Upravlinnya_shpora (1)

59. Розкрийте вимоги, які дозволяють уникнути неправильних управлінських рішень.

Дивитись 18 питання

60.Розкрийте поняття циклограми діяльності директора ДНЗ.

Циклограма у вигляді таблиці легко зорієнтовує керівника дошкільного навчального закладу в основних напрямах управлінської діяльності. У циклограмі визначено завдання на IV квартал,

підстави, терміни і строки для їх виконання.

61.Дайте визначення поняттю «освітні системи».

Система освіти України має багато основних складників. До освітньої системи в ходять навчально-виховні і культурно-освітні заклади, а

також наукові, науково-методичні установи,

науково-виробничі підприємства. Освітня система включає й державні та місцеві органі управління освітою та самоврядування в освітній галузі.

Враховуючи особливості освітньої системи в Україні можна виділити основні освітні рівні, які представлені початковою загальною освітою,

базовою та повною загальною середньою освітою, професійно-технічною освітою,

базовою та пов ною вищою освітою. Крім того до освітніх рівнів належать такі кваліфікаційні рівні як кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, а також спеціаліст, магістр.

Першою щаблиною в структурі освітньої системи є дошкільна освіта, що здійснюється в дитячих садках, яслах та інших дошкільних закладах, які відвідують малюки починаючи з раннього віку. Наступним етапом є здобуття загальної середньої освіти – навчання відбувається в школах та гімназія х, ліцея х та

колегіумах. Нарівні з цим проходить відвідування позашкільних закладів освіти – центри творчості та школи мистецтв допомагають дітям розвивати свої здібності та творчі нахили. Професійно-технічна освіта, представлена училищами різної спрямованості,

та вища освіта, що здобувається в інститутах,

університетах, академіях також є складовим загальної системи освіти. Особливими елементами сучасної освітньої системи вважаються післядипломна освіта, аспірантура та докторантура, а також сф ера самоосвіти, яка дозволяє кожному самостійно отримати всі необхідні знання, використовуючи спеціалізовані навчальні матеріали.

62. Охарактеризуйте стилі керівництва сучасного менеджера.

Стиль управління, або керівництва — це гнучка манера поведін¬ки керівника, щодо співробітників, яка з мінюється в часі залежно від ситуації і виявляється в способах виконання управлінських робіт, під-порядкованих керівнику співробітників.

Авторитарний (директивний, диктаторський)

стиль управлін¬ня: для нього характерне тверде одноосібне прийняття керівником всіх рішень,

жорсткий тотальний контроль за виконанням рішень із погрозою покарання, відсутність інтересу до працівника як до особис¬тості.

Авторитарний керівник нав’язує свою волю шляхом примусу чи винагороди.

Демократичний (колективний) стиль управління: управлінські рішення приймаються на основі обговорення проблеми, врахування думок і ініціатив співробітників, виконання ухваленого рішення конт¬ролюється і керівником, і самими співробітниками, керівник проявляє інтерес і

доброзичливу увагу до особистості співробітників, до їхніх інтересів, потреб, особливостей. Демократичний стиль є найефективнішим, тому що він забезпечує високу ймовірність правильних, зважених рішень.

Ліберальний (пасивний, нейтральний) стиль управління-невтручання або мінімального втручання у перебіг виконання завдання підлеглими, виступає у ролі посередника;

недостатньо вимогливий до підлеглих, не бажаючи псувати з ними стосунки, уникає рішучих заходів.

63. Розкрийте принципи планування роботи ДНЗ.

При плануванні роботи ДНЗ керівнику треба дотримуватися принципів: науковості,

законності, перспективності, послідовності,

конкретності, системності, оптимальності, єдиноначальності, гнучкості.

64.Дайте характеристику управлінського рішення за ступенем колегіальності: одноосібне, колегіальне, колективне.

Управлінське рішення - це план розв'язання проблеми, основ на форма впливу суб'єкта управління на об'єкт, головний продукт діяльності суб'єкта управління.

За суб'єктом прийняття управлінських рішень вони поділяються на одноособов і, колегіальні та колективні.

Одноособові рішення розробляються і приймаються керівником. Найчастіше вони стосуються питань, які вимагають оперативного вживання заходів, а також кадрових і інших приватних питань. Колегіальні рішення приймаються групою відповідних керівників та

стосуються принципових питань функціонування і розвитку організації.

Колективні рішення розробляються і приймаються на загальних зборах працівників на підставі більшості голосів.

65.Охарактеризуйте стиль роботи і спосіб життя керівника.

Кожен керівник повинен добре знати принципи і методи, за допомогою яких він виконує покладені на нього обов'язки. А виконує він їх у певному, властивому тільки йому, стилі. У

спілкуванні між людьми стиль роботи відіграє одну з головних ролей. Стиль керівника виражається в тому, якими засобами він спрямовує колектив до ініціативного і творчого виконання своїх обов'язків, як контролює результати діяльності колег. В стилі керівника виявляються його особисті якості. Але не слід забувати, що стиль роботи - це не тільки особиста справа керівника, адже він якимось чином відбивається на діяльності колективу.

Стиль роботи керівника, постійно знаходиться в полі зору його співробітників.

Відносини в колективі багато в чому залежать від керівника, його стилю роботи. Він задає тон.

