3.2. Формування підприємницького середовища

Практичне здійснення ефективного і соціально орієнтованого підприємництва можливе за умови існування підприємницького середовища. Підприємницьке середовище інтегрує у собі суспільно-економічну ситуацію, що охоплює ступінь економічної волі, наявність підприємницького корпусу, домінування економічних зв’язків ринкового типу, діапазон можливостей щодо формування і використання капіталу (фінансових ресурсів).

Природним середовищем для успішного розвитку підприємництва є ринкова економіка з відповідними активними правовими та соціально-економічними регуляторами та інфраструктурою.

Важливо усвідомлювати такі основні параметри підприємницького середовища:

• наявність стабільної національної грошово-кредитної політики;

• застосування пільгової системи оподаткування, що сприяла б швидкому припливу фінансових коштів у сфері бізнесу;

• створення активно діючої системи інфраструктурної підтримки підприємницької діяльності (комерційних банків, товарно-сировин­них бірж, страхових компаній, науково-консультативних і навчальних центрів загального підприємництва, менеджменту, маркетингу тощо);

• державна підтримка підприємництва в галузі фінансів і матеріально-технічного забезпечення (особливо при започаткуванні та становленні);

• запровадження ефективного захисту промислової й інтелектуальної власності;

• спрощення процедури регулювання підприємницької діяльності державними органами управління народним господарством;

• правова захищеність підприємництва;

• формування в суспільстві привабливого іміджу підприємництва, толерантного ставлення до його тимчасових невдач.

Отже, зростання підприємницької активності зумовлюється ство­ренням у країні специфічного бізнесового середовища як обов'яз­кової вимоги досягнення комерційного успіху в підприємницькій діяльності.

В Україні середовище функціонування підприємництва не н повній мірі відповідає вимогам ринкової економіки. У зв'язку з цим варто звернути увагу на чотири групи проблем, що стримують фор­мування підприємницького середовища:

1. Політико-правові: політична нестабільність, недостатній діапазон і недосконалість чинного законодавства.

2. Економічні: недосконалість економічного механізму, деформоване ціноутворення, відсутність реальних матеріальних стимулів.

3. Організаційно-структурні: нерозвинутість інфраструктури, ізоляція від міжнародних економічних структур, інертність (недостат­ня гнучкість) організаційних структур, багато ступінчастість при­йняття управлінських рішень.

4. Соціально-психологічні: філософія утриманства, інерційність господарського мислення, відсутність досвіду управління ринковою економікою.

Усе це свідчить про нагальну потребу всебічно відпрацювати механізм становлення, подальшого розвитку та успішного функціо­нування підприємництва, врахувавши при цьому комплекс зовнішніх і внутрішніх чинників формування дійового підприємницького се­редовища. На рівень розвитку і стан підприємницького середовища впливає низка факторів: зовнішні (макро-) та внутрішні(мікро-).

До складу зовнішніх факторів включають: стадію економічного циклу, яка відбиває стан економіки (спад, стабілізація, піднесення); рівень інфляції в країні; ставку відсотка за кредит; державне регулювання; систему оподаткування; рівень безробіття; міжнародну політику та ін.

Досвід показує, що навіть за наявності сприятливих зовнішніх умов господарювання чимало підприємців зазнає невдачі. Це спричиняється насамперед недоліками і прорахунками в діяльності цих підприємців.

До групи основних внутрішніх факторів належать:

• компетентність у підприємницькому менеджменті;

• досвід у вибраній сфері підприємницької діяльності;

• контроль ефективності фінансової діяльності;

• достатній розмір власного капіталу;

• використання стратегічного планування;

• належна організація обліку, аналізу та аудиту;

• сучасний техніко-організаційний і економічний рівень виробництва.