.Бобковой. – М.: Наука, 2000. – С. 332 - 360.

5. Брагина Л.М. Социально-этические взгляды итальянских гуманистов. – М., 1963.

6. Бурлацкий Ф.М. Загадка и урок Николо Макиавелли. – М.. 1977.

7. Вайнштейн О.Л. Западноевропейская средневековая историография. – М.; Л., 1964.

8. Гутнова Е.В. Историография истории средних веков. – 2-е изд. – М., 1985.

9. Зимин А.А. Пересветов и его современники. – М., 1958.

10. Историография истории России до 1917 г. – Т.1. – М.: Владос, 2004.

11. История русской литературы Х – ХVІІ вв. / Под ред. Д.С.Лихачева. – М., 1980.

12. Кассирер Э. Индивид и космос в философии Возрождения // Кассирер Э. Избранное: Индивид и космос. М; Спб.: Университетская книга, 2000.

13. Клосс Б.М. Никоновский свод и русские летописи ХVІ – ХVІІ вв. – М., 1980.

14. Косминский Е.А. Историография средних веков. – М., 1963.

15. Коплстон Ф. История средневековой философии. М., 1996.

16. Неретина С. С. Верующий разум. К истории средневековой философии. Архангельск, 1995.

17. Очерки истории исторической науки в СССР. – Т.1. – М., 1955.

18. Переписка Ивана Грозного с Андреем Курбским / Отв. ред. Д.С.Лихачев. – Л., 1979.

19. Репина Л.П., Зверева В.В., Парамонова М.Ю. История исторического знания. – М., 2006.

20. Семенов Ю. Гуманистическая историография. Снова Н.Макьявелли // Скепсис [Електронний ресурс]. − Режим доступу:http://scepsis.net/library/id_1295.html

21. Святець Ю.А., Топка Р.В. Історіографія всесвітньої історії. – Дніпропетровськ, 2007.

22. Шапиро А.Л. Историография с древнейших времен до 1917 г. – М.: Высшая школа, 1993.

Семінар 3. Просвітницька історіографія в Росії

1. Філософсько-методологічні основи просвітницької історіографії

2. Концепція історичного процесу в творах В.М.Татіщева

3. Історичні погляди М.В.Ломоносова

4. Раціоналістичні тенденції в історичних творах М.М.Щербатова та І.М.Болтіна

Методичні рекомендації:

Насамперед звернути увагу на передумови розвитку історичної думки та історичних знань у ХVІІІ ст. Роль “освіченого” абсолютизму в поширенні просвітництва. Основні вектори просвітницької філософської думки (антифеодалізм та антиклерикалізм).

З’ясувати причини занепаду традиційно-просвітницької історіографії і намагань сформулювати філософію історії. Звернути увагу на уявлення просвітників про суспільний устрій, виникнення приватної власності і держави. Розуміння просвітниками історичного процесу.

Виділити основні етапи розвитку просвітницької історичної думки в Росії. Зазначити її особливості. Звернути увагу на особливості розуміння історичного процесу В.М.Татіщевим, М.В.Ломоносовим, М.М.Щербатовим, І.М.Болтіним.

Джерела та література:

Джерела:

1. Вольтер. История Карла ХІІ, короля Швеции, и Петра Великого, императора России / Пер. и комент. Д.Соловьева. – СПб., 1999. – 304 с.

2. Гельвеций К.М. Сочинения: В 2 т. –М.: Мысль, 1973. – Т.1. – 1974. – Т.2.

3. Гельвецій К.М. Про людину, її розумові здібності та її виховання. – К.: Основа, 1994. – 416 с.

4. Гердер И.Г. Идеи к философии истории человечества. – М.: Наука, 1977. – 703 с.

5. Гиббон Э. История упадка и разрушения Римской империи: В 7 т. – СПб.: Наука, 1999 – 2000.

6. Гольбах П. Галерея святых. – К.: Політвидав України, 1987. – 335 с.

7. Дидро Д. Сочинения: В 2 т. – М.: Мысль, 1986. – Т.1. – 1991. – Т.2.

8. Кант И. Сочинения: В 6 т. – М.: Мысль, 1963 – 1966.

9. Монтескье Ш.Л. О духе законов. – М.: Мысль, 1999. – 672 с.

