Naukoviy_visnik_
.pdf
Випуск 1
У1938 році вступає до Кременчуцького учительського інституту на фізико-математичний факультет. Цікаво, що в цьому інституті навчались видатні особистості: відомий український педагог Сухомлинський Василь Олександрович влітку 1934 року вступив на підготовчі курси при Кременчуцькому учительському інституті і в тому ж році став студентом відділення української мови та літератури, та Герой Радянського Союзу, перший проректор з заочного та вечірнього навчання Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького, Шашло Тимофій Максимович, який у 1937 закінчив Кременчуцький учительський інститут за спеціальністю вчитель математики.
По закінченню двох курсів Кременчуцького учительського інституту, В. П. Дущенка призивають до лав Радянської Армії, де він служив до грудня 1945 року. У період Другої світової війни воював у лавах Радянської Армії на Центральному та першому Білоруському фронтах. Перебував у Польщі та Німеччині.
Угрудні 1945 року згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР, як такий, що не закінчив ВУЗ, був демобілізований з армії і нагороджений медаллю “За перемогу над Німеччиною у
Великій вітчизняній війні”. Практично одразу, у лютому 1946 року, він вступає на 2 курс (4 семестр) фізико-математичного факультету Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького. Підчас навчання стає членом наукової студентської спілки інституту та головою фізико-математичної секції, бере участь в усіх наукових студентських конференціях, відмінник навчання, член профбюро факультету. Державні екзамени здає на “відмінно”. У 1948 році закінчує Київський державний педагогічний інституту імені О. М. Горького. На IV курсі навчання, на об’єднаному засіданні кафедр загальної фізики та теоретичної фізики, прийнято рішення рекомендувати В. П. Дущенка до вступу в аспірантуру по кафедрі загальної фізики. У 1948 році він складає вступні іспити і вступає до аспірантури. З 1948 року по 1951 рік навчається в аспірантурі на кафедрі фізики зі спеціальності “молекулярна фізика” під керівництвом професора М. Ф. Казанського.
З1951 року по 1955 рік працював на посаді завідуючого кафедрою фізики ІваноФранківського педагогічного інституту.
У 1952 р. Віктор Павлович Дущенко захистив кандидатську дисертацію на тему “Дослідження фізичного змісту критичних точок кривих швидкості сушіння колоїдних капілярнопористих речовин”.
З1955 року В. П. Дущенко – доцент кафедри фізики Київського інституту харчової промисловості, а з вересня 1963 року – доцент кафедри фізики КДПІ.
У 1968–1985 роках В. П. Дущенко завідував кафедрою фізики, а потім кафедрою загальної фізики КДПІ ім. О. М. Горького. У 1967 році з метою поглиблення фундаментальної експериментаторської діяльності викладачів та аспірантів на кафедрі, під його керівництвом, створюється “Галузева науково-дослідна лабораторія теплофізики дисперсних та полімерних матеріалів”. За результатами досліджень у галузі теплофізики і молекулярної фізики дисперсних
та полімерних матеріалів протягом 1968-1990 років захищаються три докторські дисертації (В. П. Дущенко, М. І. Шут, А. Ф. Буляндра) і п’ятдесят три кандидатські дисертації. Ці результати засвідчують не лише його талант як науковця, але й організатора науки. Проведені дослідження дозволили В. П. Дущенку значно розширити спектр наукової тематики і встановити механізми дисипативних процесів, характерних для в’язкопружного тіла.
У1977 р. В. П. Дущенко захищає докторську дисертацію “Кинетика и динамика внутреннего тепло- и массопереноса в твердых дисперсных системах” зі спеціальності “теплофізика”.
У1978 році йому було присвоєно вчене звання професора.
Віктор Павлович Дущенко відзначався глибокими знаннями фізичних наук, широкою ерудицією, високою культурою, душевною теплотою і простотою у взаєминах з викладачами, аспірантами і студентами. Він був відомим вченим теплофізиком не лише на Україні, але й за її
291
Науковий часопис СНТ імені Григорія Волинки
межами. У 70-80-х роках професор В. П. Дущенко був головою секції “Теплофізичні властивості речовини” Наукової ради з Теплофізики АН УРСР та керував науковою роботою аспірантів та співробітників кафедри загальної фізики.
Під безпосереднім керівництвом професора В. П. Дущенка було підготовлено 2 докторських і 37 кандидатських дисертацій.