Керівник повинен бути психологом: він повинен знати не тільки свою справу, а й своїх співробітників.

Керівна посада є джерелом стресу, ризику,

постійної загрози здоров'ю. За таких умов людський організм виробляє захисні механіз ми

(перевтома, небажання виконувати певний вид діяльності, стереотипне ставлення до певних проблем, підвищена обережність у спілкуванні тощо), які допомагають простіше реагувати на ділові конфлікти, службові негаразди,

психологічні бар'єри та інші проблеми, що повсякденно виникають у діяльності керівника.

66.Розкрийте причини виникнення управлінських конфліктів.

Причини виникнення управлінських конфліктів об'єднуються в три напрямки:

1.Викликані тр удовим процесом.

2.Викликані психологічними особливостями людських взаємин.

3.Викликані особистісним своєрідністю членів групи.

67.Дайте характеристику формам контролю: попередній, оперативний і підсумковий .

За етапами проведення контролю щодо його здійснення в часі розрізняють попередній або превентивний, поточний або оперативний та підсумковий або заключний контроль результатів.

М етою попереднього (превентивного) контролю є попередження та профілактика можливих порушень. Цей вид контролю є вхідним, його зміст полягає у визначенні правил, процедур і ліній поведінки щодо використання ресурсів.

Ним забезпечується ефективний добір людських,

матеріальних, сировинних і фінансових ресурсів, необхідних для нормального функціонування організації в процесі досягнення поставлених перед нею цілей .

Попередній контроль приносить найбільшу користь, так як допомагає краще обґрунтувати мету, завдання і засоби діяльності. При цьому контролюючі органи і посадові особи повинні отримувати необхідну інформацію своєчасно,

щоб мати час для її використання. Адже краще наперед, хоча б з певною долею імовірності,

виявляти можливі прорахунки, аніж зі стовідсотковою гарантією переконуватись, що прорахунки вже спричинили небажані наслідки.

М инуле змінити неможливо, тоді як майбутнє ще можна гарантувати від помилки. Попередній контроль здійснюють усі органи державного і господарського управління, а також власники.

Поточний (оперативний) контроль здійснюється безпосередньо в процесі роботи і передбачає регулювання поведінки підлеглих, обговорення проблем, що виникають, виявлення відхилень від планів, інструкцій, правил, процедур, технологій тощо. М ета поточного контролю полягає у з'ясуванні стану законності й дисципліни та оцінці дій контрольованих об'єктів. Даний тип контролю здійснюється через налагодження достовірного зворотного зв'язку, який має за мету корекцію відхилень, що виникають у процесі управління досягненням цілей. Цей вид контролю концентрує увагу на нормативних значеннях діяльності організацій і дозволяє проводити систематичну оцінку їх стану та регулювання за допомогою цілеспрямованих управлінських впливів, які розроблюються безпосередньо після виявлення відхилень від запланованих показників.

Підсумковий (заключний) контроль базується на нормативах, що дозволять оцінити кінцевий результат діяльності організації. М ета підсумкового контролю полягає у порівнянні фактично досягнутих результатів із запланованими та перевірці виконання рішень, які були винесені контролюючими органами.

Цей вид контролю є найпоширенішим, хоча і здійснюється з великим інтервалом між діями та їх наслідками. З цієї причини доводиться констатувати ситуацію, що фактично вже

склалась після виконання рішення з певним запізненням. Однак такий контроль є необхідним для врахування майбутніх ситуацій, з якими буде мати справу організація, що дозволяє покращити планування і одержати інформацію про типові помилки. Результати такого контролю можуть використовуватись для мотивації персоналу.

68. Охарактеризуйте «теорію ідеальної бюрократії» М .Вебера.

Теорія ідеальної бюрократії (з 1920р.)Другий напрям досліджень «класиків» стосувався організації управління людьми. Наприклад, німецький учений М .Вебер у поняття бюрократизму не вкладав негативного значення,

а розглядав його як ідеальний тип організації, що дає змогу досягти максимальної ефективності.

Згідно з цією теорією, бюрократична організація управління повинна ґрунтуватися на системі чітко визначених правил поведінки суб'єктів управління, обов'язків, компетенції працівників,

регламентації їх праці аж до докладного опису окремих управлінських операцій. У нашій країні в цей період було закладено, основи наукової організації управлінської праці, що багато в чому відповідало поглядам Вебера. Однак адміністративно-командна система управління економікою спотворила в цілому обґрунтовані погляди «класиків» надмірною централізацією і регламента­цією управління.

Внесок класичної школи в науку менеджменту:

визначення принципів управління; опис функції управління; системний підхід до управління всією організацією.

Класична теорія відіграла позитивну роль у пошуках способів раціональної організації виробництва, підвищення його ефективності.

Вона вперше поставила питання про дві функції

управління, пов'язані, з одного боку, з

регуляцією психологічного процесу, а з іншого

— з регуляцією людської діяльності. Разом з тим обмеження аналізу організації роботи тільки директивними функціями спонукало до пошуку нових джерел підвищення продуктивності праці та нових засобів регуляції людської поведінки.

Це пояснювалося тим, що наприкінці 20-х і початку 30-х років XX ст. у США розгорнулась жорстока економічна криза, яка перейшла в глибоку депресію.