10. Руссо Ж.-Ж. Избранные сочинения: В 3 т. – М., 1961.

11. Татищев В.Н. Избранные произведения. – Л., 1979.

Література:

1. Азаркин Н.М. Монтескье. – М., 1988. – 128 с.

2. Алпатов М.А. В.Н.Татищев и западноевропейская история // Проблемы истории общественной мысли и историографии. – М., 1976.

3. Алпатов М.А. Русская историческая мысль и Западная Европа в ХVІІ – п. пол. ХVІІІ в. – М., 1976.

4. Алпатов М.А. Русская историческая мысль и Западная Европа (ХІІІ – п. пол. ХІХ в.). – М., 1985.

5. Алексеев-Попов В.С. О социальных и политических идеях Жан-Жака Руссо // Жан-Жак Руссо. Трактаты. – М., 1969.

6. Асмус В.Ф. Иммануил Кант. – М.: Наука, 1973.

7. Барг М.А. Эпохи и идеи: Становление историзма. – М., 1987.

8. Виндельбанд В. От Канта до Ницше: История новой философии в ее связи с общей культурой и отдельными науками. – М., 1998. – 496 с.

9. Гринишин Д.М. Иммануил Кант. – Л., 1976.

10. Дербов Л.А. Исторические взгляды русских просветителей второй половины ХVІІІ в. – Саратов, 1987.

11. Зеньковский В. В. История русской философии. М., 2001.

12. Кузьмин А.Г. Татищев. – М., 1987.

13. Пештич С.Л. Русская историография ХVІІІ в. – Л., 1961 – 1971.

14. Сидоренко О.В. Историография IX−XXвв. отечественной истории (Учебное пособие). − Владивосток, 2004. − 299 с.

15. Очерки истории исторической науки в СССР. – Т.1. – М., 1955.

16. Историография истории России до 1917 г. – М., 2004.

17. История русской философии / Под ред. М. А. Маслина. М.: Республика, 2002.

Семінар 4. Історіографія п. пол. ХІХ ст. Романтизм.

1. Філософсько-методологічні засади романтичної історіографії.

2. Філософія історії Г.В.Ф.Гегеля.

3. Історична концепція М.М.Карамзіна. Криза просвітницької методології.

4. Історико-філософська доктрина слов’янофілів

Методичні рекомендації:

При підготовці до семінарського заняття необхідно звернути увагу на передумови виникнення романтизму як широкої світоглядної течії, в рамках якої сформувалася романтична історіографія. З’ясувати причини кризи просвітницької методології, а також внутрішню суперечливість та неоднорідність Романтизму.

Визначити основні положення філософії історії Гегеля та її вплив на розвиток історіографії. Особливу увагу звернути на вчення про закономірність і діаметричний характер розвитку історії, а також ідею прогресу, мети і сенсу історії.

Розглядаючи основні напрямки історичної думки в Росії, звернути увагу на їхню багатовекторність і причини таких явищ: “скептична школа”, теорія “офіційної народності”, слов’янофіли, західники та інші.

Аналізуючи історичні погляди М.М.Карамзіна, звернути увагу на ознаки кризи просвітницької методології в його творчості.

Джерела та література:

Джерела:

1. Грановский М.Г. Лекции по истории средневековья. – М., 1986.

2. Гегель Г.В.Ф. Сочинения. – М.;Л., 1935. – Т.8.

3. Гизо Ф. История английской революции. В 2 т. – Ростов-на-Дону, 1996.

4. Карамзин Н.М. История государства Российского. – М., 1990 – 1994. – Т. 1 - 4.

5. Карамзин Н.М. Письма русского путешественника. – Л., 1987.

6. Карлейль Т. Теперь и прежде. – М., 1994. – 415 с.

7. Местр Ж. де. Рассуждения о Франции. – М., 1997. – 216 с.

8. Местр Ж. де. Санкт-Петербургские вечера. – СПб., 1998. – 732 с.

9. Мишле Ж. Народ. – М., 1965. – 207 с.

10. Токвиль А. де. Демократия в Америке. – М., 1994. – 554 с.

11. Токвіль А. де. Давній порядок: Революція. – К., 2000. – 224 с.

