Визначення функцій лобної частини великих півкуль, Функція зорово-просторового мислення

Мета роботи:вивчити рівень самосвідомості, логіку у піддослідних, перевірити можливості просторового мислення та домінування лівої чи правої півкулі у піддослідних.

Основні положення: Інтегративна діяльність мозку може бути представлена у вигляді взаємодії його трьох основних функціональних блоків. Перший блок – блок прийому і переробки сенсорної інформації. Другий блок – блок модуляції і активації нервової системи. Третій блок – блок програмування, регуляції і контролю складних форм діяльності.

Перший функціональний блокпредставлено аналізаторами або сенсорними системами. Аналізатор – це багаторівнева система з ієрархічним принципом побудови. Основою аналізатора виступає рецепторна поверхня, а вершиною проекційні зони кори. Аналізатор за І.П. Павловим – це функціональна система, до якої входять рецепторний апарат (периферійний відділ), провідні нервові шляхи (кондуктор) та певний відділ кори великих півкуль (головний відділ). Первинні проекційні зони кори складаються з четвертого аферентного (внутрішнього зернистого) шару, для нейронів якого характерна чітка специфічність. Вторинні проекційні зони кори розташовуються навколо первинних зон, немов надбудовуючись над ними. У цих зонах четвертий аферентний шар поступається провідним місцем другому (зовнішньому зернистому) і третьому (зовнішньому пірамідному) шарам клітин. Асоціативні зони (третинні зони) кори є новим рівнем інтеграції: вони займають другий і третій клітинні шари кори, де відбувається зустріч потужних аферентних потоків (одномодальних, різномодальних і неспецифічних), які є необхідними для цілісного сприйняття навколишнього світу.

Другий блок – модулююча система мозкупредставлена активуючими і інактивуючими структурами. Серед активуючих структур насамперед, виділяють ретикулярну формацію середнього мозку, задню частку гіпоталамусу, синю пляму – скупчення нейронів в покришці стовбура мозку, здатних синтезувати норадреналін (НА). До інактивуючих структур відносять преоптичну зону гіпоталамуса, фронтальну кору, синхронизуючий центр Моруці в серединній частині Вароліївого моста і ядра шва, локалізовані в середній частині стовбура головного мозку, нейрони якого продукують серотонін. Вищі апарати третього функціонального блоку мозку представлені руховою корою, і розташовані в передніх відділах великих півкуль – до передньої частини від центральної звивини ростральні Роландової борозни

Лобні частини– частини мозку, що сформувалися останніми за часом, являються вмістилищем найбільш тендітних складових нашої особистості, таких, як логіка, планування, оцінка особистої поведінки, спілкування, досягнення бажаних цілей. Ліва півкуля більшості людей обробляє інформацію від правої половини поля зору, спеціалізується на сприйнятті позитивних емоцій (радість). Негативні емоції (відраза, презирство, страх і гнів) – реєструються в правій лобній частині. Взагалі права півкуля домінує при сприйнятті емоцій. Лобна частина також відповідає за функції управління, такі, як постановка цілей, свідоме саморегулювання і планування. Люди із пошкод­женням лівої лобної частини можуть відчувати труднощі із плануванням простої послідовності дій і навіть із виконанням свідомих дій, а також вони можуть стати млявими, апатичними і пригніченими.