Недоліки класичної школи менеджменту: спрощене уявлення про мотиви людської поведінки; розглядання організації як замкнутої системи.

М . Вебер розумів бюрократію як професіоналізм в сфері управління, що заснований на оволодінні не тільки небхідними навичками, але й особливого роду раціональним знанням. Сутність теорії М . Вебера складають такі поняття:

• чіткий розподіл праці, що веде до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді;

• ієрархія управління, за якою кожен нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому;

• наявність взаємопов’язаної системи узагальнених правил і стандартів, що забезпечують координацію виконання різних завдань;

•відсутність непорозуміння в міжособових стосунках;

•організація найму на роботу в суворій відповідності до технічних кваліфікаційних

вимог, а також захист службовців від безпідставних звільнень;

•стратегія довгострокового найму співробітників;

•рух нагору в середині організації на

підставі компетентності і широких знань, що набуваються з вислугою років.

Переваги бюрократії полягають в створенні раціональних структур з широкими можливостями їх універсального застосування,а

недоліки – у формуванні тенденції нівеліювання людей. В цілому ж формалізм бюрократії призвів до розповсюдження спрощених схем управлінської праці.

69.Розкрийте вимоги, які дозволяють уникнути неправильних управлінських

рішень.

Дивитись 18 питання

70.Назвіть етапи прийняття управлінських рішень.

Прийняття рішень - творче, відповідальне завдання управління, зміст якого в тому, щоб відповідно до ситуації визначити подальші дії підлеглих у конкретній сфері діяльності,

завдання структурних підрозділів у системі діяльності організації, порядок їх взаємодії.

Загальну схему прийняття управлінського рішення можна подати в такому вигляді: Вивчення та оцінка альтернатив-

експериментальна перевірка альтернатив (за можливістю)- вибір рішення.

71.Охарактеризуйте систему дошкільної освіти. Визначте завдання і принципи її

організації в Україні. Систему дошкільної освіти становлять:

дошкільні навчальні заклади незалежно від підпорядкування,

типів і форми власності; наукові і методичні

здібностей, обдарувань, різнобічного розвитку кожної дитини; єдність розвитку, виховання,

навчання і оздоровлення дітей; єдність виховних

впливів сім'ї і дошкільного навчального

дошкільної освіти; особистісно-орієнтований

набуття нею соціального досвіду; виконання

готовності продовжувати освіту; здійснення соціально-педагогічного патронату сім'ї.

72. Охарактеризуйте емпіричну школу управління (П. Дракер).

Див 20 питання 73. Назвіть основні стилі керівництва.

Охарактеризуйте авторитарний стиль.

Стиль керівництва́ — сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед підприємством, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу.

Стилі керівництва підрозділяються на кілька видів, наприклад, на:

•авторитарний (директивний);

•демократичний (колегіальний);

•ліберальний (поблажливий). Авторитарний (одноосібний) стиль керівництва.

Він передбачає ухвалення всіх рішень керівником, чітку окресленість «меж компетентності», тобто жорстку визначеність рангів керівників, які мають право приймати рішення з певних питань, пов'язаних з діяльністю організації. Структура керівництва є гранично жорсткою. Це означає, що ухвалені на верхніх рівнях ієрархії рішення надходять униз як директиви, які не підлягають обговоренню – їх потрібно чітко виконувати. Усі керівники та підрозділи нижчих рівнів ознайомлені тільки із своїм функціональним завданням, не завжди уявляють загальні цілі та сенс завдань. Контроль та оцінювання якості діяльності підрозділу також є прерогативою вищого керівництва. Формально відповідальність покладена на управлінську ланку, яка приймає рішення й контролює

виробничий процес, але реально в організація х з авторитарним стилем управління при невдачах завжди виникає феномен «перекладання» відповідальності на нижчі рівні, тобто на виконавців. Керівникам із таким стилем управління властиві завищена самооцінка,

самовпевненість, агресивність, тотальний контроль за роботою підлеглих, схильність до стереотипів, безкомпромісне сприймання підлеглих та їх дій. Здебільшого це є наслідком догматичного мислення, за якого тільки одна відповідь правильна (переважно це думка керівника), а всі інші — помилкові.

Авторитарне керівництво має такі форми:

1. Патріархальне, породжене уявленнями про колектив як велику родину, де всі повинні виконувати розпорядження керівника, який вважає підлеглих нездатними приймати рішення,

а тому мусить піклуватися про них; 2. Бюрократичне. В основі його — надмірне

ставлення до значущості й ролі чиновництва,

погляд на людину як носія регламентованих функцій; 3. Харизматичне. Суть його у визнанні видатних,

неповторних якостей лідера. Такий керівник може зажадати будь-чого від підлеглих, не турбуючись про них. Отже, авторитарний стиль керівництва породжує нещирість, недовіру, напруженість у стосунках. Підлеглі змушені маскуватися і пристосовуватися, поводитись так,

як бажає керівник.

74.Охарактеризуйте управлінське рішення за формою зображення: план,

планограма, розпорядження тощо.

Залежно від умов розробки і реалізації управлінських рішень можуть використовуватися їх різні форми: указ, вказівка,

закон, акт, наказ, розпорядження, протокол,

інструкція, договір, угода, план, контракт, оферта, акцепт, положення, правила, модель.

Указ - рішення глави держави. Указ має силу закону.