12. Фихте И.Г. Сочинения, в 2 т. – Спб., 1993.

Література:

1. Вайнштейн О.Л. Очерки развития буржуазной философии методологии истории в ХІХ – ХХ веках. – Л., 1979.

2. Виат О. Граф Жожеф де Местр // Местр Ж. де. Санкт-Петербургские вечера. – СПб., 1998.

3. Карамзин Н.М. [его произведения и книги о нем] // Некоммерческая библиотека «ImWerden» [Електронний ресурс]. − Режим доступу:http://imwerden.de/cat/modules.php?name=books&pa=last_update&cid=225.

4. Козлов В.П. “История государства Российского” Н.М.Карамзина в оценке современников. – М., 1989.

5. Лазарев В.В. Шеллинг. – М., 1976.

6. Лавандовский А.А. Время Грановского. – М., 1990.

7. Лотман Ю.М. Сотворение Карамзина. – М., 1987.

8. Очерки истории исторической науки в СССР. – Т.1. – М., 1955.

9. Цимбаев Н.И. Славянофильство. – М., 1986.

10. Святець Ю.А., Топка Р.В. Історіографія всесвітньої історії. – Дніпропетровськ, 2007.

11. Историография истории России до 1917 года. – М., 2004.

Семінар 5. Історична концепція “Державної школи”. Історичні погляди С.М.Соловйова

1. Філософсько-методологічні засади “Державної школи”. Історичні концепції К.Д.Кавеліна, Б.М.Чичеріна, В.І.Сергеєвича, О.Д.Градовського та ін.

2. Історичні погляди С.М.Соловйова

3. Дискусії між слов’янофілами та західниками про характер і перспективи розвитку Заходу і Росії

Джерела та літератра:

Джерела:

1. Кавелин К.Д. Наш умственный строй: Статьи по философии русской истории и культуре. – М., 1989.

2. Соловьев С.М. Сочинения, в 18 кн. – М., 1988 – 1992. – Кн. 1 – 18.

3. Соловьев С.М. Публичные чтения о Петре Великом // С.М.Соловьев. Избранные труды. – М., 1983.

Література:

1. Алпатов М.А. Русская историческая мысль и Западная Европа (ХVІІІ – пер. пол. ХІХ вв.). – М., 1985.

2. Иллерицкий В.Е. Сергей Михайлович Соловьев. – М., 1980.

3. Историография истории России до 1917 года. В двух томах. Под ред. М.Ю.Лачаевой.− М., 2003.

4. Сидоренко О. Историография отечественной истории (IX − начало ХХ вв.) / Учебное пособие. − Владивосток, 2004. − 200 с. [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://window.edu.ru/library/pdf2txt/020/41020/18325/page17

5. Петров Ф.А. К.Д.Кавелин в Московском университете. – М., 1997.

6. Цимбаев Н.И. Сергей Соловьев. – М., 1990.

7. Цамутали А.Н. Борьба течений в русской историографии. – Л., 1977.

8. Цамутали А.Н. Вся русская история есть по преимуществу государственная: Константин Дмитриевич Кавелин, Борис Николаевич Чичерин // История России ХVІІІ – начала ХХ вв. – М., 1996.

9. Очерки истории исторической науки в СССР. – Т.1. – М., 1955.

10. Историография истории России до 1917 г. – М., 2004.

Семінар 6. Історична наука у другій половині ХІХ ст.

1. Позитивізм: методологія і напрямки історичних досліджень

2. В.О.Ключевський та його школа

3. “Російська історична школа” загальної історії

Методичні рекомендації:

При підготовці до семінарського заняття слід звернути увагу на соціально-політичні та ідейно-теоретичні умови розвитку історичної науки, вплив революції 1848 – 1849 рр. З’ясувати причини кризи романтизму, а також роль природничих наук в становленні нової парадигми історичного розвитку.

Проаналізувати розвиток організаційних основ і джерельної бази історичної науки, розвиток професіоналізації історичної освіти. З’ясувати причини посилення зв’язків між науковими центрами та істориками різних країн, а також утвердження практики міжнародних дискусій з актуальних проблем історії.