Професор В. П. Дущенко є автором понад ЗОО-т наукових праць, в тому числі підручників і навчальних посібників для педінститутів і шкіл. Серед них:
Дущенко В. П., Кучерук І. М. Загальна фізика. Фізичні основи механіки. Мсолекулярна фізика і термодинаміка : навч. посібник. – К. : Вища пік., 1987. – 430 с.
Кучерук І. М., Дущенко В. П. Загальна фізика. Оптика. Квантова фізика : навч. посібник. –
К. : Вища пік., 1991. – 463 с.
Фізичний практикум : навч. посібник для пед. ін-тів / В. П. Дущенко, В. М. Барановський, П. В. Бережний та ін.; за заг. ред. В. П. Дущенка. – К. : Вища шк., 1981. - Ч. і. - 248 с.
Теоретична фізика. Класична механіка : навч. посібник для фіз.-мат. фак-тів пед. ін-тів
/В. О. Андреев, В. П. Дущенко, А. М. Федорченко. – К. : Вища шк., 1984. - 224 с.
Всистемі Академії наук УРСР був членом і головою методичних рад Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти та Міністерства народної освіти України, членом редакційних колегій ряду наукових журналів в галузі теплофізики, членом редакційної Ради з фізики видавництва “Вища школа”, членом Наукової ради з проблем “Масо- і теплопереніс в технологічних процесах” Держкомітету Ради Міністрів СРСР по науці і техніці та виконував інші організаційно-наукові роботи на громадських засадах. В. П. Дущенко був незмінним членом Вченої ради та головою бібліотечної ради в КДПІ.
Дущенко Віктор Павлович створив власну наукову школу в галузі тепломасопереносу. Дослідження по даній проблемі продовжують його учні в Україні та за її межами: академіки, доктори наук, професори – М. І. Шут, О. Ф. Буляндра, П. П. Луцик, І. М. Кучерук, Б. С. Колупаєв,
А. В. Касперський, |
І. Т. Горбачук; |
кандидати |
наук, |
доценти |
В. М. Барановський, |
В. В. Левандовський, |
Т. Г. Січкар, І. А. Романовський, М. В. Клименко, |
Ю. М. Краснобокий, |
|||
В. С. Титюченко, М. С. Панченко, В. М. Смола, Орландо Лопес та інші.
За багаторічну, сумлінну педагогічну діяльність та успіхи в науковій роботі професор В. П. Дущенко був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, нагрудними знаками “Отличник просвещения СССР” і “Відмінник народної освіти УРСР”, медаллю “За трудовую доблесть” та іншими нагородами.
Помер 5 листопада 1985 року.
Список використаних джерел:
1.Колупаєву Б.С. “Професор В. П. Дущенко” спогади 2015 р.
2.Особова справа Дущенко Віктор Павлович, доктор технічних наук, професор. Держ. архів м. Києва, Київський державний педагогічний інститут імені М. Горького, ф.№ Р-346. оп. № 5. сп. № 516. 94 арк.
3.Професори національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова: бібліографічний
довідник 1944–2009 рр. / укл.: Г. І. Волинка, О. С. Падалка, Л. Л. Макаренко ; за заг. ред. В. П. Андрущенка. – 2-е вид. ; доп . перероб. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. – 407 с. – (Серія “Вчені НПУ імені М. П. Драгоманова”; Серія “До 175-річчя НПУ імені М. П. Драгоманова”).
4.Національний педагогічний університете імені М. П. Драгоманова: 1834–2004: історія. Сьогодененя. Перспективи / авт.: В. П. Андрущенко, Г. І. Волинка, Н.Г. Мозгова та ін. – К. : Навч. Книаг, 2005. – 255 с.: іл. – Бібліогр.: с. 242-253.
A n n o t a t i o n
In the article describes some biographical facts known scientist and teacher PhD, Professor Viktor Pavlovich Dushchenko.
292
Випуск 1
Keywords: Viktor Pavlovich Dushchenko, National Pedagogigal Dragomanov University, polymer physics, physics of heterogeneous composite materials, drying wet materials.