Вказівка - рішення, що має методичний,

технологічний характер. Вказівка реалізується у формі повчання або роз'яснення.

Закон - рішення органу вищої державної влади, що має загальнообов'язковий і непорушний характер. Наприклад, Конституція України,

закони України "Про неспроможність (банкрутство)", "Про акціонерні товариства", "Про оподаткування прибутку (доходу)" та ін.

Акт - рішення широкого кола державних і суспільних організацій. Наприклад, акт про передачу будь-чого у власність. Акт може бути міжнародним.

Наказ (письмовий або усний) - рішення керівника, який має владу в організації або великому її підрозділі. Він обов'язковий для виконання його підлеглими і може готуватися з питань, що входять до компетенції керівника. Це нормативний акт, який має зберігатися в архіві.

Він може бути оскаржений у вищих управлінських інстанціях або суді.

Розпорядження - рішення керівника, який не наділений адміністративними функціями. Розпорядження звичайно стосується питань технології, організації праці і техніки безпеки.

Воно обов'язкове для виконання безпосередніми підлеглими керівника. Оскаржити рішення можна у лінійного керівника конкретного підрозділу або організації (лінійного -

наступного за тим, що віддав розпорядження).

Протокол - рішення про відображення будь-яких подій, обставин, правил. Наприклад, протокол минулих зборів, дипломатичний протокол і т. ін.

Інструкція - рішення, що встановлює порядок і спосіб виконання будь-яких дій. Наприклад, інструкція зі складання бізнес-плану, інструкція з роботи з персоналом, посадова інструкція начальника цеху і т. ін.

Договір - рішення про проведення спільних робіт із зазначенням взаємних прав та зобов'язань у комерційних і некомерційних сферах діяльності.

Наприклад, договір про портфельні інвестиції, договір кооперації із зарубіжним виробником,

засновницький договір про створення компанії.

Угода - рішення, що формує загальну позитивну інфраструктуру для будь-якої діяльності.

Наприклад, угода про уникнення подвійного оподаткування, угода про поділ ринків збуту,

угода про квоти на експорт і т. ін.

План - рішення, що відображає цілі і конкретні завдання діяльності, засоби, методи і час їх реалізації. Наприклад, бізнес-план, план заходів щодо реформування і реструктуризації компанії і т. ін.

Контракт - рішення (звичайно комерційного характеру) про проведення спільних робіт із зазначенням взаємних прав та зобов'язань.

Контракт є підвидом угоди. Наприклад, контракт на поставку товару, шлюбний контракт, контракт купівлі-продажу і т. ін.

Оферта - рішення (звичайно комерційного характеру) про пропозицію конкретній особі укласти операцію на певних умовах. Оферта є однією стороною контракту. Наприклад, оферта на оптові закупівлі товарів, оферта на оптовий продаж товару і т. ін.

Акцепт - рішення про приймання пропозиції про проведення операції на обумовлених в оферті умовах. Акцепт - це друга сторона контракту;

оферта й акцепт становлять контракт.

Положення - рішення, яке є набором законів, правил та інструкцій, що розглядають будь-яку діяльність. Наприклад, положення про головного інженера, положення про відділ стандартизації і нормалізації.

Правила - рішення, що враховують традиції організації і становлять набір пропонованих для виконання встановлених норм поведінки в діяльності пев них груп працівників. Наприклад,

правила внутрішнього розпорядку, правила дорожнього руху і т. ін.

М одель (будь-якого процесу чи явища) -

рішення, що включає сукупність певних елементів і зв'язків, які із заданою точністю відтворюють реакції реального процесу чи явища на вхідні дії. Наприклад, модель заводу містить:

-довідкові дані (про потенційних постачальників і їх продукцію і т. ін.);

-імітаційну модель організації;

-методики економічного розрахунку і прогнозування;

-набір законодавчих актів і т. ін.

75.Розкрийте психологічні потреби жінок

вуправлінні.

1)«зверхфункіонування на роботі», тобто жінки

проводять на робочому місці більше часу, ніж чоловіки, доводячи, що вони хороші спеціалісти; 2) «фемінінний стиль»: використання специфічно жіночих способів ділових переговорів з чоловіками, наприклад, кокетство,

флірт, лестощі, приниження своїх здібностей, щоб змусити чоловіків працювати, скажімо,

натякають колегам-чоловікам, що самі не

впораються, що лише цей чоловік здатний вирішити це завдання; 3) «робота за сценою»: жінки частіше чоловіків

роблять роботу, яка не оплачується:

залагоджують конфлікти, займаються емоційними проблемами, проводять додаткові заходи; 4) «материнські здібності»: по відношенню до

колег-чоловіків (особливо з високим посадовим статусом) жінка виступає в ролі турботливої матері, тобто уважно вислуховує їхні проблеми,

піклується про них і в підсумку домагається зміцнення свого впливу в організації; 5) застосування «маски»: жінки приховують

свою емоційну й особисте життя, уникають говорити про дітей, щоб не заробити ярлик менш ефективних співробітників (до цієї стратегії особливо часто вдаються жінки, які думають про кар'єру керівника).

Чоловіки краще за жінок орієнтуються в просторі і часі і мають певні переваги в розумінні механічних відносин та математичних дій.

Жінки ж переважають чоловіків у спритності рук, швидкості сприйняття, підрахунках, швидкості мови, запам'ятовуванні інформації.

