Екологічне законодавство України
Особливою рисою екологічного законодавства України є наявність ресурсних кодексів і законів. Прийняті у 70— 90-х роках XX ст. ресурсні кодекси заклали підвалини у систему екологічного законодавства. З часу проголошення незалежності України в нашій державі ухвалені нові кодекси — Земельний кодекс від 25.10.2001 р., Водний кодекс від 06.06.1995 р., Кодекс України про надра від 27.07.1994 р., Лісовий кодекс у редакції Закону України від 08.02.2006 р., та ухвалено закони — "Про охорону атмосферного повітря" у редакції Закону України від 21.06.2001 р., "Про тваринний світ" від 13.12.2001 р., "Про рослинний світ" у редакції Закону України від 09.04.1999 р.
Важливим джерелом екологічного права є Закон України "Про природно-заповідний фонд" від 16.06.1992 р., оскільки визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів.
В Україні нині функціонує 10 національних природних парків: Карпатський, Шацький, Азово- Сиваський, Вижницький, «Синевір», «Подільські Товтри», «Святі гори», «Яворівський», Деснянсько- Старогутський, «Сколівські Бескиди».
Заказники - природні території, створені для збереження і відтворення природних комплексів або окремих видів організмів. На їхній території наукову та інші види діяльності здійснюють з дотриманням вимог охорони довкілля.
В Україні напрацьовані та ухвалені закони, що регулюють гарантування екологічної безпеки. До них належать закони України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" від 08.06.2000 р., "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" від 13.07.2000 р., "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" від 14.01.1998 р., "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.1995 р. тощо.
Центральне місце у системі екологічного законодавства, що регулює охорону навколишнього природного середовища як інтегрованого об'єкта, посідає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. Він складається з завдань та основних принципів охорони навколишнього природного середовища, право власності на природні ресурси та їх використання, екологічні права та обов'язки громадян, повноваження органів управління у галузі охорони навколишнього природного середовища, спостереження, прогнозування, облік та інформування, стандартизація і нормування у галузі охорони навколишнього природного середовища, відповідальність за порушення екологічного законодавства.
Закон України про охорону навколишнього природного середовища Прийнятий 25 червня 1991 року, N 1264-XII
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки для життєдіяльності людини – невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя та здоров`я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Цей Закон визначає правові, економічні та
соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього та майбутніх поколінь.