Засвоїти основні засади “позитивної” філософії О.Конта та Г.Спенсера, сенс ідеї еволюційного розвитку історичного процесу, а також сутність “теорії факторів” і основні засади пізнання історії через призму філософсько-методологічної парадигми позитивізму.

Джерела та література:

Джерела:

1. Дройзен И. История эллинизма: В 3 т. – Ростов-на-Дону, 1995.

2. Сеньобос Ш. Ведение в изучение истории. – СПб., 2004.

3. Тэн И. Философия искусства. – М., 1996.

4. Ключевский В.О. Курс русской истории. Сочинения в 9 т. – М., 1987 – 1990.

Література:

1. Далин В.М. История Франции ХІХ – ХХ вв. – М., 1981.

2. Золотарев В.Н. Николай Иванович Киреев (1850 – 1931) // Новая и новейшая история. – 1992. – № 4.

3. Каганович Б.С. К биографии Е.В.Тарле // Отечественная история. – 1993. – № 4.

4. Киреева Р.А. К.Н.Бестужев-Рюмин и историческая наука второй половины ХІХ в. – М., 1990.

5. Мягков Г.П. “Русская историческая школ”. Методологические и идейно-политические позиции. – Казань, 1988.

6. Неглина М.В. Василий Осипович Ключевский. – М., 1974.

7. Очерки истории исторической науки в СССР. – М., 1960. – Т.2.

8. Русский позитивизм. / В. В. Лесевич, П. С. Юшкевич, А. А. Богданов. Составитель, автор предисловия, обзорной статьи и указателей С. С. Гусев. − СПб., 1995. − 362 с.

9. Спиркин А.Г. Философия.  2-е изд. − М.: Гардарики, 2006. − 736 с. [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/Spirk/39.php

10. Философия в вопросах и ответах : учебное пособие / под ред. А. П. Алексеева; Л. Е. Яковлевой. - М. : Проспект, 2007. − С. 141

11. Цамутали А.И. Борьба течений в русской историографии второй половины ХІХ в. – Л., 1977.

12. Шахинов А.Н. С.М.Соловьев и В.О.Ключевский // Вопросы истории. – 2000. – № 3.

13. Шкуринов П.С. Позитивизм в России ХІХ в. – М., 1980.

14. Эммонс Т. Ключевский и его ученики // Вопросы истории. – 1990. – № 10.

Семінар 7. Історична наука на рубежі ХІХ – ХХ ст.

1. Криза позитивістської історіографії. Методологічні дискусії у Німеччині, Франції, Росії

2. Неокантіанська методологія історії

3. Історико-критичний неогегельянський напрямок в історіографії

Методичні рекомендації:

При підготовці до семінарського заняття слід з’ясувати причини кризи позитивістської історіографії в т.ч. і на базі розмежування і загострення суперечностей між марксистською та немарксистськими течіями в історіографії.

Звернути увагу на вплив наукових відкриттів у природознавстві і чому так гостро постало питання про роль і функції історичної науки.

Звернути увагу на яскраво виражений антипозитивістський характер неокантіанської філософії і методології історії. Проаналізувати філософсько-історичні погляди В.Дільтея та представників баденської школи істориків-неокантіанців. Утвердження ідеї суб’єктивного сприйняття минулого і релятивності наукових, в т.ч. і історичних, знань. Особливу увагу приділити соціологічним поглядам М.Вебера та його теорії “ідеальних типів”.

З’ясувати ідейно-теоретичні джерела негегельянської філософії та методології історії та її анти позитивістський характер. Особливу увагу приділити історико-теоретичній концепції Б.Кроче, його вченню про обмеження можливостей пізнання історії.

Джерела і література:

Джерела:

1. Вебер М. Аграрная история Древнего мира. – М., 2001.

2. Вебер М. Избранные произведения. – М., 1990.

3. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. – К., 1994. – 261 с.

4. Вебер М. Соціологія. Загально історичні аналізи. Політика. – К., 1998. – 534 с.

5. Вебер М. Хозяйство и общество / Пер. с нем. под научн. ред. Л. Г. Ионина. — М.: Изд-во ГУ-ВШЭ, 2010.

6. Вильденбанд В. Избранное. Дух и история. – М., 1985.

7. Виндельбанд В. История древней философии. – К., 1995.

8. Вильденбанд В. Философия культуры. – М., 1994.