В психології жінок є два типу психологічної установки жінки: перша - прихована, несвідома, а друга - психологічно усвідомлювана й нав’язувана.

Є ще одна стратегія для жінок у важких умовах ділового світу: вражаючий менеджмент - спосіб вплинути на інших людей, сформувати у них враження про себе за допомогою слів, дій і поглядів. В діловому світі дорослих людей, поряд з конвергенцією підлог, продовжує існувати статева сегрегація (в прихованому або

явному вигляді) або її наслідки у вигляді конфронтації підлог. Сучасна законодавча база в цілому дискримінаційна по відношенню до жінки. Одна з причин такого становища - низька представленість жінок у владних структурах усіх рівнів. Найбільший вплив законодавчого нерівності чоловіків і жінок відзначається в двох сферах: на ринку праці, у сфері політики і управління.

Перешкоди, що постають в роботі, жінка долає переважно при допомозі хитрощів та спритності і вирішує переважно поточні, повсякденні питання. За характером жінки більш відверті, ніж чоловіки, в них краще р озвинена інтуїція,

мислення їх переважно наочно-дійового типу, увага переважно концентрується на форму викладеного а не на його зміст.

Під час стресових ситуацій жінки психічно збуджуються сильніше, та на відміну від чоловіків похвали на переважну більшість жінок діють не як сигнал до того що вже з аслужив перепочинок і що тепер можна розслабитися, а навпаки - як сильний каталіз атор, що стимулює їх до більш інтенсивної і продуктивної праці.

76.Назвіть основні стилі керівництва. Охарактеризуйте демократичний стиль.

Стиль керівництва – (від латинськ. stylus –

стрижень для письма) сукупність принципів, норм, методів і прийомів впливу на підлеглих з метою еф ективного здійснення управлінської діяльності та досягнення поставлених цілей;

спосіб, метод роботи, манера поведінки.

Стиль роботи стосується як керівників, так і підлеглих або виконавців. Кожен має свій стиль роботи, має природне чуття стилю.

Основні стилі керівництва (типологія К. Левіна).

Він виділив три типи керівництва:-

Авторитарний;-Демократичний;-

Нейтральний(або анархічний).

Терміни іноді замінюються синонімами:

нейтральний замінюють ліберальним,

авторитарний - директивним, демократичний - колегіальним.Ці стилі відрізняються за багатьма параметрами: характером прийняття рішень,

ступенем делегування повноважень, способом контролю, набором використовуваних санкцій і т. д. основна відмінність в методах управління:

командний з переважанням наказів, договірний з урахуванням соціально-психологічних особливостей управління або безсистемний.

Демократичний стиль: соціально-психологічні та економічні методи; орієнтація на людину; делегування повноважень; колегіальність у рішеннях; ініціатива не подавляється; помірний контроль; повне інформування, широка гласність; надання переваги заохоченням; терпимість до критики; доброзичливість,

ввічливість, тактовність в спілкуванні.

77.Охарактеризуйте управлінський цикл.

Див 10

78.Розкрийте структуру плану роботи

ДНЗ.

Розробка річного плану роботи ДНЗ – важливе питання, що стоїть перед педагогами. А

оновлення змісту вимагає пошуку найоптимальніших форм організації життєдіяльності дітей.

Основним документом що до організації роботи ДНЗ є річний план. Сутність планування полягає у визначенні основних завдань, видів діяльності та заходів, а також термінів виконання.

При плануванні роботи ДНЗ керівнику треба

конкретності, системності, оптимальності,

єдиноначальності, гнучкості. Структура річного плану

Річний план складається з розділів, вказаних у Листі М ОН, які розміщені у логічній послідовності.

Розділ 1. Аналіз роботи ДНЗ за минулий рік та нові завдання на наступний.

Розділ 2. М етодична робота з кадрами. Розділ 3. Робота методичного кабінету.

Розділ 4. Організаційна –педагогічна

робота.

Розділ 5. Адміністративно – господарська діяльність.

Розділ 6. Вивчення стану життєдіяльності дітей в ДНЗ.

79. Назвіть основні стилі керівництва.

Охарактеризуйте ліберальний стиль.

Стиль керівництва́ — сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед підприємством, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу.

Стилі керівництва підрозділяються на кілька видів, наприклад, на:

•авторитарний (директивний),

•демократичний (колегіальний),

•ліберальний (поблажливий).

Ліберальний стиль керівництва

• Ліберальний стиль керівництва іноді називають стилем не¬втручання або мінімального втручання менеджера у хід виконан¬ня завдання підлеглими.

•Цей стиль характеризується відсутністю

ініціативи, постійним чеканням вказівок

керівництва, небажанням приймати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки, коли вони не бажані.

• М енеджер-ліберал мало втручається у справи підлеглих і вза¬галі не пр оявляє особливої активності у взаємовідносинах з іншими колективами. Він дуже обережний, тому що невпевне¬ний у своїй компетентності, а

звідси й у положенні в системі службової ієрархії.

•Як людина, він непослідовний у діях,

легко піддається впли¬ву оточу ючих, схильний до поступок обставинам і миритись з ними може без будь-яких важливих причин відміняти прийняте раніше рішення.

