Захарченко / Захарченко-1 / Waste_Gowernance

Екологічний Вісник Випуск № 5 (80): вересень-жовтень (2013): С. 9-12

© Станкевич-Волосянчук О. І.

УДК 628.4.02

УПРАВЛІННЯ ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ У ЗАКАРПАТТІ – НИНІШНЯ СИТУАЦІЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ*

О. І. Станкевич-Волосянчук

Резюме:

Управління твердими побутовими відходами у Закарпатті – нинішня ситуація та перстпективи. Станкевич-Волосянчук О. І. Протягом вересня 2010 – січня 2011 років здійснено базове дослідження існуючих практик управління ТПВ у Закарпатській області, а також проведено повну інвентаризацію смтіттєзвалищ. Дослідженням установлено.ю що основною практикою управління відходами є збір сміття від населення та вивіз його на місця видалення відходів. При цьому централізованим збором та вивозом сміття охоплено лише 60 % населення області – у сільських населених пунктах гірських районів така послуга практично відсутня. Разом з тим на території області виявлено 350 сміттєзвалищ, з яких лише 27,7 % є легальними.

Вступ. Проблема ефективного поводження з відходами, передусім твердими побутовими, у Закарпатській області, як і в Україні загалом, є однією з найгостріших питань сьогодення [1,2]. Воно зачіпає безпосередньо як питання охорони довкілля та санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, так і питання благоустрою населених пунктів та естетики урбанізованих ландшафтів. Алгоритм поводження з відходами включає в себе весь комплекс дій (у різних варіаціях), спрямованих на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Не зважаючи на досить потужну й сучасну законодавчу базу щодо поводження з відходами в Україні, існуючі нині практики ще далекі від європейського стандарту: нелегальні сміттєзвалища у межах та за межами населених пунктів, задимлені полігони ТПВ та переповнені сміттєві контейнери у містах є звичним супроводом нашого сьогодення. Ситуація у Закарпатській області вивчалась протягом вересня 2010 – січня

2011 років.

Існуюча практика управління ТПВ в області. Тверді побутові відходи продукуються в домогосподарствах, у приміщеннях комерційного призначення, у різних установах та закладах. Зазвичай це відходи торгівлі, відходи з домогосподарств та відходи від утримання житлово-комунальної сфери. У свою чергу вони поділяються на (1) органічні (відходи з кухні, зіпсовані продукти на торгівельних точках, садові відходи) та (2) неорганічні (решта побутових відходів).

За існуючими у країні нормами на одного українця щороку припадає в середньому 350 кг твердих побутових відходів [3]. Для кожного населеного пункту об’єми ТПВ, які збираються та вивозяться для утилізації чи складування на полігон, дещо відрізняються, відповідно до конкретних специфічних умов. Так, наприклад, в Ужгороді кількість ТПВ на одного мешканця в рік складає 650 кг. Однак ця цифра включає також відходи, які звозяться мешканцями довколишніх, де немає власних комунальних служб і налагодженої системи збору й вивезення відходів. На полігон Ужгородської міської ради звозяться, окрім побутових відходів, також будівельні відходи та сміття з дорожнього покриття. Тож обрахувати об’єми побутових відходів, які утворюються в обласному центрі Закарпатської області у домогосподарствах, дуже важко.

Також ліквідована існуюча за радянські часи практика прийому склотари за місцем покупки товару у ній. Наразі скляну пляшку можна здати в окремих пунктах прийому за заниженою ціною, що також не спонукає населення сортувати сміття, і що головне! – не спонукає до надання переваги склотари перед пластиком при покупці товару. Таким чином у загальному алгоритмі поводження з відходами відсутні пріоритетні складові – запобігання утворенню побутових відходів та повторне використання тари, що є особливо слабкою стороною існуючої практики поводження з відходами в області.

Ще одна важлива проблема насувається в найближчому майбутньому на область: в Україні не налагоджена система збору від населення небезпечних відходів – відпрацьованих батарейок, акумуляторів, ртутних термометрів, люмінесцентних ламп. Ці лампи містять ртуть і є небезпечними при неправильному поводженні з ними. Одна необережно розбита люмінесцентна лампа середньої довжини викидає в повітря близько 50 м кубічних отруйної ртутної пари. Наразі частка небезпечних відходів, які потрапляють разом з іншим сміттям у контейнери, а потім на сміттєзвалища, складає від 0,6 до 1,0 %, однак цей відсоток, зі зростом попиту населення на енергозберігальні лампи, дуже швидко зростатиме.