Основу єдиного зорового сприйняття складають різного роду можливості. Права півкуля в зоровій інтерпретації навколишнього світу є творчий відділ мозку, що спеціалізується на побудові глобальної картини і виявленні загальних закономірностей. Ліва півкуля – це "бухгалтерія" мозку, яка педантично аналізує деталі. За нормою обидві півкулі працюють у тісній взаємодії, доповнюючи одна одну. Нормальна психічна діяльність образного мислення, яку більше пов’язують із роботою правої півкулі, і абстрактного, де домінує ліва півкуля, забезпечує всебічне охоплення явищ навколишнього світу. Асиметрія мозку проявляється в діяльності різних систем організму. Так, у правшів права половина обличчя є більш виразною, ніж ліва. Існує також анатомічна асиметрія будови тіла. У правшів права рука є трохи довшою ніж ліва, ніс відхиляється вправо, а у шульг вліво. У лівій півкулі людини маса сірої речовини більше, ніж у правій. М.М. Брагіна і Т.А. Доброхотова (1975, 1977 рр.) вважають, що наші півкулі спрямовані на різний час: права – у минуле, вже пережите, а ліва – у майбутнє. Праве півкуля, на їхню думку, забезпечує чуттєве пізнання. Воно є доволі "сильним", адже чуттєві образи, що в ньому формуються, відрізняються більшою вразливістю. Тому саме ця півкуля домінує в сприйнятті емоцій як взагалі так і негативних, зокрема. Адже негативні емоції еволюційно старші за позитивні. Існують дані, що функція правої півкулі є еволюційно більш старшою (раніше формується в онтогенезі, є стійкішою до дії токсичних речовин і до вмирання). Ліва ж півкуля є "слабкішою" і більш сприйнятливою до дії отрути, та еволюційно молодшою, що пов’язано із сприйняттям позитивних емоцій. У ході чисельних досліджень показано, що ліва півкуля є необхідною для абстрактного пізнання, яке звільнене від рамок конкретного простору і часу. Також показано наявність у неї функціональної спеціалізації для виконання просторових функцій. Причому існують певні статеві відмінності між нервовими механізмами пізнавального процесу, які зберігаються протягом постнатального розвитку. Зокрема, більш чітка спеціалізація півкуль розрізняється у хлопчиків. У них вже у шість років права півкуля починає відігравати провідну роль у функції орієнтації в просторі, а у дівчаток такого домінування не спостерігається навіть і в 13 років. У лівій півкулі знаходиться генетично запрограмована здатність людини працювати з абстрактними звуковими символами. Вона виконує, перш за все, мовні функції й відповідає за понятійне мислення. Ліва півкуля є більш пристосованою до аналітичної діяльності, оперуючи з послідовностями сигналів, тоді як права півкуля більш пристосована до синтезу й асоціативної діяльності. При сприйнятті сигналів різного типу і різної модальності ліва півкуля здійснює їх поелементний аналіз, причому така спеціалізація лівої півкулі збільшується в процесі онтогенезу, при становленні мови. Разом з цим, інтонаційні модуляції голосу пов’язані з діяльністю правої півкулі. Давність походження цього каналу зв’язку виявляється при вивченні формування мови у дитини. Так, при лепеті у немовлят інтонаційні характеристики з’являються задовго до того, як дитина опановує словесне мовлення (дитина починає раніше розуміти інтонації, ніж слова). Зазвичай функціональна асиметрія мозку досліджується у людей із травмами мозку та у хворих з перерізанням мозолистого тіла. Поширеним методом вивчення функціональної асиметрії мозку людини є метод одностороннього електрошоку, який використо­вується при лікуванні психічних хворих. Крім того, може застосовуватися метод "наркозу півкуль". У зв’язку з тим, що окрема сонна артерія забезпечує кров’ю тільки певну півкулю, снодійне, яке вводиться до неї, потрапляє лише в одну півкулю, оказуючи наркотичну дію лише на неї. Під час функціонального вимкнення лівої півкулі чітко проявляється значення рухового компонента мови. Відразу після електрошоку мова повністю порушується, хворі не помічають звертання до себе, але вони безпомилково розрізняють голоси знайомих людей, розрізняють чи це чоловічий, чи жіночий голос. У таких людей порушується процес читання і зорового сприйняття. Такий хворий не може впізнати чайник, якщо у нього не намальований носик, у той же час зображення окремих деталей будинку сприймається ним як єдиний образ. Він чітко розрізняє кольори і відтінки різних предметів як на кольоровому малюнку так і в природі. "Правопівкульна" людина здатна орієнтуватися в часі і просторі, але не здатна назвати число, місяць або рік. У такого хворого тимчасово втрачаються знання, отримані в процесі професійної підготовки, порушується абстрактне мислення. Настрій у хворого погіршується, він стає похмурим, песимістично оцінює своє дійсне становище і свої перспективи. В результаті дії правостороннього шоку в перші 10-20 хвилин порушуються рухові функції: людина не може самостійно одягнутися, не може показати, де у співрозмовника права або ліва рука, не бачить, що зображено на малюнку в лівому полі зору. Він не впізнає знайомих людей, не розрізняє чоловічі та жіночі обличчя. Вимкнення правої півкулі зберігає у "лівопівкульної" людини мову, проте конструкції речень у неї ускладнюються, збільшується кількість службових і допоміжних слів. Але через втрату просодичних елементів мови, пов’язаних з діяльністю правої півкулі, голос хворого стає неприємним – сиплим, глухим і гугнявим, втрачає свої індивідуальні особливості. Китайці і японці втрачають здатність до письмової мови, яка має у них ієрогліфічний, образний характер. У "лівопівкульної" людини посилюється позитивний емоційній тонус, часто виникає ейфорія. Така людина стає привітною, толерантною, веселою, вона переконана у своєму одужанні. Отже, ліворукість – вроджена індивідуальна особливість людей, у яких права півкуля мозку домінує над лівою. Попри зовнішню подібність, у них різні функції: права відповідає за інтуїцію, наочно-образне мислення (передумова художньої творчості); у лівій півкулі сконцентровано механізми аналітичного, словесно-логічного абстрактного мислення. Є люди, які добре використовують обидві руки – амбідекстри.

Матеріали та обладнання:тести для самоперевірки, анкета для вив­чення самосвідомості, вправи, що визначають логіку лобної частини, рисунки для перевірки рівня просторового мислення та розвитку правої півкулі.