• У взаємовідносинах з підлеглими менеджер-ліберал дуже ввічливий і доброзичливий, відноситься до них поважно,

праг¬не допомогти у вирішенні їх проблем. Він завжди готовий вис¬луховувати критику та іншу думку, але переважно буває не¬здібним реалізувати підказані йому важливі думки.

•Недостатньо вимоглив ий до підлеглих.

Не бажаючи псува¬ти з ними відносини, часто уникає рішучих заходів, більш умов¬ляє їх виконати ту чи іншу роботу.

•Ліберал здатний поступитися своїми ж принципами, якщо їх виконання загрожує його популярності в очах підлеглих.

•Для придбання авторитету він здатний надати підлеглим різні пільги, виплачувати незаслужені премії, дозволяти невиправдані службовими потребами відрядження та ін.

Схильний дуже довго відкладати рішення важливих питань, рідко користується своїм правом говорити "ні", легко роздає нездійсненні обіцянки.

• Якщо підлеглий не проявляє бажання

виконати його вказів¬ку, то він скоріше сам виконає необхідну роботу, ніж змусить до цього

недисциплінованого працівника.

• М енеджер-ліберал не може відстоювати свою позицію у складних управлінських ситуація х. Часто такий керівник поси¬лається на те, що він обмежений у правах, і тому не може прий¬няти те чи інше рішення. Робить наголос на безумовне виконан¬ня діючого положення адміністративного впливу. Все це є на¬слідком і засобом компенсації відсутності або недостатності здібностей до самостійних дій та спілкування. У таких обстави-нах підлеглі мають велику свободу дій, користуються нею на свій погляд, самі встановлюють завдання і вибирають засоби їх рішення. Отже, виконання завдань залежить від інтересів і на¬строю самих підлеглих.

• М енеджер-ліберал надає перевагу такій організації діяль¬ності, коли всі дії детально розписані за в иконавцями і рідко виникає потреба у прийнятті інноваційних рішень і втручання у справи підлеглих.

• Цей керівник не проявляє організаторських здібностей, слабко регулює і контролює дії підлеглих і, як наслідок,

вико¬нання завдань організації не мають достатньої результативності. Він зовсім не прагне до службової кар´єри і готовий поступити¬ся місцем більш підготовленому професіоналу.

Поява менеджера-ліберала пояснюється декількома причи¬нами.

•Перша — тип темпераменту і характер

особистості. Такі ке¬рівники нерішучі,

доброзичливі й бояться конфліктів у колек¬тиві.

• Друга — недооцінка значимості

діяльності колективу і своєї ролі у ньому.

Третя — він може бути високо творчою особистістю, цілком захоплений якоюсь сферою своїх інтересів, але не маючи органі¬заторського таланту, виконання обов´язків менеджера можуть бути непосильними.

80.Охарактеризуйте управлінські рішення за рівнем визначеності ситуації: в умовах визначеності, ризику,

невизначеності.

Рішення в умовах визначеності приймається, коли керівник може з точністю визначити результат кожного альтернативного рішення,

можливого в даній ситуації. Порівняно мало організаційних або персональних рішень приймається в умовах визначеності.Однак вони все-таки мають місце. Крім того, елементи складних великих рішень можна розглядати як певні. Рівень визначеності при прийнятті рішень залежить від зовнішнього середовища. Він збільшується при наявності твердої правової бази, що обмежує кількість альтернатив і знижує рівень ризику.

До рішень, що приймаються в умовах ризику, відносяться такі рішення, результати яких не є визначеними, але імовірність кожного можливого результату можна визначити.Ймовірність визначається в проміжку від 0 до 1 і являє собою ступінь можливості здійснення даної події. Сума ймовірностей всіх альтернатив повинна дорівнювати одиниці. Ризик при прийнятті рішень може бути різним. В

економіці розрізняють кілька типів ризику:

страховий, валютний, кредитний і т.д. Залежно від типу ризику, ймовірність його можна

визначити математичними та статистичними методами.

Рішення в умовах невизначеності приймається,

коли неможливо оцінити імовірність потенційних результатів. Це має місце, коли фактори настільки нові і складні, що неможливо отримати досить релевантної інформації, здатної допомогти об'єктивно визначити ймовір ність,

або наявна ситуація не підкоряється відомим закономірностям.Тому імовірність певного наслідку неможливо передбачити з достатньою мірою достовірності. Невизначеність характерна для деяких рішень, прийнятих у швидко мінливих умовах. Стикаючись з невизначеністю,

керівник може використати дві основні можливості. По-перше, спробувати отримати додаткову релевантну інформацію і ще раз проаналізувати проблему. Цим часто вдається зменшити новизну і складність проблеми. При цьому керівник поєднує цю інформацію з накопиченим досвідом, здатністю до судження чи інтуїцією, щоб надати ряду результатів суб'єктивну чи ймовірний ймовірність. По-друге,

він може діяти в точній відповідності з минулим досвідом, думками та інтуїцією і зробити припущення про імовірність подій. Це необхідно, коли немає достатньо часу на збір додаткової інформації.

81.Охарактеризуйте систему дошкільної освіти. Визначте завдання і принципи її

організації в Україні.

Див 71 пит

82.Назвіть основні функції управління.

Визначте функції організації.

Основні функції управління: планування, організування, мотивування, контролювання,

регулювання.