Результати інвентаризації сміттєзвалищ. Під полігони ТПВ у Закарпатській області, яких є всього 9, відведено 50,5 га землі й на початок нинішнього року тут накопичено 7684,7 тис. м3 побутових відходів. Сміттєзвалищами області зайнято 198,609 га землі, де накопичено 2551,53 тис. м3 побутових відходів. Характерно, що з 9 місць видалення відходів, які іменуються полігонами, лише полігон Ужгородської міської ради у с. Барвінок має відповідну проектну документацію і є власне полігоном. Решта 8 полігонів є звичайними сміттєзвалищами. Більшість місць видалення відходів у Закарпатті незабаром вичерпають свій ресурс.

В результаті проведеного дослідження нам вдалось з’ясувати стан сміттєзвалищ у Закарпатській області (таблиця). Отже, всього місць видалення відходів є 350, з них 268 є діючими (це 76,6 % від усіх МВВ), 68 сміттєзвалищ є недіючими (19,4 %), тобто сьогодні вони не використовуються для складування твердих побутових відходів. Однак дуже типовим є практика несанкціонованого звезення сміття на ці місця населенням. Це відбувається не регулярно, але спорадично. Ще 14 сміттєзвалищ є закритими (4,0 %), про що є відповідні рішення сільських та селищних рад. На жаль лише у Свалявському,

частково у Міжгірському районах та у с. Сасово Виноградівського району закриті та недіючі сміттєзвалища засипані землею.

З усіх 350 сміттєзвалищ лише 97 є паспортизованими (27,7 %), решта 253 – не паспортизовані (72,3 %), а отже, нелегальні. Усі наявні сміттєзвалища на території району є паспортизованими лише в Ужгородському та Свалявському районах області. Однак на більшість паспортизованих сміттєзвалищ у сільських радах немає документації з виділення земельної ділянки під відповідний об’єкт поводження з відходами. Це також породжує нові судові справи про сільських голів, адміністративну відповідальність та накладання штрафів.

Основними причинами відсутності проектної документації та паспортів на сільські сміттєзвалища є:

1.Брак коштів у місцевих бюджетах (проектна документація коштує дорого). Це актуально для усіх районів.

2.Умови рельєфу та малоземелля, через що відведені ділянки сільськими радами не можуть отримати відповідні дозволи на облаштування на них місць видалення відходів. Інші ділянки, зазвичай, вишукати неможливо за їх відсутністю. Це

актуально винятково для гірських районів області.

Жодне сміттєзвалище чи полігон в області не мають потенціалу для розширення, адже Закарпаття – це гірська місцевість, тому особливості рельєфу та малоземелля лімітують можливості розширення існуючих місць захоронення відходів та створення нових. На жодному сміттєзвалищі чи полігоні не ведеться очистка викидів (рідкого фільтрату та газів), які там утворюються. Сміттєзвалища часто не огороджені, до них є вільний доступ людей і тварин. На полігонах та сміттєзвалищах часто трапляються випадки самозаймання сміття, а їдкий дим від тління поширюється на довколишні населені пункти. Контроль за отруйним фільтратом та газами також не ведеться. До рекомендаційних заходів щодо мінімізації впливу на довкілля існуючих полігонів та сміттєзвалищ фахівцями пропонуються заходи з обвалування по периметру, локальної обробки відходів; попереднє сортування для зменшення кількості відходів, які будуть захоронюватись; збір та відведення поверхневого стоку, побудову дренажних каналів та створення донного ізоляційного екрану.

Суспільна думка. Спеціальних соціологічних досліджень щодо громадської думки та відношення населення до спектру питань поводження з відходами у рамках цієї роботи не проводилось, але та інформація, яку вдалось зібрати у ході підготовки цього аналізу, дозволяє робити певні припущення та висновки.

Не викликає сумніву факт, що проблеми збору та вивозу сміття з населених пунктів на сьогодні є питанням номер один. Це усвідомлюють як представники органів місцевого самоврядування, так і мешканці населених пунктів. Однак, коли мова йде про готовність населення до якісних змін в існуючих практиках поводження з відходами, впадають в око такі моменти:

1. Прагнучи ладу у сфері поводження з відходами, населення не готове до змін у власних стереотипах поведінки з цими ж відходами.