УДК: 51 (092)
Федорчук Ю. С., Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Науковий керівник: Требенко О. О., канд. фіз.-мат. наук, доцент
ПРОФЕСОР С. С. ЛЕВІЩЕНКО
ІЙОГО ВНЕСОК У РОЗВИТОК НПУ ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА
Вдоповіді представлено основні аспекти життєвого шляху і наукової діяльності завідувача кафедри вищої математики НПУ імені М. П. Драгоманова (1986–1996 рр.), доктора фізико-математичних наук, професора С. С. Левіщенка.
Ключові слова: С. С. Левіщенко, професор НПУ імені М. П. Драгоманова.
5 вересня 2015 року виповнилося 71 рік із дня народження українського математика, доктора фізико-математичних наук, професора, завідувача кафедри вищої математики Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (з 1986 по 1996 р.) Сергія Сергійовича Левіщенка.
Вчений прожив коротке, але сповнене великих справ життя. Всього 52 роки відміряла йому доля, проте ці роки він присвятив самовідданому служінню людям. Друзі, колеги, учні завжди пам’ятатимуть його як людину із сповненим любов’ю серцем, доброзичливу, веселу, із невичерпним почуттям гумору; людину, яка своїми словами могла завжди підтримати і підбадьорити, вселити віру, надію і оптимізм. Яскравим свідченням того є вручена йому студентами Медаль “За добре серце”.
Сергій Сергійович Левіщенко народився 5 вересня 1944 року в селі Зубарі Фастівського району Київської області. Дитинство хлопчика пройшло саме в післявоєнні роки, коли не вистачало ні їжі, ані одягу. Його сім’я не була виключенням. Сільському хлопцеві доводилось носити старенькі речі: чоботи із зношеними підошвами, які в дощ промокали, а в мороз не захищали ноги від холоду; жакет, в якому від давності протерлась тканина на ліктях.
В Зубарях була тільки неповна середня школа, і тому в старші класи Сергійкові доводилось ходити в школу, що знаходилась в сусідньому селі. Іти було далеченько і незручно, та навіть страшні морози і заметіль не змогли відбити у хлопця бажання ходити до школи, дізнаватися нове й цікаве.
Він був гарним сином для своїх батьків, завжди намагався допомагати батькові, який працював у колгоспі на фермі. Що дивувало однолітків, так це здатність Сергійка робити роботу із задоволенням, навіть ту, яка була не по душі хлопцеві. Завжди виконував старанно, якісно, з любов’ю, що стало в нагоді в подальшому навчанні та в житті взагалі. З ранніх років хлопчик відрізнявся надзвичайною добротою, щирим бажанням допомагати людям: рідним і близьким, друзям і навіть тим, з ким не був знайомий. Тому що не допомогти він не міг.
Одним із його захоплень були саме книжки. Сергійко полюбляв читати пригодницькі романи про відважних героїв. Як тільки в нього був вільний час, хлопець брався за книжку. Але це
293
Науковий часопис СНТ імені Григорія Волинки
йому не заважало гарно готуватися до уроків, адже був відповідальним, і намагався все робити ретельно і якісно. Шкільні предмети давалися легко, але найбільше задоволення приносили йому саме точні науки, такі як математика і фізика. “Дуже вже люблю алгебру”, – пише він у своєму щоденнику. До занять алгеброю ставився з особливою любов’ю. Навіть під час канікул знаходив підручники старих видань і розв’язував задачі. Однією з його гарних рис була – наполегливість, бо, навіть, коли якась задача в нього не виходила, він її не закидав, а міг розмірковувати над нею кілька днів. „Вчора пробував розв’язати задачу з алгебри, позавчора – ніяких результатів. Лежачи в постілі, я думав про розв’язок цього хитромудрого прикладу. І ось бажаний результат: зійшлося з відповіддю”, – читаємо в щоденнику. Наскільки це цінна риса: не здаватись при першій же невдачі, а наполегливо прямувати до мети. В шістнадцятирічному віці Сергій пише: „...потрібно не сумувати, не впадати в розпач при першій же перешкоді, а старатися здолати всі перешкоди, що будуть траплятися у житті” [2].
Школу закінчив із золотою медаллю і влаштувався рядовим будівельником на Кожанському цукровому комбінаті.
В 1963 році Сергій Сергійович вступив на І курс фізико-математичного факультету (спеціальність “математика”) Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького. За наполегливість, старанність у навчанні, йому було призначено Ленінську стипендію. Починаючи з ІІ курсу, він зацікавився наукою, почав відвідувати студентський науковий гурток з теорії груп, яким керував видатний вчений Сергій Миколайович Черніков. В 1968 році, після закінчення КДПІ, його направили на роботу в Миронівську районну середню заочну школу Київської області вчителем математики і фізики. Одночасно з цим С.С.Левіщенко отримав рекомендацію Вченої ради Інституту для вступу до аспірантури.