Організація — це функція управління, в межах якої здійснюється розподіл робіт поміж окремими робітниками та їх групами та узгоджен­ня їх діяльності. Реалізація функції організації здійснюється у процесі організаційної діяльності. Це вид діяльності, спрямований на усунення відхилень, збоїв, недоліків, тощо в керованій системі, шляхом розроблення і впровадження керуючою системою відповідних заходів.

83. Охарактеризуйте систему дошкільної освіти. Визначте завдання і принципи її організації в Україні.

Див 71 пит

84.Розкрийте управлінське рішення за функціональними напрямками: кадрові,

фінансові, організаційні тощо.

Див 31 питання

85.Розкрийте основні функції управління. Розкрийте функцію—аналіз.

Основні функції управління: планування,

організування, мотивування, контролювання, регулювання.

Аналіз — найважливіша функція менеджменту.

Він складається з дослідження економічних процесів, що відбувалися на самім підприємстві в минулому, умов зовнішнього середовища сьогодні і встановлює тенденції розвитку фірми, загрози і можливості, а також проблеми, що підлягають вирішенню. Аналіз передує виробленню рішення і є основою для прогнозування і планування.

86. Охарактеризуйте цільове, ситуативне,

програмне управління.

Цільове управління– метод управлінської

діяльності, оснований на виділенні

найважливіших у даний період . Цільове управління – (Дж. Морисей) потребує ясного й чіткого визначення цілей або бажаних результатів роботи, формування реальних програм їхнього досягнення та чіткого оцінювання параметрів роботи вимірюванням конкретних результатів за етапами досягнення поставлених цілей.

Загальні риси цільового управління:

чітка орієнтація на встановлені цілі;

балансування цілей різного типу;

визначення відповідного інструментарію досягнення цілей;

розробка систем покрокової оцінки досягнення цілей; орієнтація на мету як критерій

досягнення результатів.

Програмно-цільове управління (ПЦУ) — спосіб розробки та реалізації управлінських рішень, які знаходять втілення в комп¬лексі взаємозв’язаних заходів, включаючи обґрунтування вихідної потреби у вирішенні як правило комплексної проблеми, загаль¬них цілей та підцілей, робіт та ресурсів, об’єднаних у цільову комплексну програму, необхідних і достатніх для розв’язання комплексної проблеми.

Програмно-Цільове Управління — комплексний метод, який із самого початку розглядав¬ся, як додатковий до існуючих методів управління, що не замінює їх, а дозволяє об’єднати на основі певного використання в його межах системного підход.

Ситуаційне управління - прийняття стратегічних рішень в міру виявлення потенційних проблем.

87.Розкрийте управлінські рішення: планові, організаційні, мотиваційні.

Див 19 питання

88. Назвіть основні функції управління.

Розкрийте функцію—коригування . Основними функціями управління є: планування,

організація, лідерство, регулювання і контроль.

Під функцією контролю розуміють перевірку діяльності когось або чогось, з метою виявлення негативних тенденцій під час виконання запланованих завдань, запобігання зривів у виробництві.

Контроль це процес забезпечення досягнення цілей організації за допомогою оцінки та аналізу результатів діяльності, оперативного втручання у виробничий процес і прийняття коригуючих дій.

Він завжди має функціональне призначення і виникає на певній стадії управлінського процесу. Необхідність коригування системи управління може бути обумовлена:

1) зворотним зв'язком, тобто впливом результатів функціонування об'єкта управління (зокрема, розбіжністю нормативних і фактичних параметрів об'єкта); 2) необхідністю перегляду цілей, методів і процесів, що реалізуються системою управління; 3) розвитком програмно-

технологічних засобів і прогресивних методів управління.

Функція коригування системи управління реалізується: (1) безпосередньо системою управління, самокорегуюча (самоорганізується) у відповідь на зміни умов функціонування; (2)

стороннім експертом (в окремих випадках власником).

Процедура здійснення будь-якого виду контролю передбачає вимір реальних результатів діяльності організації, зіставлення їх зі стандартами й іншими вимогами і прийняття необхідних коригувальних дій. Дуже важливо,

щоб ще на стадії планування були встановлені

припустимі межі відхилень результатів праці, які дали б змогу корегувати методи та шляхи для досягнення поставлених цілей.

89. Охарактеризуйте школу класичного менеджменту.

Першою школою менеджменту була класична наукова школа сформувалася в період з 90-х

років 19 ст. Головними представниками цієї школи були: Ф. Гільберт - автор виробничого менеджменту на основі раціональної організації праці. А. Файоль - автор функціонального підходу в управлінні організаціями. М . Вебер - розробник концепції раціональної управлінської бюрократії (бюро - стіл, крат - сила, влада).

представники класичної школи розробляли підходи до вдосконалення управління організацією в цілому. М ета: створення універсальних принципів управління,

дотримання яких призведе організацію до успіху. Основні напрями класичної школи менеджменту:

науковий менеджмент; адміністративний підхід;

аналіз бюрократії. В основі всіх концепцій управління, що складають класичну школу,

лежить висунуте ще Адамом Смітом уявлення,

згідно з яким, тільки економічне винагороду спонукає людей до роботи: щоб змусити людей працювати, менеджери повинні домогтися задоволення їх потреби в грошах. Вихідні принципи класичної школи:

Людьми рухає лише економічна вигода. Індивіди є лише пасивним матеріалом маніпуляції для організацій, контролюючих та мотивуючих їх поведінку.Емоції несумісні з економічною раціональністю. Організації повинні мати способи контролю емоцій і непередбачуваної поведінки співробітників. Список «лідерських якостей», що включають «розумові і душевні

якості, необхідні для виконання всіх обов'язків,

покладених на людей: Розум. Освіта. Спеціальні або технічні пізнання; фізична спритність і сила. Такт. Енергія. Рішучість.