Особливо це помітно під час запровадження роздільного збору сміття. На початках спостерігається низька ефективність і лише з часом люди звикають і приймають цю практику. Як правило, найбільшу готовність до змін у поведінці демонструють школярі. Для впровадження роздільного збору сміття не достатньо розставити відповідні контейнери. Необхідна якісна і тривала освітньо-інформаційна робота з населенням.

Так само пасивно населенням сприймаються пункти прийому вторсировини, за яку можна отримати кошти. Причиною цього є низькі ціни на макулатуру, пляшки ПЕТ, скло, іншу вторсировину. Так, у збиральні пункти у селах на Хустщині, які обслуговуються районним КП «Води Хустщини», населення відмовлялось приносити непотріб з домогосподарств, мотивуючи низькими цінами. Весь пластик просто спалювали у себе на городах.

2. Бажаючи жити у чистому довкіллі й вимагаючи від місцевої влади налагодженої системи вивозу сміття з будинків, населення не готове платити за ці послуги, як за будь-які інші комунально-побутові послуги.

Нажаль це наслідок радянської практики врахування плати за вивіз сміття у загальну плату за квартиру (у містах). Таким чином населення звикло сплачувати рахунки за послуги подачі газу, води, електроенергії, послуги зв’язку, однак погано сприймає платність послуги за вивіз сміття.

3.Гострим питанням у Закарпатті є відношення населення до будівництва нових об’єктів поводження з відходами на території чи поблизу їхніх громад.

Про це свідчать конфлікти, які мали місце у с. Яноші Берегівського району з приводу відводу сільською радою СП «Берег Вертикал» земельної ділянки розміром 30 га для будівництва сміттєпереробного заводу та сучасного полігону ТПВ. Такі ж бурні протести місцевого населення с. Широке Виноградівського району викликали плани місцевої влади та ТОВ «АВЕ Виноградів» будувати на території сільської ради так само сучасний полігон ТПВ. Місцеве населення дуже чутливе до питань безпеки середовища, в якому живе, адже це найбільша цінність, яка є у регіоні, де немає промисловості, де сільське населення складає понад 60 %. Відповідно люди побоюються, що разом з отриманням нових полігонів для складування ТПВ, вони отримають «міну сповільненої дії». Отже, окреслені питання потребують відповідного роз’яснення та максимального висвітлення серед місцевого населення, що можливо зробити в результаті добре спланованої і проведеної інформаційноосвітньої кампанії.

Висновки та рекомендації. Як правило усі наявні сміттєзвалища у гірських районах (навіть, паспортизовані) повинні бути закритими. Території, на яких розміщувались сміттєзвалища, потребують послідовної рекультивації. В області повинна бути розроблена єдина спільна система управління відходами, яка об’єднуватиме кілька сучасних полігонів ТПВ, сміттєсортувальні лінії та перевалочні майданчики, охоплюватиме централізованим збором і вивозом сміття усі без винятку населені пункти. Саме у гірських районах та містах області перш за все доцільно розпочинати програми роздільного збору сміття від населення для зменшення загального об’єму, яке потребує складування та захоронення. Особливу увагу потрібно звертати на пластик, органічні відходи, які гниють, та відходи, які є небезпечними (батарейки, акумулятори, люмінесцентні лампи, ртутні термометри).

Література:

1. Гончаров В. М. Розвиток системи управління побутовими відходами в Україні та світі / В. М. Гончаров, А. О. Висоцька [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvlnau/Ekon/2009.../Goncharov.pdf

2.Луньова О. В. Аналіз основних способів поводження з твердими побутовими відходами // Вісті автомобільно-дорожнього інституту – 2010. – № 2 (11). – С. – 175-181.

3.Про затвердження Рекомендованих норм надання послуг з вивезення побутових відходів: Наказ Мінжитлокомунгоспу України від 22.03.2010 № 75. – Режим доступу: – www.uapravo.net/akty/ministerstwa-osnovni/akt8tpij5g.htm

4.Семененко І. С. Аналіз концепції комплексного поводження з відходами для Закарпатського регіону / І. С. Семененко, О. В. Супруненко. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/Ekon/2010_31/.../2_3.htm

*Дослідження було виконане у рамках проекту «Управління відходами – ENPI-Схід», фінансування котрого здійснюється Єврокомісією.