Восени Сергій Сергійович вступає до аспірантури за спеціальністю: “Алгебра і теорія чисел”. Його науковою роботою керує С. М. Черніков. Під час навчання в аспірантурі С. С. Левіщенко став ще більш критично ставитись до себе. Кожний місяць підбивав підсумки: що зробив? Чого досягнув? І майже завжди був собою незадоволений, прагнув до постійного вдосконалення.
З 1972 р. Сергій Сергійович – асистент кафедри алгебри і вищої геометрії КДПІ імені О. М. Горького. Тут розкрились його неабиякі здібності педагога і організатора наукової діяльності студентів. Тривалий час він очолює інститутське студентське наукове товариство. В грудні 1973 р. успішно захищає дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізикоматематичних наук, а в квітні 1979 р. йому було присвоєно вчене звання доцента. З серпня 1980 р. по грудень 1981 р. Сергій Сергійович працює заступником декана фізико-математичного факультету. В лютому 1986 р. його було обрано завідувачем кафедри вищої математики, яку він очолював до останніх днів свого життя. У 1994 р. він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук. Того ж року йому було присвоєно вчене звання професора.
Під науковим керівництвом С. С. Левіщенка було підготовлено і захищено ряд кандидатських дисертацій.
Науковий доробок професора – понад 70 наукових праць, з них одна монографія і 3 навчальних посібники з грифом Міністерства освіти, якими і досі користуються студенти.
Багато уваги професор Левіщенко приділяв шефській роботі, роботі з талановитими школярами. З 1990 р. по 1996 р. він читав спецкурс з математики для учнів Фастівського природничо-математичного ліцею-інтернату. Вів велику популяризаційну і профорієнтаційну роботу. Був заступником відповідального редактора науково-популярного журналу “У світі математики”, до якого сам підготував чимало статей.
Професор С. С. Левіщенко активно займався громадською діяльністю, партійною та профспілковою роботою, виконував обов’язки секретаря Київського математичного товариства.
Як згадують колеги, лекції Сергія Сергійовича завжди приємно було слухати. Він читав їх
294
Випуск 1
легко, невимушено, з натхненням, з величезним інтересом, на високому науково-методичному рівні, підтримуючи самий тісний зв’язок з аудиторією, залучаючи студентів до творчого пошуку, детально роз’яснюючи більш складні місця. Завжди веселий, з невичерпним почуттям гумору, повний життєвих сил. Вражало те, наскільки красиво він міг подати матеріал. На його лекціях завжди панувала доброзичлива, ненапружена атмосфера [2].
В Пам’ять про колегу, товариша аудиторію 462 Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова було названо “Аудиторією імені професора С. С. Левіщенка”.
Життєва діяльність С. С. Левіщенка є прикладом високого професіоналізму, людяності, гуманізму та безкорисливого служіння своєму народу. Він назавжди залишиться в наших серцях як визначний математик, викладач та людина з великої літери.
Список використаних джерел:
1. |
Працьовитий М. В. |
Життєвий шлях |
і трудова діяльність професора |
С. С. Левіщенка |
|
/ М. В. Працьовитий |
// Тези наукової |
конференції пам’яті доктора фіз.-мат. |
наук професора |
|
С. С. Левіщенка (Київ, 7 жовтня 2006). – Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова. – 2006. – |
|||
|
С. 9-12. |
|
|
|
2.Требенко Дмитро, Требенко Оксана. Учений, педагог, особистість // Математика в школі. – 2004. –
№ 9-10. – С.66-67.
A n n o t a t i o n
This report presents main aspects of life and scientific activity of S. S. Levishchenko, Doctor of Science in Physics and Mathematics, Professor, Head of Higher Mathematics Department of the National Pedagogical Dragomanov University from 1986 to 1996.
Keywords: S. S. Levishchenko, Professor of the National Pedagogical Dragomanov University.