9. Гайдеггер М. Очима сучасників. – К., 2002.

10. Дильтей В. Введение в науки о духе // Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ – ХХ вв. – М., 1988. – С. 108 - 138.

11. Дильтей В. Наброски к критике исторического разума // Вопросы философии. – 1988. – № 4. – С. 135 - 152.

12. Колінгвуд Р.Дж. Ідея історії. – К., 1996.

13. Коллингвуд Р.Дж. Идея истории. Автобиография. – М., 1980.

14. Кроче Б. Теория и история историографии. – М., 1998.

15. Кроче Б. Эстетика как наука о выражении и как общая лингвистика. – М., 2000.

16. Хайдеггер М. Бытие и время. – М., 1997.

17. Хайдеггер М. Кант и проблема метафизики. – М., 1997.

Література:

1. Аббатс М. Философия Бенедетто Кроче и кризис итальянского общества. – М., 1959.

2. Бибихин, В. Письмо Николаю Плотникову. По поводу перевода терминологии Дильтея// Логос. − 2001. − № 2. − С. 201−202.

3. Вебер Марианна. Жизнь и творчество Макса Вебера. − М.: РОССПЭН, 2007.

4. Герменевтика. Психология. История. Вильгельм Дильтей и современная философия. Антология. — М: Три квадрата, 2002. — 208 с.

5. Иванов Г.М. Кризис позитивистской концепции исторического источника и Б.Кроче // Вопросы истории. – 1974. – № 1.

6. Кравченко Е. И. Макс Вебер. − М.: Весь Мир, 2002. − 224 с − Серия «Весь мир знаний».

7. Лопухов Б.Р. О “тождестве” философии и истории в работах Бенедетто Кроче // Вопросы философии. – 1970. – № 1.

8. Льюис Д. Марксистская критика социологических концепций Макса Вебера. – М., 1981.

9. Моисеев В.И. Логос русской философии всеединства как основание теоретизации гуманитарного знания// Современная философия языка в России. Предварительные публикации 1998 г. М.: ИЯРАН, 1999. – С. 103 – 167.

10. Неусыхин А.И. Эмпирическая социология Макса Вебера и логика исторической науки // Проблемы европейского феодализма. – М., 1974.

11. Овсянникова И. А. Либеральная философия Бенедетто Кроче. − Омск, 1998.

12. Патрушев А.И. Взлет и низвержение Карла Лапрехта // Новая и новейшая история. – 1995. – № 4.

13. Степанова Л.Г. Б.В. Яковенкокак переводчик: к истории первого русского издания "Эстетики" Кроче // Вопросы литературы.2007. №1. С.318-341.

Семінар 8. Теорії циклічного розвитку світової історії та її критика

1. Історичні погляди і метод історичного дослідження О.Шпенглера.

2. Теорія цивілізацій А.Дж.Тойнбі.

3. П.Сорокін та його філософсько-історична схема зародження і занепаду “культурних суперсистем”.

4. Проблеми світової історії у філософії екзистенціалізму К.Ясперса.

Методичні рекомендації:

При підготовці питань до семінарського заняття особливу увагу звернути на соціальні та ідейно-теоретичні джерела теорії циклічного розвитку історії. Опанувати основні положення теорії історії О.Шпенглера як послідовної зміни ізольованих самобутніх культур, виділення ним загального і особливого в історичному процесі.

З’ясувати відмінності історичних поглядів А.Тойнбі від історичних поглядів О.Шпенглера. Основний сенс теорії локальних цивілізацій А.Тойнбі. Звернути увагу на розуміння вченим закономірностей динаміки внутрішнього розвитку окремих цивілізацій і виділення ним основних етапів розвитку світової історії.

Проаналізувати та засвоїти філософсько-історичну схему П.Сорокіна зародження і занепаду “культурних суперсистем”.

Звернути увагу на своєрідність сприйняття світової історії у філософії екзистенціалізму. Вчення К.Ясперса про єдине походження і єдиний шлях розвитку світової історії. Розібрати сутність вчення К.Ясперса про “осьову епоху людства”.

Джерела та література:

Джерела:

1. Тойнби А.Дж. Постижение истории. – М., 1991.

