Хід роботи

Дослід № 1. Піддослідному, що сидить за столом, дають обидва листки паперу з відрізками прямої і пропонують накласти праву сторону аркушаа зверху лівої сторони аркушаб таким чином, щоб відрізки на обох аркушах зна­ходились на одній горизонтальній прямій. Потім піддослідний повинен пересувати аркушавправо або вліво до того часу, поки довжина відрізків на обох аркушах не буде сприйматися ним як однакова. Вимірюють і записують довжину вказаних піддослідним відрізків, не повідомляючи йому результатів вимірювання. Повторюють дослід 10-15 разів.

Обробка результатів включає наступні дії: 1) визначення величини ілюзії для кожного досліду; 2) порівняння результатів у різних піддослідних. Дослід № 2. Просторове мислення.

Уважно роздивіться рисунки 1 і 2 і дайте відповідь на наступні запитання: 1. Що ви бачите, якщо сфокусувати погляд на верхній точці? 2. Що ви бачите, якщо сфокусувати погляд на нижній точці?3. В якому випадку ви бачите пляму більш чітко?

Рис. 2

1. Що ви сприймаєте лівою півкулею головного мозку, дивлячись на малюнок? 2. Що ви сприймаєте правою пів­кулею головного мозку, дивля­чись на малюнок?

Дослід № 3.Форми в просторі.

Що зображено на рис.3

(А, Б, В, Г)?

Рис. 3.

Зміст звіту

1. Тема роботи.

2. Результати і висновки.

Контрольні запитання

1. Що є предметом вивчення загальної сенсорної фізіології?

2. Поясніть, чим відрізняється об’єктивна фізіологія від суб’єктивної.

3. Назвіть етапи сприйняття, їх тривалість.

4. Що називається аналізатором? Наведіть приклади.

5. Чи здатний мозок сприймати одночасно декілька інтерпретацій одного зображення?

6. Чи існує ген, який відповідає за просторово-конструкційні рішення?

7. Яка півкуля сприймає частину рисунка, розміщеного в правій половині нашого поля зору, а яка – в лівій половині?

Рекомендована література

1. Данилова Н.Н. Физиология высшей нервной деятельности / Н.Н. Данилова, А.Л. Крылова. – Ростов н/Д: Феникс, 2001. – 480 с.

2. Дудель Й. Физиология человека : 3 т. / Дудель Й., Рюэгг Й., Шмидт Р. ; под ред. Шмидта Р. и Тевса Г. – М. : Мир, 1996. – 323 с.

3. Практикум по нормальной физиологии / Под ред. Агаджа­няна Н.А. – М. : Высшая школа, 1983. – 328 с.

4. Чайченко Г.М. Основы физиологии высшей нервной деятель­ности / Г.М. Чайченко. – М. : Высшая школа, 1988. – 368 с.

5. Черенкова Л.В. Психофизиология в схемах и комментариях / Черенкова Л.В., Краснощекова Е.И., Соколова Л.В. ; под ред. А.С. Батуева. – Спб. : Питер, 2006. – 240 с.

Лабораторне заняття № 2

Визначення властивостей нервової системи за психомоторними показниками. Тепінг-тест. Хронорефлексометрія.

Мета роботи: визначити психомоторну рухливість; визначити час рефлексу у людини на світлові та звукові подразники за допомогою хронорефлексометра, встановити залежність часу рефлексу від природи і сили подразників у різних піддослідних.

Основні положення:Експериментально обґрунтував теорію про типи вищої нервової діяльності (ВНД), І.П. Павлов, виокремивши три критерії: силу, врівноваженість і рухливість нервових процесів. Сила виявляється в розвитку надмірного збудження та гальмування і залежить від працездатності нервових клітин. Врівноваженість визначається співвідношенням збудження та гальмування. Рухливість нервових процесів проявляється в швидкості переходу нейронів від стану збудження до гальму­вання і навпаки. На підставі цих уявлень І.П. Павлов виділів 4 типи ВНД, які узгоджуються з типологією темпераментів, виділених Гіппократом і Галеном.

Сильний врівноважений рухливий тип ВНД(сангвінічний темперамент) – живий тип.

Сильний врівноважений інертний тип ВНД(флегматичний темперамент) – спокійний тип.

Сильний неврівноважений рухливий тип ВНД(холеричний темперамент) – нестримний тип.

Слабкий тип ВНД (меланхолічний темпера­мент)– відрізняється загальною слабкістю нервової діяльності, з можливими врівноваженістю нервових процесів за зовнішнім і внутрішнім балансом, інертністю або рухливістю.

Оцінити психомоторну рухливість дозволяє тепінг-тест. Регуляція рухів базується на двох основних принципах: 1) принципі прямого програмного управління, 2) принципі сенсорних корек­цій поточного руху по ланцюгу зворотного зв’язку. Існує два механізми управління рухом: 1) за допомогою центральних моторних програм, 2) за допомогою зворотної аферентації, яка використовується для безперервного контролю і корекції вико­нуваного руху. Моторна кора отримує сенсорні проекції від рецепторів м’язової та суглобної чутливості. Моторна кора – центральний апарат побудови руху. Проста сенсомоторна реакція в людини у відповідь на безпосередній подразник називається психічною реакцією. Час психічної рефлекторної реакції складається з власне латентного періоду і додаткових затримок, зв’язаних з індивідуальними психологічними особливостями протікання психічних процесів у різних досліджуваних, і як правило коливається в межах 180–200 мс для світового і 150–180 мс – для звукового подразника. Цей час залежить значною мірою від функціонального стану нервової системи людини. Фізична та розумова втома може збільшувати час рефлекторної реакції.

Матеріали та обладнання: стандартні бланки, що являють собою листки паперу (203Х283), що розділені на шість розташованих по три в ряд рівних прямокутника, секундомір, олівець. хронорефлексометр.