УДК: 51(092): 511.2
Цибульська Н. М., Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Науковий керівник: Требенко О. О., канд. фіз.-мат. наук, доцент
Д. О. ГРАВЕ ТА ЙОГО ВНЕСОК У РОЗВИТОК АЛГЕБРАЇЧНОЇ ТЕОРІЇ ЧИСЕЛ
В тезах представлено короткий аналіз творчого шляху Д. О. Граве, видатного математика, академіка Української Академії наук, почесного академіка АН СРСР, першого директора Інституту математики НАН України, засновника київської алгебраїчної школи, що сприяла становленню і розвитку сучасних алгебраїчних досліджень не лише в Україні, а й у Москві, Петербурзі, Казані. Проаналізовано найкращі традиції алгебраїчної школи Граве, а також її значення для розвитку математичної науки в Україні. Особливий акцент зроблено на внеску Д. О. Граве в розвиток алгебраїчної теорії чисел.
Ключові слова: Дмитро Олександрович Граве, алгебраїчна теорія чисел, Петербурзька школа П. Л. Чебишева, Інститут математики НАН України, Алгебраїчна школа Д. О. Граве
Одним із важливих напрямів досліджень в сучасній математиці є дослідження в області алгебраїчної теорії чисел. Сьогодні інтерес до даної теорії обумовлений, в першу чергу, широкими прикладними застосуваннями (особливо в криптографії). Але, можливо, набагато вагомішою є роль, яку відіграла алгебраїчна теорія чисел в становленні сучасної математики. Адже пошук розв’язання проблем, поставлених в рамках даної теорії (зокрема, мова йде про Велику Теорему Ферма), призвів до кардинальних змін у поглядах на предмет алгебраїчної науки, а введені в ній поняття “кільця”, “ідеалу” стали одними із основних понять сучасної алгебри.
295
Науковий часопис СНТ імені Григорія Волинки
Врозвиток алгебраїчної теорії чисел зробили значний внесок вітчизняні вчені. Особлива заслуга в цьому Дмитра Олександровича Граве, на знаменитих семінарах якого в стінах Київського університету Святого Володимира виховалась ціла плеяда видатних математиків: Б. М. Делоне, О. Ю. Шмідт, М. Г. Чеботарьов, М. Ф. Кравчук та ін. Граве першим підняв питання про необхідність оновлення змісту математичної підготовки студентів-математиків, ввів нові курси сучасної математики, такі як теорія груп, теорія Галуа, теорія алгебраїчних чисел, підготував перші вітчизняні підручники з сучасної математики.
Народився майбутній вчений 6 вересня 1863 року в місті Кирилові Новгородської губернії. Після смерті батька (1871 р.) сім’я Граве переїжджає до Петербурга, де з 1873 року Дмитро навчається в гімназії Ф. Ф. Бичкова. Завдяки блискучим здібностям талановитий хлопець закінчує
їїна три роки раніше і в 1881 р. вступає на математичне відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету. Вчителями Граве стають такі відомі математики як П. Л. Чебишев, О. М. Коркін та А. А. Марков. Від П. Л. Чебишева Дмитро Олександрович успадкував широту математичних інтересів та вміння в своїх дослідженнях поєднувати теоретичні результати з розв’язуванням важливих практичних задач.
З початку навчання в університеті Д. Граве захоплюється науковою роботою. Він стає головою студентського наукового товариства та ініціатором видання журналу “Записки фізикоматематичного товариства студентів С.-Петербурзького університету”. Успішно закінчивши в 1885 р. університет, Д. О. Граве залишається на факультеті для підготовки до професорського звання. 30 квітня 1889 року він захищає дисертацію на ступінь магістра чистої математики, в якій розв’язує проблему про знаходження всіх інтегралів системи диференціальних рівнянь для задачі трьох тіл, які не залежать від закону дії сил. Після захисту дисертації Граве стає приват-доцентом Петербурзького університету, де проводить практичні заняття з диференціального обчислення та читає спецкурс з теорії поверхонь.
Згодом Дмитро Олександрович викладає також в Інституті шляхів сполучення, а з 1893 р. – у Військово-топографічному училищі.
Вже на самому початку своєї педагогічної діяльності Д. О. Граве проявив себе як талановитий лектор: його лекції захоплювали слухачів, пробуджували їхню допитливість і прагнення до подальших занять [5, c. 20]. В. В. Вітковський із захопленням згадував: “Він з великим мистецтвом викладав у нашому училищі цілі три роки, і я впевнений, що офіцеритопографи, які мали щастя слухати Граве, завжди з вдячністю згадують його майстерні лекції” [2, c. 281].
