Білет 4

1. Назвіть основні завдання історичного джерелознавства.

До теоретичних завдань джерелознавства належать:

• розробка загальної теорії джерелознавства, яка охоплює розвиток систематизованих знань про природу історичних джерел, їх функціонування в історичному дослідженні, основні поняття, категорії і терміни історичного джерелознавства;

• опрацювання теоретичних проблем джерелознавства окремих компонентів історичної науки, у тому числі всесвітньої історії, історії України. Кожна галузь історичної науки відповідно до свого предмета спирається на певне коло джерел і має вирішувати сукупність загальних для цих джерел питань їх вивчення. Джерелознавство окремих галузей історичної науки, спираючись на загальну джерелознавчу теорію, вивчає особливості формування джерел даної галузі, встановлює їх коло, розробляє їх класифікацію тощо;

• вироблення принципів та методів наукового дослідження історичних джерел і використання джерельної інформації.

До практичних завдань джерелознавства можна віднести такі:

• вдосконалення наукових методичних прийомів і засобів вивчення та використання джерел, розробка методики джерелознавчої критики, що займає провідне місце у методичному арсеналі історичної науки;

• аналітико-інформативне вивчення окремих джерел або їх комплексів. Це завдання полягає у спеціальному дослідженні конкретного джерела (комплексу), його походження, історії, змісту джерела як історичного факту, об'єктивно-суб'єктивного феномена, носія історичної інформації, його цінності для науки. Аналітико-інформативне вивчення джерел дає можливість вирішувати пріоритетні питання джерелознавчої практики, реалізація яких спирається на теоретико-методологічні засади;

• забезпечення історичних досліджень вірогідними джерелами і фактичними знаннями, що складають основу для подальших науково обґрунтованих висновків;

• формування на базі джерел сукупності наукових фактів. Ідеться про той етап дослідження, на якому джерелознавча критика тісно переплітається з іншими методами та прийомами наукової роботи історика. Таким чином, джерелознавча практика є невід'ємною частиною завдань як джерелознавчої науки, так і процесу історичного дослідження в цілому. Історик лише тоді виступає як джерелознавець, коли він володіє джерелознавчою методологією і методикою, працює з джерелами на належному аналітичному рівні.

2. Що Ви розумієте під методикою джерелознавства?

Виробленню навичок та вмінню опрацювання джерел служить та джерелознавства частина, яку називають джерелознавчою методикою.

Методика джерелознавства — це система методів, тобто прийомів, засобів та правил здійснення всього комплексу робіт, пов'язаних з пошуком, виявленням, відбором джерел, їх всебічним критичним аналізом, встановленням достовірності та інформативної цінності джерела, а також наступним його використанням з метою отримання науково перевіреної інформації про минуле людського суспільства в усіх його проявах.

Найпоширенішою формою вираження інформації є усна і писемна мова. Писемні джерела були й залишаються для історика (за винятком окремих спеціальностей, наприклад археології, етнографи тощо) основним видом джерел. Ось чому проблеми методики праці з ними займають у роботі історика пріоритетне місце. Проте слід уникати абсолютизації писемних джерел. Представники однієї з найавторитетніших історичних шкіл — школи "Анналів" (Л. Февр, М. Блок та ін.) вважали, що джерелом для історика є все, що вказує на присутність людини в історичному процесі. Звідси випливає висновок, що історик повинен мати навички роботи з усіма різновидами історичних джерел.

Методи джерелознавчого дослідження

Загальнонаукові Історичні Джерелознавчі

Аналітичний Історико-порівняльний Критичний

Синтетичний Евристичний

Логічний Хронологічний Метрологічний

Історичний Синхроністичний Археографічний

Математичний Діахронічний Іконографічний

Ілюстративний Типологічний та ін. Палеографічний та ін.