2. Тойнби А.Дж. Цивилизация перед судом истории. – М.;СПб., 1996.

3. Тойнбі А.Дж. Дослідження історії. – К., 1995. – Т.1 – 2.

4. Хайдеггер М. Время и бытие. – М., 1993.

5. Хайдеггер М. Кант и проблема метафизики. – М., 1997.

6. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории: В 2 т. – Минск, 1998.

7. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.

8. Сорокин П. Историческая необходимость // Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992.

Література:

1. Афанасьев В.В. Социология политики Освальда Шпенглера. М.: КДУ, 2009. − 192 с.

2. Богданова И. Н. В поисках адекватной формы знания (В. Соловьев и К. Ясперс) // Эпистемы: Альманах. Екатеринбург, 1998. − С.40-45.

3. Емельянов-Лукьянчиков, Максим Александрович. Иерархия радуги. М., Русский мир, 2008. — 704 с.

4. Гергилов Р.Е. Шпенглер и Третий рейх. // Новый исторический вестник. 2007. N 1.

5. Пріцак О. Арнольд Джозеф Тойнбі та його твір // Тойнбі А.Дж. Дослідження історії. – К., 1995. – Т.2.

6. Сидоренко И. Н. Карл Ясперс. − Мн.: Книжный Дом, 2008. − 224 с. − (Мыслители ХХ столетия).

7. Уколова В. Арнольд Тойнбі та осягнення історії // Мандрівець. – 1995. – №1.

8. ХХ век: методологические проблемы исторического познания. – М., 2001 – 2002. – Ч.1 – 2.

9. Хачатурян Е.М. Проблемы цивилизаций в “Исследовании истории” А.Тойнби в оценке западной историографии // Новая и новейшая история. – 1991. – №1.

Семінар 9. Становлення “Нової історичної науки”. Школа “Анналів”

1. Історико-соціологічна концепція М.Вебера.

2. Криза позитивізму у французькій історіографії. Соціологічна школа Е.Дюркгейма та теорія “культурно-історичного синтезу” А.Берра.

3. Історична школа “Анналів”.

Методичні рекомендації:

Розглядаючи проблему становлення “нової історичної науки”, звернути увагу на розробку нових підходів в історичному пізнанні, запропонованих в творах М.Вебера, Е.Дюркгейма та А.Берра. Дати загальний огляд теорій, розроблених цими авторами і визначити їх вплив на формування нових підходів до методологічних принципів в історичному пошуку.

Проаналізувати основний теоретико-методологічний та конкретно-історичний доробок засновників історичної школи “Анналів”. Виділити основні риси “Нової історичної науки”.

Джерела та література:

Джерела:

1. Вебер М. Избранные произведения. – М., 1990.

2. Вебер М. История хозяйства. Город. – М., 2001.

3. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. – К., 1998.

4. Вебер М. Соціологія. Загально історичні аналізи. Політика. – К., 1998.

5. Блок М. Апология истории, или ремесло историка. – М., Наука, 1986.

6. Блок М. Феодальне суспільство. – К., 2002.

7. Февр Л. Бои за историю. – М., 1991.

Література:

1. Арон Р. Этапы развития социологической мысли / Общ.ред. и предисл. П. С. Гуревича. — М.: Издательская группа «Прогресс» — «Политика», 1992.

2. Вебер Марианна. Жизнь и творчество Макса Вебера. — М.: РОССПЭН, 2007.

3. Льюис Д. Марксистская критика социологической концепции Макса Вебера. – М., 1981.

4. Неусыхин А.И. Эмпирическая социология Макса Вебера и логика исторической науки // Проблемы европейского феодализма. – М., 1974.

5. Афанасьев Ю.Н. Историзм против эклектики. Французская историческая школа “Анналов” в современной буржуазной историографии. – М., 1980.

6. Гуревич А.Я. Исторический синтез и школа “Анналов”. – М., 1993.

7. Дюпон‑Мельниченко Ж.‑Б. Французька історіографія ХХ ст. – Львів, 2001.

8. Ревель Ж. История и социальные науки во Франции. На примере эволюции школы “Анналов” // Новая и новейшая история. – 1998. – № 5. – С. 77 - 101; № 6. – С. 64 - 87.