В1896 р. Граве захистив дисертацію “Про основні задачі математичної теорії побудови географічних карт” на звання доктора математики під керівництвом професора О. М. Коркіна. Ця дисертація викликала зацікавленість зарубіжних вчених та зробила ім’я її автора широко відомим.
Через несприятливий для здоров’я клімат наприкінці 1890-х рр. Дмитро Олександрович переїхав в Україну, спочатку до Харкова, а потім до Києва. В Києві він працює на кафедрі чистої математики в університеті Св. Володимира.
Зимою 1904 р. вчений застудився і був змушений тимчасово виїхати за кордон для лікування. Перебуваючи в зарубіжних країнах, Д. О. Граве вивчає нові тенденції математичної науки та принципи викладання математики в різних університетах, а також знайомиться з такими вченими як К. Г.-А. Шварц, Ф.Г. Фробеніус, К. Гензель, Е. Ландау, Ф. Мертенс та К. Штермер.
Обмін думками з іноземними колегами істотно вплинув на напрямок наукових інтересів Д. О. Граве. Повернувшись до Києва, він зосереджує увагу на нових розділах алгебри і теорії чисел. В цей період вчений отримує важливі результати з алгебраїчної теорії чисел. В [3] Граве будує нову теорію ідеальних чисел на основі поняття найбільшого спільного дільника. Водночас, він підкреслює значення робіт Р. Дедекінда і Є. Золотарьова, вказуючи на їхній взаємозв’язок. В [4] розглядається розклад простих натуральних чисел, які входять в індекс, на прості ідеальні множники. Пізніше Граве розглядає і зв’язок теорії еліптичних функцій з теорією ідеалів.
296
Випуск 1
Окремої уваги заслуговує робота Граве [3], в якій пропонується істотно спрощений виклад теорії алгебраїчних одиниць Діріхле.
Не залишив поза увагою Д. О. Граве і Велику теорему Ферма. В статті “Про методи боротьби з труднощами теореми Ферма” він відмічає неможливість доведення даної теореми елементарними способами. Крім того, Граве висуває припущення про регулярність простих чисел
виду 4n 3, 4n 1 у відповідних квадратичних полях, які мають велике значення при розгляді задачі Ферма.
Чітко усвідомлюючи місце і роль нових напрямів в алгебрі і теорії чисел для розвитку інших розділів математики і необхідність ознайомлення з ними студентів, Дмитро Олександрович розробляє і впроваджує абсолютно нові курси, присвячені теоріям груп, ідеалів, алгебраїчних чисел тощо, створює на основі них посібники. Згодом виходять в світ такі його монографії як “Елементарний курс теорії чисел”, “Арифметична теорія алгебраїчних величин”, “Теорія ідеалів”. Один із учнів Д. О. Граве, М. Г. Чеботарьов писав: “Можна без перебільшення сказати, що книги Граве виховали і прищепили смак до математики більшості сучасних математиків Союзу” [6, c. 12]. Нові видання Граве студенти чекали з нетерпінням, а його книги завжди вирізнялись живою і доступною мовою написання.
Глибоко переймаючись питаннями підготовки вчителів математики, Граве добивається переведення теорії чисел з додаткового курсу в обов’язковий (1908). Він писав: “Теорія чисел, вивчаючи властивості цілих чисел, дробових, раціональних і алгебраїчних, складає природній фундамент для всієї математики. Педагогічне значення теорії чисел колосальне. Кожний, хоча б поверхнево знайомий з цією теорією, знає, що головну привабливість ця теорія має за характером, строгістю та логічною послідовністю доведень і прийомів вивчення. Інші частини математики беруть, можна сказати, в приклад, строгість викладу з теорії чисел. Крім вказаного теоретичного значення теорії чисел, не треба забувати, що ми готуємо викладачів математики для середніх шкіл. Яке ж можливо викладання арифметики без вивчення основ теорії чисел?..” [5, c. 24-25].
