Складання цілеспрямованого поведінкового акту за п. К. Анохіним

Мета роботи:з’ясувати структуру поведінкового акту та скласти власний поведінковий акт.

Основні положення:Найбільш досконалу модель структури поведінки запропоновано в концепції функціональних систем П.К. Анохіна. Визначаючи функціональну систему як динамічну, саморегулюючу організацію, що вибірково об’єднує структури і процеси на основі нервових і гуморальних механізмів регуляції для досягнення корисних як для самої системи, так і організму людини в цілому пристосувальних результатів, П.К. Анохін розширив зміст цього поняття, включив у нього структуру будь-якої цілеспрямованої поведінки. Центральна архітектоніка функціональних систем, які визначають цілеспрямовані поведінкові акти різного ступеня складності, побудована з окремих компонентів, що послідовно змінюють один одного: аферентний синтез, прийняття рішення, акцептор результатів дії, еферентний синтез, формування дії і, нарешті, оцінка досягнутого результату (рис. 1). Відповідно до цього, поведінковий акт будь-якого ступеня складності починається зі стадії аферентного синтезу. Збудження, викликане зовнішнім подразником, вступає у взаємодію з іншими аферентними збудженнями, які мають свій функціональний зміст. Мозок безперервно обробляє всі сигнали, що надходять за численними сенсорними каналами. А за результатом синтезу цих аферентних збуджень створюються умови для реалізації окремої цілеспрямованої дії. Зміст аферентного синтезу визначається впливом певних факторів: потреби, мотиваційного збудження, апарату пам’яті, обстановочної та пускової аферентації (ОА і ПА). Обстановочна аферентація включає збудження від ситуації (стаціонарних обставин) і подальшу послідовність аферентних збуджень, що асоціюються з цими обставинами. Обстановочна аферентація може сприяти або перешкоджати здійсненню поведінкового акту. Саме на основі взаємодії мотиваційного і ситуаційного збудження, а також механізмів пам’яті формується готовність до певної поведінки. Але для того, щоб ця готовність трансформувалася у цілеспрямовану поведінку, необхідною є дія пускових стимулів (пускова аферентація) – останній компонент стадії аферентного синтезу.

Рис. 1. Схема центральної архітектоніки поведінкового акту за П. К. Анохіним [1, 2].

Аферентний синтез змінюється стадією прийняття рішення, де визначається тип і спрямованість майбутньої поведінки. В свою чергу, результати майбутньої поведінки програмуються через формування апарату акцептора результатів дії (АРД). Цей апарат програмує результати майбутніх подій. До того, як цілеспрямована поведінка почне здійснюватися, розвивається ще одна стадія поведінкового акту – стадія програмування дії, або еферентного синтезу. На цьому етапі здійснюється інтеграція соматичних і вегетативних збуджень. Для даної стадії характерно, що дію вже сформовано, але ще не втілено в життя. Перед настанням наступної стадії необхідно перевірити функціональний стан, а саме, чи здатний організм до проведення поведінкового акту, на схемі його позначено термінами метаболізм і гомеостаз. Наступна стадія – реальне виконання програми дії під впливом еферентного збудження, що досягає виконавчих механізмів. Завдяки апарату акцептора результатів дії і еферентного синтезу, організм має можливість порівняти очікувані результати з аферентною інформацією яка надходить, зокрема з інформацією про реальні результати і параметри скоєної дії. Саме результати порівняння визначають подальшу структуру поведінки: вона або коригується, або припиняється, як у випадку досягнення кінцевого результату. І тоді поведінковий акт (дія) завершується останньою стадією – задоволенням потреби .