9. Рохас К.А. «Анналы» и марксизм // Французский ежегодник 2009. − М., 2009. [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://annuaire-fr.narod.ru/statji/Aguirre-Rojas-2009.html

10. Таран Л. Теория “исторического синтеза” Анри Берра // Французский ежегодник. – 1968. – М., 1970.

11. Таран Л.В. Французька історіографія (70-ті рр. ХІХ – 80-ті рр. ХХ ст.). – К., 1991.

12. Далин В.М. История Франции ХІХ – ХХ вв. – М., 1981.

13. Зашкільняк Л. Методологія історії від давнини до сучасності. – Львів, 1999.

14. Зашкільняк Л. Сучасна світова історіографія. – Львів, 2007.

15. Потульницький В.А. Школа “Анналів” у Франції // Потульницький В.А. Українська і всесвітня історія: історіософія світової та української історії ХVІІ – ХХ ст. – К., 2002. – С. 117 - 136.

16. Ревель Ж. История и социальные науки во Франции. На примере эволюции школы “Анналов” // Новая и новейшая история. – 1998. – № 6. – С. 64 - 87.

Семінар 10. Розвиток історичної науки в СРСР у міжвоєнний період

1. Основні напрямки становлення марксистської історіографії.

2. Школа М.М.Покровського.

3. Дискусії щодо формаційного методу пізнання.

Методичні рекомендації:

Розглядаючи основні напрямки становлення марксистської історіографії в СРСР, слід виділити: створення спеціальних установ з підготовки марксистських кадрів істориків та спеціальних наукових закладів для розробки і пропаганди історичних, історіографічних проблем, заснованих на принципах історичного матеріалізму. Виділити особливу роль об’єднання “істориків-марксистів” та його роль в підготовці та проведенні дискусій щодо формаційного тлумачення історичного процесу.

Аналізуючи історичні погляди М.М.Покровського та його учнів, звернути увагу на своєрідне трактування формаційної теорії К.Маркса і застосування її при дослідницькій роботі, в тому числі в ракурсі історії Росії. Також звернути увагу на причини і зміст критики школи Покровського, яка розгорнулася наприкінці 20 – у 30-х рр. і її вплив на подальший розвиток історичної науки в СРСР.

З’ясувати причини наявності немарксистських течій та їх представників у історіографічному просторі СРСР у довоєнний період. Проаналізувати дискусії щодо формаційного методу пізнання у 20-30-ті роки.

Джерела та література:

1. Бригев В.С. “Дело” академика С.Ф.Платонова // Вопросы истории. 1989. – № 5. – С. 117 - 129.

2. Дунаевский В.А. “Дело” академика Н.М.Лукина // Новая и новейшая история. – 1990. – № 6.

3. Дунаевский В.А. Советская историография новой истории стран Запада 1917 – 1941 гг. – М., 1974.

4. Дунаевский В.А. Размышления над воспоминаниями почетного академика АН СССР Николая Ивановича Кареева “Прожитое и пережитое” // Новая и новейшая история. – 1991. – № 6.

5. История и сталинизм / Сост. А.Н.Мерцалов. – М., 1991.

6. Перченок Ф.Ф. “Дело Академии наук” // Природа. – 1991. – № 4. – С. 96 - 104.

7. Пихоя Р.Г. Востребованная временем история. Отечественная историческая наука в 20 – 30 гг. ХХ в. // Новая и новейшая история. – 2004. – № 2. – С. 28 - 53.

8. Савельева И.М. История и время. В поисках утраченного. – М., 1997.

9. Соколов О.Д. М.Н. Покровский и советская историческая наука. – М., 1970.

10. Советская историография / Под ред. Ю.Афанасьева. – М., 1996.

11. Согрин В.В. Идеология и историография в России: нерасторжимый брак? // Вопросы философии. – 1996. – № 8. – С. 3 - 17.

12. Виппер Р.Ю. Избранные сочинения: в 2 т. – Ростов-на-Дону, 1995.

13. Покровский М.Н. Избранные произведения: в 4 кн. – М., 1966.

14. Тарле Е.В. Северная война и шведское нашествие на Россию. – М., 2002.

15. Чернобаев А. А. М. Н. Покровский − «президент Москвы» // Гусевские чтения. М., 2005. С.138-158.