Водночас, із новими результатами в алгебраїчній теорії чисел студенти мали можливість ознайомитись на спецкурсах та семінарах Дмитра Олександровича. З семінарів і веде свій початок всесвітньовідома алгебраїчна школа Граве. В ній професор вміло поєднав найкращі традиції Петербурзької школи П. Л. Чебишева зі здобутками німецької науки. Дмитро Олександрович був прекрасним науковим керівником, він вмів побачити в учневі творчі здібності та обдарованість, його психічні та психологічні схильності. В студентів Д. Граве завжди виховував здатність до постійного саморозвитку, а також вміння доводити розпочату справу до кінця. Його учнями були такі відомі математики як М. Кравчук, Ю. Кондратюк, О. Шмідт, М. Чеботарьов, Б. Делоне, О. Островський, В. Вельмін, В. Тартаковський, Ю. Соколов, Є. Ремез, Н. Ахієзер, В. Дяченко та ін.
У 1919 році Граве було обрано академіком Української Академії наук. У липні 1923 року він очолює новостворену науково-дослідну кафедру математики. У січні 1934 року Дмитро Олександрович стає першим директором Інституту математики Всеукраїнської Академії наук, а в 1929 році його було обрано почесним членом Академії наук СРСР.
Наприкінці життя Граве повертається до досліджень новітніх розділів алгебри. Він розпочинає роботу над “Трактатом з алгебраїчного аналізу”, який мріяв зробити восьмитомною енциклопедією сучасної алгебри. На жаль, його плани не здійснились. Граве встиг опублікувати лише перші два томи й підготовити до видання третій. Цей твір особливо цінний тим, що його
автору вдалось |
викласти основи сучасної алгебри, використавши лише |
елементарні засоби. |
19 грудня 1939 |
року Дмитро Олександрович Граве помер у Києві, |
де і похований на |
Лук’янівському цвинтарі. |
|
|
Д. О. Граве – видатний вітчизняний математик, учнями і послідовниками якого (за даними сайту “Mathematical Genealogy”) є понад 2700 вчених. Його наукова і педагогічна діяльність мала істотний вплив на розвиток математики і математичної освіти в усьому світі.
297
Науковий часопис СНТ імені Григорія Волинки
Список використаних джерел:
1.Витковский В. В. Пережитое / В. В. Витковский. – Л. : Изд. Топографогеодезического кружка, 1927. – 384 с.
2.Граве Д. А. Об основных положениях теории идеальных чисел / Д. А. Граве // Математический сборник. – 1924. – № 1. – С. 135-151.
3. Граве Д. О разложении простых чисел на идеальные множители чисел / Д. А. Граве
// Математический сборник. – 1925. – № 3. – С. 542-561.
4.Добровольский В. А. Дмитрий Александрович Граве, 1863–1939. / В. А. Добровольский. – М. : Наука, 1968. – 112 с.
5.Шмидт О. Ю., Делоне Б. Н. Сборник, посвященный памяти академика Дмитрия Александровича Граве / О. Ю. Шмидт, Б. Н. Делоне. – М.-Л. : Гостехиздат, 1940. – 326 с.
A n n o t a t i o n
The theses presents a brief analysis of the creative development of D. A. Grave, an outstanding mathematician, ordinary member of the Ukrainian Academy of Sciences, honorary member of the Academy of Sciences of USSR, the first Director of the Institute of mathematics of NAS of Ukraine, the founder of the Kyiv school of algebra, which contributed to the formation and development of modern algebraic research not only in Ukraine but also in Moscow, St. Petersburg and Kazan. The best traditions of Grave’s algebraic school, as well as its importance for the development of mathematical science in Ukraine, are analyzed. Particular emphasis is placed on the D.A. Grave’s contribution to the development of algebraic number theory.
Keywords: Dmitry Grave, algebraic number theory, St. Petersburg School of Chebyshev, Institute of Mathematics of NAS of Ukraine, algebra school of D. Grave
298
Випуск 1
Наукове видання
НАУКОВИЙ ВІСНИК Студентського наукового товариства імені Григорія Волинки
ВИПУСК 1
Матеріали подані мовою оригіналу
Голова редакційної ради |
В. П. Андрущенко |
Відповідальний редактор |
Г. М. Торбін |
Відповідальний секретар |
І. А. Волошин |
Оригінал-макет |
Т. М. Ветраченко |
Підписано до друку 8 грудня 2015 р.
Формат 60х84/8. Папір офісний. Гарнітура Тimes New Roman. Друк офсетний. Умовн. друк. аркушів 37,37. Облік видав арк. 24,89. Наклад 300.
Віддруковано з оригіналів
Видавництво
Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Свідоцтво про реєстрацію № 1101 від 29.10.2002
(044) 239-30-85
Продажу не підлягає!
299