Чесність. Розсудливість і здоровий глузд. М іцне здоров'я. Основні принципи наукового управління Ф. Тейлора полягають у наступному:

•Розробка оптимальних методів здійснення роботи на базі наукового вивчення витрат часу, рухів, зусиль і т.п.;

•Абсолютне дотримання розроблених стандартів;

•Підбір, навчання і розстановка робітників на ті робочі місця і завдання, де вони можуть дати найбільшу користь;

•Оплата за результатами праці (менше

результати - менше оплата, більше результати -

більше оплата);

• Використання функціональних менеджерів, які здійснюють контроль за спеціалізованими напрямами;

• Підтримання дружніх відносин між робітниками і менеджерами з метою забезпечення можливості здійснення наукового управління. Файоль визначив, що діяльність з управління включає в себе п'ять обов'язкових загальних функцій: передбачення (планування),

організацію, розпорядництво, координування і контроль. Він сформулював правила та техніку її здійснення. Файоль сформулював 14 принципів керування:

1. Поділ праці. 2. Владні повноваження. .

3. Дисципліна 4. Єдиноначальність. 5. Єдність напряму. 6. Підпорядкованість особистих інтересів загальним. 7. Винагорода 8. Централізація. 9. Скалярний ланцюг (ієрархія). 10. Порядок. 11. Неупередженість 12.

Стабільність персоналу. 13. Ініціатива 14.

Корпоративний дух.

90. Розкрийте шляхи вирішення конфліктів у трудовому колективі.

Вирішення конфлікту - заключний його етап. У всіх різноманітних формах реалізуються різні види припинення конфлікту шляхом знищення одної зі сторін або повного підпорядкування інший; перетворення обох конфліктуючих сторін у напрямку узгодження їх інтересів і позицій на новій основі; взаємного примирення протиборчих агентів; взаємного знищення протилежностей. При здійсненні першої і останньої з зазначених можливостей завершення конфлікту супроводжується загостренням боротьби. При реалізації інших форм відбувається поступове згасання конфлікту.

Процес вирішення будь-якого конфлікту складається, як мінімум, з трьохетапів.

Перший – підготовчий - це діагностика конфлікту.

Другий – розробка стратегії вирішення і технології.

Третій – безпосередня практична діяльність з вирішення конфлікту - реалізація комплексу методів і засобів.

Розрізняються повне і непов не вирішення конфлікту. Якщо має місце перетворення або усунення основи конфлікту (причин, предмета),

то конфлікт вирішується повністю. Неповне вирішення має місце тоді, коли усуваються або перетворюються лише деякі структурні елементи конфлікту, зокрема, зміст протиборства, його поле, мотиваційна база конфліктної поведінки учасників.

Способи вирішення конфліктів:

Такий хитрий спосіб вирішення

конфлікту, як гумор, тобто беззлобно-глузливе ставлення до чого-небудь або кого-небудь.

М еханізм дії цього способу гранично простий:

піднятися над ситуацією і побачити в ній смішний елемент. Але є одне "але", про який ми ніколи не повинні забувати. Наш жарт не повинен містити в собі сарказму чи іронії. Це може нанести образу одному із суб'єктів конфлікту (або обом), і тільки загострить конфлікт, а зовсім не допоможе його вирішити.

Другий важливий спосіб вирішення конфлікту - це визнання достоїнств. Воно може виявлятися як словами, так і за допомогою ніжних поглядів, через дотик, через трепетне ставлення і т. п. Прояв ласки знімає психологічну напругу, розряджає наелектризовану атмосферу навколо конфліктуючих, дає можливість пристрастям трохи захопитися.

Компроміс - це угода на основі взаємних поступків. М еханіз м дії цього способу: "щоб щось отримати, потрібно чимось поступитися". Уміння йти на взаємні поступки дуже важливе вміння.

Ще один спосіб вирішення конфлікту

— аналіз. До нього зазвичай вдаються, якщо всі попередні способи не відповідають соціальнопсихологічну природу конфлікту або ж вони не здобули належного дії. Найважливішою умовою аналізу є те, що проводити його слід на нейтральній території. В іншому випадку одна з конфліктуючих сторін отримує перевагу, почуття психологічної захищеності. Аналіз дозволяє дістатися до витоків конфлікту і допомагає знайти рішення ситуації. Якщо ж всі попередні

способи не принесли бажаного результату, то можливе використання ультиматуму.

Ультиматум - це пред'явлення рішучої вимоги з погрозою застосування заходів впливу у разі відмови атмосферу навколо конфліктуючих, дає можливість пристрастям трохи захопитися. Компроміс - це угода на основі взаємних поступків. М еханізм дії цього способу: "щоб щось отримати, потрібно чимось поступитися". Уміння йти на взаємні поступки дуже важливе вміння.